Рішення № 34321148, 24.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7218/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Черних Оксана МиколаївнаНомер провадження 22-ц/788/2126/13 Суддя-доповідач - Шевченко В. А. Категорія - 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Бойка В. Б., Білецького О. М.,

при секретарі судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гранфінресурс»

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Гранфінресурс» про визнання недійсним договору, стягнення сплаченого одноразового комісійного внеску та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року адвокат ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 звернувся до Приватного підприємства «Грандфінресурс» з позовом у якому зазначав, що 28 січня 2013 року, сподіваючись отримати кредит у розмірі 40000 грн., позивачка уклала з відповідачем договір, у зв'язку з чим сплатила одноразовий комісійний внесок у розмірі 1600 грн., однак обумовленої суми не отримала.

Посилаючись на те, що зазначена угода вчинена відповідачем без відповідної ліцензії, а позивачкою під впливом помилки та обману, і що її умови не відповідають нормам ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів», якими забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману або є агресивною, в тому числі щодо утворення, експлуатації або сприяння розвитку пірамідальних схем, представник позивачки просив суд визнати вказаний вище договір зі всіма додатками до нього недійсним і стягнути з відповідача на користь позивачки подвійну суму одноразового комісійного внеску в розмірі 3200 грн. сплачених нею загального платежу та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2013 року позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки 1600 грн.

На відшкодування судових витрат з відповідача на користь держави стягнуто 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність і необгрутованість рішення, просить його скасувати і у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що діяльність відповідача є такою, що вводить споживача в оману, оскільки позивачка, не отримала чіткої інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору і сплатила кошти не за одержання товару чи послуги, а за можливість одержання права на отримання позики за рахунок залучення інших споживачів, що свідчить про наявність пірамідальної схеми, внаслідок чого оспорюваний договір в силу абз. 1 ч. 6 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» є недійсним.

Крім того, своє рішення суд мотивував ще й тим, що умови даного договору з огляду на приписи ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливими.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, так як вони ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У даному ж випадку заявлені вимоги не обґрунтовувалися конкретними обставинами щодо включення відповідачем у договір з позивачкою умов, які є несправедливими.

З урахуванням цього суд не вправі був наводити у рішенні висновки з вказаного питання, тому вони підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за укладеним між сторонами договором відповідач за згодою позивачки зобов'язується вчинити від її імені та за її рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання нею 40000 грн. на умовах діяльності програми «Альянс Україна», в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду та надати їй відповідну заявлену для придбання суму. Для цього позивачка доручила відповідачеві використовувати суми чистих внесків для формування фонду реєстру та його розподілу.

За цим же договором учасник, поряд із іншим, зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання угоди та не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу (права на отримання відповідної грошової суми) адміністративний платіж, а також своєчасно сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає заявлені грошові суми, та адміністративні витрати, що є платою за послуги з організації діяльності програми.

Відповідно до ст. 4 договору його укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Цей договір не є поворотною фінансовою допомогою. Всі додатки до нього є його невід'ємною частиною. Підписання угоди є свідченням того, що сторони повністю розуміють її значення та умови, правові наслідки, що вона не носить характеру фіктивного або удаваного правочину, і що договірні умови є обов'язковими для виконання (а. с. 10).

Згідно з п. 1.3 ст. 1 додатку № 2 до договору його предметом є послуги з формування реєстру учасників програми, метою яких є придбання відповідної грошової суми.

Після вчасної сплати чергового загального платежу учасник набуває право брати участь у найближчому заході, коли фонд реєстру є достатнім ( п. 4.1 ст. 4 додатку № 2).

Конкретні умови отримання учасником заявленої суми визначені у ст. 5 цього додатку.

Адміністратор гарантує учаснику надати обумовлену грошову суму за умови виконання останнім всіх умов договору і додатків до нього (ст.. 12 додаток № 2).

Учасник підтверджує, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника адміністратора, уважно прочитав та зрозумів умови додатку № 2 та правові наслідки, що засвідчує своїм підписом (ст. 13 цього додатку).

На виконання умов даного договору позивачка 28 січня 2013 року сплатила відповідачеві одноразовий комісійний внесок у розмірі 1600 грн. (а. с. 16).

З наведеного слідує, що предметом оспорюваної угоди є надання учаснику програми «Альянс Україна» адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою отримання заявленої до надання грошової суми.

Оплатні послуги адміністратора при виконанні споживачем всіх умов договору забезпечують не можливість, а реальне отримання останнім грошової суми за рахунок фонду реєстру, який формується з чистих внесків його та інших учасників, з наступним повним погашенням цієї суми своїми внесками.

До того ж при невиконанні цього обов'язку настає відповідальність, передбачена ст. 9 додатку № 2.

Таким чином, позивачка за оспорюваним договором виявила бажання отримати кошти, добровільно скориставшись наданими їй послугами, і у кінцевому результаті не за рахунок залучення інших споживачів.

За наявності наведених вище доказів та обставин, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про нікчемність укладеного між сторонами договору у зв'язку з тим, що діяльність відповідача носить ознаки пірамідальної схеми, яка є забороненою та тим, що вона вводить споживача в оману.

Поряд із цим вказані дані спростовують доводи позивача і про те, що діяльність відповідача є агресивною.

Обґрунтованість позовних вимог з інших заявлених підстав суд не перевірив, що теж призвело до невірного і не повного вирішення справи.

Зокрема, це стосується доводів щодо відсутності у відповідача ліценції на здійснення діяльності, про яку йде мова.

Пунктом 3 частини 1 ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» унормовано, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність, зокрема, із надання фінансових послуг.

Згідно з пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під фінансовою установою слід розуміти юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Такими фінансовими послугами, як зазначено у пунктах 2, 6, 11 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону, вважаються довірче управління фінансовими активами, надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту та адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Водночас п. 4 ч. 1 ст. 34 даного Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліценції (ч. 2 ст. 34 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для укладення договору з позивачкою відповідач повинен був отримати у встановленому законом порядку відповідну ліцензію.

Тому вчинення ним цього правочину без відповідного дозволу (ліцензії) в силу ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ст. 227 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Виходячи з правових наслідків недійсності правочину, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1600 грн. на повернення сплаченого нею за договором одноразового комісійного внеску.

Відмовляючи позивачці у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд не врахував того, що відповідно до ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 227 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодування винною особою. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення без відповідного дозволу, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Оскільки з боку відповідача обман полягає у замовчуванні обставин щодо відсутності у нього ліцензії на вчинення правочину, він повинен відшкодувати позивачці моральну шкоду, в розмірі 500 грн., що відповідає глибині її душевних страждань та характеру правопорушення адміністратора.

На підставі викладеного рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК в частині вирішення позовних вимог про визнання угоди недійсною та відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Стягнення на користь позивачки 1600 грн. по суті є правильним, тому рішення суду в цій частині стосовно до ч. 2 ст. 308 ЦПК слід залишити без змін.

Враховуючи, що позивачка на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави на підставі ст. 88 ЦПК необхідно стягнути 229 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, ч. 2 ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гранфінресурс» задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення.

Договір № 218714 від 28 січня 2013 року з додатками № 1 та № 2, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Гранфінресурс», визнати недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства «Гранфінресурс» на користь ОСОБА_3 500 грн. на відшкодування моральної шкоди

Виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо несправедливості умов укладеного між ОСОБА_3 і Приватним підприємством «Гранфінресурс» договору № 218714 від 28 січня 2013 року з додатками № 1 та № 2.

З Приватного підприємства «Гранфінресурс» на користь держави стягнути 229 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -