Рішення № 34322644, 15.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18363/13 15.10.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська"

про стягнення 56 268,61 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Солнцева О.В. - представник за довіреністю №83 від 17.05.2013 року;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" про стягнення 56 268,61 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.04.2012 року між публічним акціонерним товариством «Київобленерго» та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" укладено договір № 0457 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором не виконує, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість за активну електроенергію в розмірі 41 777,20 грн. (за період з 22.04.2013 року по 23.05.2013 року) та за реактивну електроенергію в розмірі 13 619,46 грн. (за квітень, травень 2013 року).

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулась до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкції в розмірі 56 268,61 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/18363/13, розгляд справи призначено на 15.10.2013 року.

В судове засідання 15.10.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 41 777,20 грн. боргу за активну електроенергію, 13 629,92 грн. боргу за реактивну електроенергію з урахуванням інфляційного збільшення боргу, 714,42 грн. пені, 147,07 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 25831924.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.04.2012 року між публічним акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (споживач за договором) укладено договір №0457 на постачання електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» (протокол від 29.04.2013 року), публічне акціонерне товариство «Київобленерго» є новим найменуванням публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго», яке було правонаступником закритого акціонерного товариства «АЕ.С. Київобленерго», яке було створено шляхом реорганізації відкритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 18.12.2003 року (протокол № 9). Відкрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго» створене шляхом перейменування відкритого акціонерного товариства «Київобленерго», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 16.11.2001 року (протокол № 7). Відкрите акціонерне товариство «Київобленерго» створене шляхом перейменування державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київобленерго», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 15.12.1999 року (протокол № 3). Державна акціонерна енергопостачальна компанія «Київобленерго» створена шляхом перетворення державного підприємства «Київобленерго», відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 року № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 141 від 02.08.1995 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2500 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку".

У відповідності до п.1.1. додатку № 4 до договору, розрахунковий період споживачу встановлено з 16 числа календарного місяця по 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду.

Згідно з п.2.3.4 договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку №5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Нарахування проводяться відповідно до «Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами», затвердженої наказом Мінпаливенерго України №19 від 17.01.2002 р., погодженої НКРЕ, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за №93/6381.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, виникла заборгованість за використану активну електроенергію в розмірі 41 777,20 грн. (за період з 22.04.2013 року по 23.05.2013 року) та за реактивну електроенергію в розмірі 13 619,46 грн. (за квітень, травень 2013 року), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором №0457 на постачання електричної енергії від 16.04.2012 року у відповідача перед позивачем за використану активну електроенергію в розмірі 41 777,20 грн. (за період з 22.04.2013 року по 23.05.2013 року) та за реактивну електроенергію в розмірі 13 619,46 грн. (за квітень, травень 2013 року) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 714,42 грн. (564,28 грн. - за активну електроенергію, 150,14 грн. - за реактивну електроенергію), 3 % річних в розмірі 147,07 грн. (116,75 грн. - за активну електроенергію , 30,32 грн. - за реактивну електроенергію) та збитки від інфляції в розмірі 10,46 грн. за реактивну електроенергію за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. даного договору, з порушення термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором №0457 на постачання електричної енергії від 16.04.2012 року за використану активну електроенергію в розмірі 41 777,20 грн. (за період з 22.04.2013 року по 23.05.2013 року) та за реактивну електроенергію в розмірі 13 619,46 грн. (за квітень, травень 2013 року), суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 714,42 грн. (564,28 грн. - за активну електроенергію, 150,14 грн. - за реактивну електроенергію), 3 % річних в розмірі 147,07 грн. (116,75 грн. - за активну електроенергію , 30,32 грн. - за реактивну електроенергію) та збитків від інфляції в розмірі 10,46 грн. за реактивну електроенергію наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, ідентифікаційний код 35902139) на користь публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) заборгованість за активну електроенергію в розмірі 41 777 (сорок одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн.. 20 коп., заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 13 619 (тринадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн.. 46 коп., пеню в розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) грн.. 42 коп., три проценти річних в розмірі 147 (сто сорок сім) грн.. 07 коп., індекс інфляції в розмірі 10 (десять) грн.. 46 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.10.2013 року.

Суддя С.М. Мудрий