Постанова № 34322796, 23.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2013 р. справа №5009/2688/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача:не прибуввід відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від15.07.2013р.по справі№5009/2688/12 (суддя Корсун В.Л.) за позовомпублічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя до приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м. Мелітополь Запорізької області про визнання недійсним простого векселя

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя звернулось з позовом до приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м. Мелітополь Запорізької області про визнання недійсним простого векселя.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.07.2013р. у справі №5009/2688/12 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013р. у справі №5009/2688/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що господарським судом прийнято рішення без належного та повного з'ясування обставин у справі, оскільки судом не враховано, що у спірному простому векселі відсутні необхідні реквізити, а саме: не зазначено повного найменування векселедавця, строку платежу за простим векселем, місце, в якому було складено простий вексель та в якому такий вексель повинен бути сплачений за пред'явленням. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про відкладання розгляду справи, чим порушив вимоги статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у судове засідання не прибули, направили телеграми від 21.10.2013р. №1555 та №1600, в яких просили відкласти розгляд справи для надання додаткових документів.

Колегія суддів не задовольняє клопотання сторін про відкладання розгляду справи для надання додаткових доказів з наступних підстав.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, в обґрунтування заявлених клопотань про відкладання розгляду справи для надання можливості надати нові докази у справі, сторони не надали відповідні докази, а саме, які документи вони хочуть надати та причини ненадання таких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення клопотань про відкладання розгляду справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 01.08.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

21.08.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія" (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Запорізький арматурний завод", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" (Орендар) укладено договір оренди землі № 2 з додатковими угодами до нього, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 211 437кв.м., розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-а за межами населених пунктів.

Пунктом 6 договору сторони визначили, що договір укладається строком на 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Додатковою угодою від 06.10.2008р. сторони дійшли згоди викласти пункти 7 та 9 розділу "Орендна плата" в наступній редакції:

7. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі та в розмірі 17396,67 грн., ПДВ - 3 479,33 грн., а всього - 20 876 грн.

За домовленістю Орендаря та Орендодавця орендна плата за користування ділянкою може здійснюватись іншими передбаченими законодавством України способами, зокрема шляхом розрахунків цінними паперами тощо.

9. Орендар здійснює оплату за надані послуги оренди ділянки на підставі виставлених рахунків до 10-го числа кожного поточного звітного (податкового) місяця за минулий місяць шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця відповідних грошових коштів у розмірі, встановленому в п. 7 цього договору або іншим способом, передбаченим п. 7 даного договору.

Додатковою угодою від 13.07.2011р. № 1 до спірного договору, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору оренди землі № 2 від 21.08.2008р. на 2 роки та 11 місяців, а саме: з 13.07.2011р. по 13.06.2014р.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За приписами частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2012р. публічне акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" в рахунок оплати заборгованості за договором від 21.08.2008р. імітував простий вексель серії АА 0858274 товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія» на суму 100000грн. зі строком платежу - «за пред'явленням».

З матеріалів справи вбачається, що вексель підписаний керівником та головним бухгалтером товариства і скріплений печаткою підприємства.

17.02.2012р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою Л.С. було вчинено акт про протест векселя серії АА 0858274 про неоплату (зареєстровано в реєстрі за № 386), а також виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 389), за яким запропоновано стягнути з публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" на користь приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" плату в розмірі 100 000 грн.

23.02.2012р. старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31346332 з примусового виконання наведеного вище виконавчого напису від 17.02.2012р. № 389 та встановлено боржнику (позивачу) строк для самостійного виконання - до 29.02.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, що була чинною станом на час видачі спірного векселю) передбачено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

За приписами статті 75 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" встановлено, що простий вексель повинен містити такі реквізити: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 зазначеного вище Закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Статтею 77 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" унормовано, що до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

Крім того, до простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний вексель містить назву векселя, дату його видачі, суму, яку зобов'язується сплатити векселедавець, строк платежу та зазначено місце платежу. Зазначений вексель підписаний повноважними особами, їх підписи скріплені печаткою.

Також, в матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи від 15.04.2013р. №4083-12, яким встановлено наявність усіх обов'язкових реквізитів простого векселю серії АА №0858274, номінальною вартістю 100 000 грн. зі строком платежу - за пред'явленням, емітований публічним акціонерним товариством "Запорізький арматурний завод" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А, код ЄДРПОУ 14309190), що передбачені приписами статей 33, 75, 76 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі".

Посилання позивача на відсутність конкретного строку платежу є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 33 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Отже, вказаний строк у спірному векселі «за пред'явленням» відповідає вимогам зазначеної статті.

До того ж, стаття 2 вказаного Закону визначає, що переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Щодо конкретного місця складання векселя та його оплати, то оспорюваний вексель має посилання на місце платежу: м. Запоріжжя і банк платника.

Крім того, слід зазначити, що вексельне законодавство передбачає, що при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання платника (стаття 2 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі").

Також, колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на відсутність повного найменування векселедавця, оскільки це спростовується з огляду на вексель.

Отже, спірний вексель містить усі реквізити, передбачені нормами статей 33, 75, 76 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" та відповідає вимогам Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Таким чином, ствердження апелянта про відсутність необхідних реквізитів не відповідає обставинам справи та є необґрунтованим.

При цьому апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, не звернув уваги на ту обставину, що векселедавцем є саме позивач, який звернувся з позовом про визнання векселя недійсним. Тобто, видавши вексель, він намагається визнати його недійсним, в той час, як у нього виникли зобов'язання сплатити зазначену у векселі суму перед векселеотримувачем.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Але, з матеріалів справи вбачається, що права позивача не порушені і в задоволені позову відмовлено правомірно.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, позивач не довів недійсність векселя.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013р. у справі №5009/2688/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.07.2013р. у справі №5009/2688/12 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСЗО