Ухвала суду № 34319959, 24.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/949/13-ц Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.Провадження № 22-ц/780/5886/13 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 1 24.10.2013

У Х В А Л А

іменем України

24 жовтня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Лащенка В.Д.,

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2013 року у справі:

- за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл;

- за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2013 року у вказаній вище справі відмовлено у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову і накладеня арешту на чотири земельні ділянки та рухоме майно.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 10 вересня 2013 року та постановити нову, якою задоволити її заяву про забезпечення позову та накласти арешт на майно, заборонивши його відчуження, а саме: на чотири земельні ділянки та рухоме майно, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Відмовляючи у накладенні арешту на земельні ділянки для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва площею 0,2500 га (кадастровий номер 32208811702:02:002:0066) та площею 0,1338 га (кадастровий номер 32208811702:02:002:0068), розташовані в с.Жовтневе Бориспільського району Київської області, суд керувався тим, що на момент подачі позову до суду вказані ділянки відчужені і належать іншим особам, а саме: ТОВ «Нью Сенчурі Девелопмент» і ОСОБА_3 відповідно. Вказані особи до участі у справі не залучені, правомірність набуття ними права власності на ці ділянки позивачка не оспорює, у зв'язку з чим відсутні підстави для накладення арешту. Такі висновки суду є вірними.

Також суд обгрунтовано відмовив у накладенні арешту на рухоме майно з огляду на відсутність у справі будь-яких доказів про його наявність.

Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову у відношенні двох земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованих у АДРЕСА_1 площею 0,0754 га і 0,0726 га відповідно, суд послався на те, що зазначені земельні ділянки за ОСОБА_2 не зареєстровані, а тому стверджувати, що вони придбані у шлюбі з ОСОБА_1 у суду немає підстав.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду поскільки вони передчасні та не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Так зі справи, вбачається, що відповідно до ухвали суду від 3 липня 2013 року про забезпечення доказів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надала суду належним чином завірені копії двох договорів купівлі-продажу від 7 грудня 2011 року, відповідно до яких ОСОБА_2 придбав дві земельні ділянки площею 0,0754 га і 0,0726 га, розташовані у АДРЕСА_1.

Відповідно до частин 2 і 6 ст.126 ЗК України (в редакції на момент придбання ділянок) право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, у разі набуття права власності за такою угодою. В такому випадку державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до відповідного договору і на ньому нотаріусом робиться відмітка про відчуження земельної ділянки. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі угоди про її відчуження.

З огляду на те, що обидві спірні ділянки були придбані на ім'я відповідача за договорами купівлі-продажу в період зареєстрованого шлюбу між сторонами, а також враховуючи положення ст.126 ЗК України про посвідчення права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди, висновки суду про відсутність підстав для накладення арешту невірні.

Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу.

З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції щодо відмови у накладенні арешту на спірні земельні ділянки площею 0,0754 га і 0,0726 га, розташовані у АДРЕСА_1 і постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказані ділянки, які є предметом спору у справі.

В іншій частині суд залишає ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні заяви про накладення арешту на дві земельні ділянки площею 0,0754 га і 0,0726 га для будівництва і обслуговування будинку, розташовані у АДРЕСА_1 скасувати і постановити ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій частині задоволити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0726 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0111645700:01:002:0674) та земельну ділянку площею 0,0754 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0111645700:01:002:0673), придбані ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 7 грудня 2011 року, заборонивши їх відчуження.

Копію ухвали направити Міжміському управлінню Держземагенства у містах Судаку і Феодосії Автономної Республіки Крим для виконання.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку згідно ст.324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий

Судді :