Постанова № 34322895, 22.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа№ 910/12632/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників сторін:

від заявника: Снісаренко Д.І. представник за довіреністю від 09.07.2013;

від боржника: Гуріна В.В. представник за довіреністю від 21.10.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/12632/13 (суддя Хоменко М.Г.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен», м. Київ

до державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання банкрутом державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», оскільки останнє неспроможне сплатити борг в розмірі 408 799,52 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» до розгляду та призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/12632/13 (суддя Хоменко М.Г.) відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» у порушенні провадження по справі про банкрутство державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні».

Дана ухвала мотивована тим, що сума безспірних вимог ініціюючого кредитора до боржника, що не були задоволені останім протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, станом на день розгляду справи становить 328 299,52 грн, що менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, що є підставою для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні».

При цьому, суд керувався ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 10, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/12632/13 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва у іншому складі суду. Стягнути з державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» 574 грн. 00 коп. судового збору.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України, ч. 7 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було залучено філію ДП «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - Дослідний виробничий і випробувальний комплекс, яка частково сплатила зобов'язання боржника. При цьому, скаржник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що боржником лише частково сплачено борг, а це відповідно до п.4 ч. 7 ст. 16 Закону не є підставою для відмови в порушенні провадження. Крім того, на думку скаржника боржник протиправно висловив, а суд помилково прийняв до уваги заперечення боржника на заяву про порушення провадження у справі, оскільки останні, викладені в формі клопотання, а не відзиву, як це встановлено вимогами чинного законодавства про банкрутство.

22.10.2013 до початку судового засідання до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником заявника подано клопотання, в якому просив забезпечити унеможливлення зловживання боржником по справі своїми процесуальними правами та розглянути апеляційну скаргу у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд задовольняє зазначене клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен»з наступних підстав.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємоповагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку неподання або несвоєчасного подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. При цьому під затягуванням судового процесу, а відповідно і зловживанням процесуальними правами, розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків п. 3.13 та п. 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

22.10.2013 до початку судового засідання до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником боржника подано клопотання, в якому просив відкласти судове засідання по даній справі, у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє клопотання державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» про відкладення розгляду справи з наступних підстав. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, враховуючи вищезазначене, а також з аналізу наявних в справі матеріалів та викладених у вказаному клопотанні обставин вбачається, що необхідність ознайомлення представником з матеріалами справи, не є обставиною відповідно до ст. 77 ГПК України, за якої спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим слід зробити висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник ТОВ «Лайтфрен» підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

У судовому засідання апеляційної інстанції представник боржника заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон).

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з приписами ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону 22.12.2011 (далі - Закон) з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а також ознак неплатоспроможності боржника або її загрози та вирішення інших питань, пов'язаних з розглядом справи, здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» обґрунтовуючи свої безспірні вимоги до боржника посилається на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 5011-36/11532-2012, наказ господарського суду міста Києва № 5011-36/11532-2012 від 02.10.2012 та постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 34641784 від 12.10.2012.

З доданих до заяви про порушення справи про банкрутство документів вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі № 5011-36/11532-2012 стягнуто з ДП «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на користь ТОВ «Лайтфрен» 400000,00 грн основного боргу, 40000,00 - неустойки, 8799,52 грн - витрат по сплаті судового збору, оскільки позивачем не було виконано умови договору про надання поворотної фінансової допомоги від 08.06.2012, укладеного між ТОВ «Лайтфрен» та філією ДП «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - Дослідний виробничий і випробувальний комплекс, а саме в частині повернення наданих відповідачу грошових коштів в сумі 400000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день прийняття заяви про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», сума безспірних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен», виконання зобов'язання яких настали після встановленого строку становила 448799,52 грн, що відповідало вимогами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

13.08.2013 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» про відмову в порушенні провадження у справі, яке мотивоване тим, що боржником частково погашено заборгованість перед ініціюючим кредитором у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 12.08.2013, відповідно до якого філією ДП «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - Дослідний виробничий і випробувальний комплекс частково повернуто ТОВ «Лайтфрен» фінансову допомогу згідно договору про надання ЗФД від 08.06.2012 року.

За таких умов, як зазначає боржник, сума безспірних вимог ТОВ «Лайтфрен» до ДП «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» менше ніж розмір 300 мінімальних заробітних плат, що у відповідності до п. 5 ч. 7 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для відмови в порушенні провадження у справі.

Факт часткового погашення боржником заборгованості ініціюючим кредитором не заперечується.

Таким чином, станом на день прийняття оскаржуваної ухвали, сума безспірних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» до боржника становить 328 299,52 грн.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 5 ч. 7 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», оскільки станом на день розгляду справи сума безспірних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» до боржника становить 328 299,52 грн, що менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення ст. 104 ГПК України, на порушення яких посилається скаржник при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, визначають загальні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції та застосовуються виключно судами апеляційних господарських судів, а тому положення даної норми права апріорі не могли бути порушені або невірно застосовані місцевим господарським судом.

Безпідставним та такими, що суперечать положенням ст. 4-2, ч.ч. 2, 3 ст. 22 ГПК України є посилання скаржника стосовно неправомірного прийняття до уваги місцевим господарським судом заперечень на заяву про порушення провадження у справі, які викладені боржником в клопотанні про відмову в порушенні провадження у справі від 13.08.2013, оскільки зачіпають принцип рівності сторін та право сторони на заявлення клопотання, надання доказів та своїх доводів і міркувань з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

Такими, що суперечать вимогам чинного законодавства колегія суддів вважає твердження скаржника щодо неправомірності часткової сплати боргу боржника його філією та безпідставного незалучення її до участі у розгляді справи, враховуючи наступне.

Частиною 4 ст. 64 Господарського кодексу України передбачено право підприємств створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 цього Кодексу, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник, зокрема, це суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

З вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що філія підприємства не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у господарському спорі.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що витрати по сплаті державного мита за її подання покладаються на скаржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен».

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 21, 22, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/12632/13 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Доманська М.Л.

Пантелієнко В.О.