Рішення № 34316347, 18.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/896/13-ц Провадження № 22-ц/795/2077/2013 Головуючий у I інстанції - Лиманська М.В. Доповідач - Ішутко В. М.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІшутко В.М.,суддів:Зінченко С.П., Харечко Л.К.,при секретарі:Биховець Н.М.,за участю:представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2013 року у справі за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В травні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_8 60 000 грн. моральної шкоди, завданої йому протиправними діями останньої, яка створює перешкоди у його спілкуванні із спільними дітьми та не виконує рішення органу опіки та піклування і суду про встановлення часу спілкування з дітьми.

Рішенням Городнянського районного суду від 31 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням батьківських прав відносно дітей. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням, сторони звернулись до суду із апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати дане рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи. Апелянт вважає, що заявлений ним розмір морального відшкодування є розумним та справедливим, зважаючи на характер дій з боку відповідачки та їх тривалість.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт наполягає на тому, що позивач не цікавиться життям дітей, не приходить до них. Суд не надав оцінки тому факту, що позивач не звертався до органів опіки та піклування з приводу невиконання нею рішення про встановлення порядку спілкування з дітьми. На думку апелянта, подання даного позову є помстою позивача у зв'язку із стягненням з нього витрат, понесених нею на будівництво будинку.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконує свої батьківські обов'язки, проте з боку відповідачки йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми. Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначив розмір морального відшкодування в сумі 5 000 грн.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах, від яких мають дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2

Після припинення фактичних шлюбних відносин діти залишилися проживати з відповідачкою, проте між сторонами тривалий час існують конфліктні відносини, в тому числі з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з їхніми спільними дітьми.

Так, рішенням комісії з захисту прав дитини Городнянської РДА від 19.05.2009 р. ОСОБА_7 був встановлений режим зустрічей із дітьми та позивачку було зобов'язано не перешкоджати цим зустрічам (а.с.15).

Відповідачкою зазначене рішення не виконувалось.

Рішенням Городнянського районного суду від 10.11.2009 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_7 був встановлений час спілкування з дочками - кожної суботи та неділі з 09 до 20 години без будь - яких обмежень (а.с.7).

Письмовими доказами справи, в тому числі актами від 24.12.2011 р., від 01.09.2012 р., від 02.09.2012 р., від 15.09.2012 р., від 07.01.2012 р., від 05.03.2013 р, яким суд першої інстанції надав відповідну оцінку, підтверджується, що відповідачка ОСОБА_8 не виконує рішення суду від 10.11.2009 року, продовжує створювати перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_7 з дітьми.

Судом першої інстанції встановлено, що питання створення відповідачкою перешкод у спілкуванні позивача з дітьми неодноразово було предметом розгляду Комісії з питань захисту прав дитини при Городнянській райдержадміністрації, яка неодноразово вирішувала рекомендувати відповідачці не чинити перешкод у спілкуванні позивача з дітьми.

Згідно зі ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 157 ч.3 СК України той із батьків з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 159 ч.1 СК України, якщо той із батьків з ким проживає дитина, перешкоджає тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду про усунення цих перешкод.

Таким чином, суд першої інстанції, з посиланням на відповідні норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкування позивача з дітьми, що завдає йому моральної шкоди.

Доводи апелянта ОСОБА_8 про те, що позивач не цікавиться життям дітей не спілкується з ними, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено намагання позивача брати участь у вихованні дітей.

Вирішуючи питання про задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вірно зазначив в рішенні про те, що позивачу дійсно була завдана така шкода, яка полягала в душевних стражданнях, порушенні звичайного способу життя.

Але, разом з тим, суд, визначивши 5000 грн., як розмір морального відшкодування, вийшов за межі розумності та виваженості, оскільки в даному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, наявність тривалого конфлікту між сторонами, матеріального стану відповідачки, з якою проживають троє спільних з позивачем дітей, зазначена сума є завищеною.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнутої суми морального відшкодування на користь позивача до 600 грн.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2013 року змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 600 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: