Рішення № 34314945, 24.10.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5932/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

при секретарі Ринда Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що у 2011 році вона звернулася до суду зі скаргою приватного обвинувачення в порядку ст. 27 КПК України, відповідно до змісту якої відповідач по справі ОСОБА_2 вчинив щодо неї умисні насильницькі дії, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 126 КК України, а саме 20 квітня 2011 року близько 11 години в с. Загальці під час відновлення межі між їм земельними ділянками ОСОБА_2 безпричинно схопивши її за ліве плече, сіпав та штовхав, чим завдав їй фізичного болю. У зв'язку з цим через погіршення стану здоров'я (стала терпнути ліва рука та відчувався біль у серці) змушена в той самий день була звернутися до Бородянської центральної районної лікарні, де їй був призначений відповідний курс лікування, що підтверджується копією виписки з амбулаторної картки хворої.

Позивачка вказує, що у її скарзі, крім визнання винним відповідача у скоєнні злочину за ч.1 ст. 126 КК України вона просила визнати її цивільним позивачем та стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 гривен. По її скарзі Макарівським районним судом Київської області 10 червня 2011 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 126 КК України, що підтверджується копією постанови суду. Постановою Макарівського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року відповідача по справі ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 6, 8 п. "е " ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році " від 8 липня 2011 року звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрито, при цьому вимога про стягнення моральної шкоди на її користь з відповідача не розглядалася судом.

Вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаний винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Отже кримінальну справу відносно ОСОБА_2 було закрито за нереабілітуючою обставиною, що було роз'яснено в судовому засіданні суддею при розгляді даної справи, у зв'язку з чим його вина у вчиненні злочину відносно неї вважається доведеною.

Позивачка також вказує, що їй було завдано моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болі та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_2 20 квітня 2011 року вона зазнала фізичного болю від дій відповідача, що змусило її відірватися від виконання своїх обов'язків по роботі та звернутися за медичною допомогою до лікарні. Крім цього в цей день вона пережила почуття приниження, роздратування, так як дана подія відбувалася у присутності представників селищної ради, міліції та її рідних, розпачу та безпорадності у своєму власному обійсті через неможливість запобігти та припинити насильницькі дії зі сторони відповідача. З метою відновлення душевної рівноваги відшкодування моральної шкоди необхідно здійснити в грошовому еквіваленті, завдану їй моральну шкоду вчиненими діями відповідача вона оцінює в розмірі 5 000 гривен.

В зв'язку із викладеними обставинами позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5 000 гривен на відшкодування завданої моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позов підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали; відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснив, що він ні в чому не винний, дільничний стояв рядом і не зробив ніяких зауважень йому. Пояснив, що він характеризується позитивно і позивачка йому сказала, що поки вона робить в суді, то вона його затягає по судах. Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснення відповідача ОСОБА_2 підтримав, додатково пояснив, що в постанові суду про закриття кримінальної справи не зазначено доказів на підтвердження протиправних дій відповідача, за станом здоров'я відповідач не міг їздити на судові засідання і тому вони подали клопотання про застосування до нього амністії. Просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1, а відповідач проживає в АДРЕСА_2

Встановлено, що 20 квітня 2011 року між сторонами по місцю їх проживання виник конфлікт з приводу відновлення меж земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено, що у травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою приватного обвинувачення, в якій посилалася на те, що вона являється власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує з земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 ОСОБА_2 здійснив самозахват її земельної ділянки, перекопавши межу між їх земельними ділянками; щоб відновити та встановити факт самозахвату її земельної ділянки ОСОБА_2 нею на 20 квітня 2011 року була викликана комісія в складі голови Загальцівської сільської ради Буряк В.І., землеміра Пилипенка А.М., вуличного депутата Поденка М.М. та геодезиста ТОВ "Мегаполіс" Пономаренка С.М., також при цьому був присутній дільничний інспектор с. Загальці Приходько С.М. 20 квітня 2011 року близько 11 години вона разом з комісією перебувала на своїй земельній ділянці за місцем свого проживання, ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною та доньками також перебував на своїй земельній ділянці. Коли геодезист ТОВ "Мегаполіс" відновлював межові точки між її та ОСОБА_2 земельними ділянками відповідно до державних актів, вона поставила межовий знак в межову точку, вказану геодезистом, в цей момент ОСОБА_2 на ґрунті неприязнених відносин, які виникли з приводу незаконного захвату ним її земельної ділянки, зчинив крик, що не дасть встановлювати ніяких межових знаків та підскочив до неї, зі злості схватив її за ліве плече і почав штовхати, а потім зі всієї сили штовхнув її в спину, внаслідок чого вона ледве втрималася на ногах, заподіявши при цьому їй фізичного болю. ОСОБА_2 продовжував кричати та не давав встановлювати межові знаки, на зауваження її сина ОСОБА_5 не реагував, тільки після втручання дільничного інспектора Приходька С.М. та сільського голови Буряк В.І. він припинив відносно неї насильницькі дії. Також у даній скарзі приватного обвинувачення ОСОБА_1 зазначила, що після встановлення межових знаків в цей же день вона поїхала на роботу і на роботі її стан здоров'я погіршився, в неї стала терпнути ліва рука та відчувався біль у серці, в цей же день близько 14 год 10 хв вона звернулася за медичною допомогою до Бородянської центральної районної лікарні, їй було призначено курс лікування, що підтверджується випискою з медичної амбулаторної картки стаціонарного хворого. Вважала, що ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 126 КК України, а саме умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. Також вказала, що діями ОСОБА_2 їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та негативних емоційно-вольових переживаннях, які вона зазнала через вчинення відносно неї злочинних та насильницьких дій. Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 являється чоловіком, а вона жінкою і не має сили та змоги припинити його насильницькі дії по відношенню до неї вона пережила почуття приниження, роздратування, розпачу та безпорадності, завдану їй моральну шкоду вона оцінює в 5 000 гривен.

Встановлено, що 10 червня 2011 року суддею Макарівського районного суду Київської області Устимчук М.Ю. порушено кримінальну справу проти ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_2 за ст. 126 ч.1 КК України, потерпілим по справі визнано ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Макарівського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 6, 8 п. "е" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 січня 2011 року № 3680-УІ звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрито. Дана постанова набрала законної сили.

В судовому засіданні також встановлено, що згідно копії медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 20.04.2011 року зверталася до Бородянської районної лікарні та була оглянута терапевтом , згідно записів у копії даної медичної картки, наданої позивачем, вона скаржилася на головний біль, слабкість, оніміння лівої руки, які виникли після сильного нервового перенавантаження, підвищення тиску, відчуття важкості лівої руки, у зв'язку із чим ОСОБА_1 було призначено курс лікування.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, матеріалами справи.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як встановлено в судовому засіданні 02.06.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою приватного обвинувачення, 10 червня 2011 року суддею Макарівського районного суду Київської області Устимчук М.Ю. порушено кримінальну справу проти ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_2 за ст. 126 ч.1 КК України, потерпілим по справі визнано ОСОБА_1, постановою Макарівського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 6, 8 п. "е" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 січня 2011 року № 3680-УІ звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КК України, а кримінальну справу відносно нього закрито. Дана постанова набрала законної сили.

У відповідності до ч.2 ст. 14 Закону України "Про амністію у 2011 році" амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

У відповідності до п.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та оцінюючі надані докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що доводи позивача про те, що діями відповідача ОСОБА_2 їй завдано моральної шкоди не знайшли свого беззаперечного підтвердження в судовому засіданні, а тому вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог суду надано не було.

На підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 23.10.2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко