Рішення № 34321347, 24.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22-ц/790/4322/13 Головуючий 1 інст.: Золотарьова Л.І.

Справа №2018/2-40/2011 Доповідач: Малінська С.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Піддубного Р.М.,

Даниленка В.М.,

при секретарі - Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 05 вересня 2005 року між ним та ТОВ "Автоком" було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач зобов'язався солідарно в повному обсязі відповідати перед ТОВ "Автоком" за виконання покупцем ОСОБА_2 зобов'язань по оплаті транспортного засобу "Porsche Cayenne 4.5 S", кузов № НОМЕР_1, отриманого відповідачем у ТОВ "Автоком" згідно довідки-розрахунку та акту приймання-передачі від 05 вересня 2005 року. У вересні 2005 року ТОВ "Автоком" направило позивачу письмову вимогу про оплату по укладеному договору поруки вартості отриманого відповідачем ОСОБА_2 автотранспортного засобу. 27 вересня 2005 року він виконав прийняті зобов'язання за договором поруки та сплатив до каси товариства грошові кошти у сумі 413600 грн. за автомобіль та отримав належні розрахункові документи на підтвердження виконання зобов'язання: касовий чек та прибутково-касовий ордер, а також довідку про виконання зобов'язань по оплаті за ОСОБА_2 автотранспортного засобу. Після здійснення оплати ТОВ "Автоком" передав позивачу документи, які підтверджують виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. Оскілки відповідач до теперішнього часу свої зобов'язання не виконав ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 413600 грн., індекс інфляції в розмірі 456200,80 грн., суму пені в розмірі 453457,18 грн., три відсотки річних у розмірі 70087,38 грн., моральну шкоду у розмірі 800000 грн. та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за договором поруки в розмірі 413600 грн., індекс інфляції в розмірі 463232 грн., пеню в розмірі 448034 13 грн., три відсотки річних у сумі 70130,70 грн., та моральну шкоду у розмірі 400000. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3516 грн. судових витрат по сплаті за проведення комісійної судової економічної експерти та інформаційно-технічні витрати у розмірі 30 грн. Стягнуто з відповідача судовий збір у спеціальний фонд Державного бюджету України в розмірі 3219 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просив скасувати постановлене по справі рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити , посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача , осіб , що приймали участь у справі , дослідивши матеріали справи , судова колегія вважає необхідним апеляційні скарги відхилити , рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 10 ч.3 ; 60 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , доказів , кожна сторона повинна довести обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.ст. 553; 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником забов'язання , забезпеченного порукою , боржник в поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлена додаткова ( субсидіарна) відповідальність поручителя.

Відповіно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя , який виконав забов'язання , забезпечене порукою , переходять усі права кредитора у цьому забов'язанні , в тому числі й ті , що забезпечували його виконання.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції у відповідності до вищевказаних норм права та п. 6 договору поруки від 05.09.2005 року , обґрунтовано послався на те , що позивач ОСОБА_3 на законних підставах набув права та обов'язки кредитора за договором поруки від 05.09. 2005 року , а відповідач ОСОБА_2 набув статусу боржника перед ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається , що відповідно до рішення апеляційного суду Харківської області від 17.03.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Автоком» про визнання недійсним договору поруки від 05.09.2005 року , та визнання договору купівлі-продажу від 05.09.2005року укладеним в усній формі , встановлено , що 05.09.2005року ТОВ « Автоком» був переданий автомобіль "Porsche Cayenne 4.5 S", кузов № НОМЕР_1 , загальною вартістю 413 600грн. на підставі акту приймання-передачі , довідки-рахунку та видаткової накладної , який було зареєстровано відповідачем в органах ДАІ , при цьому ОСОБА_2 вартість отриманого автомобіля не оплатив, а ОСОБА_3 , який виступив поручителем ОСОБА_2 на підставі договору поруки від 05.09.2005року оплатив вартість автомобілю , що підтверджується касовим чеком від 27.09.2005року на суму 413 600грн. , прибутково-касовим ордером і квитанцією від 27.09.2005року та довідкою ТВ « Автоком» про повне виконання ОСОБА_3 забов'язань по договору поруки( т.3; а.с.18-20).

Ухвалою Верховного суду України від 03.06.2010 року у відкритті касаційного провадження у даній справі відмовлено( т.3 ; а.с.153).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній справі , що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи , або особа , щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, ті обставини , що ОСОБА_2 не оплатив одержаний ним автомобіль у ТОВ « Автоком», а ОСОБА_3 виконав всі забов'язання за договором поруки перед ТОВ « Автоком» встановлені судовим рішенням, набравши законну силу і доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст, 556 ЦК України до ОСОБА_3 перейшли всі права кредитора , а тому його вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за договором поруки в сумі 413 600 грн. є обгрунтованими . Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про стягнення з останнього вищевказаної суми на користь позивача.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено , що боржник , який прострочив виконання грошового забов'язання , на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 12.12.2011року , виходячи із положень зазначеної норми , наслідки прострочення боржником грошового забов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом , не є санкціями , а виступають способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки(пені) за порушення виконання забов'язання.

Відповідно до висновку комісійної судово-економічної експертизи від 30.06.2011року за № 6463 , з 01.10.2005року по 25.05.2011року сума боргу інфляційного збільшення складає 463232 грн., пеня- 448034, 13 грн., три відсотки річних - 70130,70 грн.

Позивачем позовні вимоги після 25.05.20011року не збільшувались.

Таким чином , судом обґрунтовано, відповідно до ст. 625 ЦК України та в межах позовних вимог, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача індекс інфляції в розмірі 463232 грн., три відсотки річних у сумі 70130,70 грн.

Посилання апелянта на те , що розрахунок суми інфляції , 3% річних необхідно нараховувати лише за період з 13.09.2005року по 27.09.2005 рік є безпідставним, оскільки ці суми є матеріальними втратами кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові,а позивачу грошові кошти за виконання ним забов'язань за договором поруки відповідачем не повернуто .

Безпідставним є посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності , оскільки позивач звернувся до суду 13.09.2007року , тобто в строк передбачений ст. 257 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 448034 ,13 грн., то в цієї частині судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає за необхідне скасувати в цієї частині рішення суду та відмовити у задоволенні цих позовних вимог , оскільки ані договором , ані законом не передбачено її стягнення. Пеня є санкцією за кожен день прострочення виконання грошового забов'язання і позивачем не надано доказів , на підставі чого визначено розмір пені та підстави її стягнення з відповідача.

Статтею 23 ЦК України передбачено , що особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає :

1) у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я ;

2) у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім'ї чи близьких родичів ;

3) у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи , а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Перелік підстав щодо відшкодування моральної шкоди є вичерпним. Таких підстав, як вимушена тривалість негативних взаємовідносин з відповідачем , втягнення позивача у численні судові процеси , тощо не є підставами в розумінні ст. 23 ЦК України для відшкодування моральної шкоди.

Суть самого договору поруки передбачає неготивні наслідки для поручителя у разі невиконання обов'язків боржником, а тому невиконання відповідачем грошового забов'язання не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи наведене , судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 400000 грн. моральної шкоди та 448034, 13 грн. пені скасувати . Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь пені та відшкодування моральної шкоди .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.23 ; 553; 554; 556 , 625ЦК України ; 292 ; 294-296; 303 ; 304 ; 307 ; 309; 313-315 ; 317 ; 319 ; 325 ЦПК України , судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення пені скасувати .

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення пені.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :