Постанова № 34314385, 22.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 922/2807/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко В.В., Мірошник Р.С.,

відповідача - Химченко Л.М., Гордієнко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2554 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.13 р. у справі № 922/2807/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром", Харківська область, Харківський район, смт. Васищево

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000", Харківська область, Чугуївський район, с. Тернова

про стягнення 1296709, 72 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000" 1296709,72 грн. з яких: 85443,95 грн. основного боргу, 1064832,27 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 20839,10 грн. неустойки, 125594,40 грн. збитків та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2013 р. у справі № 922/2807/13 позов задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" 85443,95 грн. боргу, 1064832,27 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 125594,40 грн. збитків, 8093,44 грн. штрафу, 25680,08 грн. витрат зі сплати судового збору, в решті позову - відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, щодо стягнення з відповідача пені відмовлено у зв'язку з тим, що вона нарахована з порушенням п. 6 ст. 232 ГК України, в частині стягнення з відповідача 8093,44 грн. штрафу та 1064832,27 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд визнав ці вимоги правомірними та обґрунтованими, також обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 125594,40 грн. збитків та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2013 р. у справі № 922/2807/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, зазначає, що в рішенні суду відсутні посилання на відповідні докази того, що рахунки про сплату за надані послуги були виставлені, а також не надано підтвердження того, що продукція в повному обсязі була прийнята на збереження чи/або відвантажена замовнику (належним чином переоформлена на третю особу), а отже рішення суду підлягає скасуванню та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (за договором «насіннєвий склад») та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2000" (за договором «замовник») укладено договір про надання послуг та виконання робіт № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. (далі - договір № 1), згідно з яким позивач зобов'язався надати послуги і виконати роботи згідно з специфікаціями (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язався прийняти результат виконаних робіт і наданих послуг та сплатити їх у порядку та на умовах погоджених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, в специфікації сторони погоджують види робіт та послуг, їх вартість, найменування продукції, а також, у разі необхідності, додаткову інформацію.

Відповідно до п. 11.1. договору, строк дії договору встановлюється з дати, що міститься у лівому верхньому куті аркушу тексту даного договору до 14.10.2011 р. (15.10.2010 р., а. с. 12). Строк дії даного договору може бути продовжений виключно за письмовою згодою сторін. У разі невиконання або неналежного виконання сторонами даного договору будь-якого зобов'язання, таке зобов'язання й відповідальність за його невиконання продовжує діяти до повного виконання зобов'язання і після закінчення строку дії даного договору.

Додатковою угодою № 1 до договору № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. про надання послуг та виконання робіт продовжено строк дії даного договору строком до 14.10.2012 р. (а. с.16).

Згідно з п. 3.1.9. договору, приймання продукції, при її поверненні, здійснюється замовником у момент її повернення насіннєвим складом. Замовник зобов'язаний перевірити найменування продукції, її кількість, цілісність упаковки (за наявності), а також відсутність ознак ушкодження або порчі продукції та упаковки. У разі їх виявлення або виявлення будь-яких відступлень від договірних умов замовник зобов'язаний негайно, до закінчення процедури прийняття товару, письмово повідомити про це насіннєвому складу, а також вказати про відступлення від даного договору та/або недоліки продукції у відповідному акті приймання-передачі/накладній. У такому разі в акті приймання-передачі/накладній засвідчує своїм підписом також особа, яка має здійснити транспортування товару (перевізник, експедитор). У разі відсутності такої заявки та закінчення процесу приймання товару замовником з оформленням відповідного акту приймання-передачі товару/накладної, в якому не зазначено представником замовника або перевізника (експедитором) про недоліки продукції та/або відступленнях від договору, сторони даного договору вважають, що продукція, повернута замовнику, повністю відповідає умовам даного договору за якістю і кількістю, а також, що ніяких відступлень від умов договору зі сторони насіннєвого складу немає. В такому разі замовник не може посилатися у суді на недоліки товару, повернутого насіннєвим складом, а також на будь-які відступлення від даного договору зі сторони насіннєвого складу.

На виконання умов договору № 1 позивач надав акти приймання - передачі на загальну суму 156404,35 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень:

- акт № ХХ-0000128 від 31.10.2010 р. на суму 17705,94 грн.;

- акт № ХХ-0000166 за лютий 2011 р. на суму 12011,11 грн.;

- акт № ХХ-0000102 за квітень 2011 р. на суму 55418,48 грн.;

- акт № ХХ-0000137 від 30.11.2010 р. на суму 1407,72 грн.;

- акт № ХХ-0000166 від 31.12.2010 р. на суму 1395,55 грн.;

- акт № ХХ-0000025 від 31.01.2011 р. на суму 1395,55 грн.;

- акт № ХХ-0000067 за березень 2012 р. на суму 67070,00 грн.;

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата послуг та робіт, що виконуються за договором, здійснюється замовником за тарифами узгодженими у специфікації.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата послуг та робіт насіннєвого складу здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України, з урахуванням податку на додану вартість, на поточний рахунок насіннєвого складу вказаний у даному договорі.

Відповідно до п. 5.4., 5.5 договору, оплата за послуги та виконані роботи здійснюється замовником у продовж трьох банківських днів з дати виставлення насіннєвим складом відповідного рахунку, але у будь-якому разі не пізніше п'ятого числі кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем прийомки продукції на зберігання. Оплата усіх виконаних робіт та наданих послуг насіннєвим складом, у будь-якому випадку, має бути здійснена замовником у повному обсязі до дати відвантаження продукції та/або переоформлення продукції на третю особу.

Вартість робіт та послуг, наданих позивачем за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. сплачена відповідачем частково, в сумі 75470,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями:

24.12.2010 р. - 8400,00 грн. за платіжним дорученням № 239 (а. с. 28, 117),

01.03.2012 р. - 40000,00 грн. за платіжним дорученням № 898 (а. с. 27, 118);

27.03.2012 р. - 27070,00 грн. (а. с. 26, 119).

Інша частина боргу у розмірі 80934,35 грн. залишилась відповідачем не сплаченою.

Відповідно до п. 7.5. договору № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт та наданих послуг, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати на строк більш ніж 10 календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 7.8. договору № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. сторони передбачили, що проценти за користування чужими грошовими коштами оплачуються у наступному розмірі:

а) 0,5% від неоплаченої суми за виконані роботи та послуги за кожен календарний день протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, коли послуги і роботи мали бути оплачені замовником;

б) 1% від неоплаченої суми за виконані роботи та надані послуги за кожен календарний день протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених в п."а" п.7.8. даного договору;

в) 3% від неоплаченої суми за виконані роботи та надані послуги за кожен календарний день до дня повної оплати усіх виконаних робіт з дати закінчення 60 (шістдесяти) календарних днів, зазначених в п."б" п.7.8. даного договору.

Крім того, між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2000" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (зберігач) також укладено договір зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт № 01/11-2010 від 01.11.2010 р. (далі - договір № 2), згідно з умовами якого зберігач зобов'язався за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, повернути його у цілісності, а також виконати вантажно-розвантажувальні роботи, а поклажодавець зобов'язався забрати товар, оплатити його зберігання та виконані роботи, згідно з умовами даного договору.

За змістом п. 4.1. договору поклажодавець зобов'язався щомісячно до 10 (десятого) числа оплачувати зберігачу послуги зі зберігання у розмірі 2,00грн., без ПДВ, у день за 1 палету (1м*1м) товару, який знаходиться на зберіганні. Роботи по завантаженню сплачуються поклажодавцем зберігачу у розмірі 2,00грн., без ПДВ, за 1 палету (1м*1м) товару. Роботи по відвантаженню сплачуються поклажодавцем зберігачу у розмірі 2,00грн., без ПДВ, за 1 палету (1м*1м) товару. Роботи з розбівки товару на дрібні партії сплачуються поклажодавцем зберігачу у розмірі 20,00грн., без ПДВ, за 1 палету (1м*1м) товару.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, поклажодавець зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення строку дії цього договору, а також в інших випадках передбачених цим договором забрати товар у повному обсязі зі складу зберігача.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, на момент укладення цього договору поклажодавець зобов'язаний перевірити чи забезпечуються фактично Зберігачем умови зберігання, які повинні бути дотримані для належного зберігання товару поклажодавця. У разі не забезпечення даних умов зберігання поклажодавець зобов'язаний відмовитися від зберігання, а сума, сплачена ним в якості передоплати, підлягає поверненню зберігачем.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, поклажодавець зобов'язується сплатити за зберігання, роботи з навантаження, розвантаження, розбивки партії товару на більш дрібні партії товару, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору, поклажодавець, протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання повідомлення зберігача зобов'язується дати останньому письмову відповідь, із згодою на зміну умов оплати. При не направленні поклажодавцем відповіді в зазначений термін сторони цього договору вирішили, що поклажодавець повністю згоден зі змінами умов оплати. Якщо поклажодавець не згоден із змінами, запропонованими зберігачем, то поклажодавець зобов'язується протягом 10- ти календарних днів з моменту отримання повідомлення зберігача про зміну умов оплати забрати в повному обсязі товар, що знаходиться на зберіганні.

Відповідно до п. 4.4. договору, у разі невиконання або неналежного виконання поклажодавцем п. 4.1. цього договору зберігач має право направити вимогу поклажодавцеві про те , щоб останній вивіз товар зі складу зберігача . При отриманні такої вимоги поклажодавець зобов'язаний забрати весь товар зі складу зберігача протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги про вивезення товару.

Відповідно до п. 5.4.1. договору, за невиконання або неналежне виконання поклажодавцем будь обов'язки, передбаченої п.2.2.1. , п.2.2.4. , п.2.2.5. , п.4.3. або п.4.4. цього договору поклажодавець сплачує зберігачу неустойку за кожний день прострочення у розмірі 0,5% від загальної вартості товару знаходиться на зберіганні.

Відповідно до п. 5.4.2. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання поклажодавцем будь - якого обов'язку передбаченого п. 2.2.1., п. 2.2.5., п. 4.3., п. 4.4. даного договору, поклажодавець відшкодовує зберігачу, понад неустойку, суму збитків у розмірі плати за зберігання, передбаченої у п. 4.1. цього договору, за кожен місяць (31 календарний день) невиконання або неналежного виконання.

Позивач на виконання умов договору № 2 надав акти виконаних послуг на загальну суму 4509,60 грн.: акт № ХХ-0000153 від 30.11.2010 р. на суму 1399,20 грн.;

- акт № ХХ-0000178 від 31.12.2010 р. на суму 1036,80 грн.;

- акт № ХХ-0000010 від 31.01.2011 р. на суму 1036,80 грн.;

- акт № ХХ-0000036 від 28.02.2011 р. на суму 1036,80 грн.

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманих послуг не виконав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

У процесі розгляду справи сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків, кожна зі сторін надала до суду свій варіант: за актами звірки позивача за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. заборгованість відповідача становить 80934,35 грн. (а. с. 50), за актом по договору № 01/11-2010 від 01.11.2010 р. заборгованість відповідача становить 4509,60 грн. (а. с. 52); в свою чергу за актом звірки відповідача, який складено за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. та за договором № 01/11-2010 від 01.11.2010 р., заборгованість позивача станом на 26.07.2013 р. становить 16668,58 грн. (а. с. 115).

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, щодо стягнення з відповідача пені відмовлено у зв'язку з тим, що вона нарахована з порушенням п. 6 ст. 232 ГК України, в частині стягнення з відповідача 1064832,27 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд визнав ці вимоги правомірними та обґрунтованими, також обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 125594,40 грн. збитків та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча правовідносинам, що склалися судом надана належна правова оцінка, проте в певній частині є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення у відповідній частині.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2000" укладено договір про надання послуг та виконання робіт № 15/10-2010 від 15.10.2010 р., відповідно до якого позивач зобов'язався надати послуги і виконати роботи згідно з специфікаціями (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язався прийняти результат виконаних робіт і наданих послуг та сплатити їх у порядку та на умовах погоджених у даному договорі, а також договір зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт № 01/11-2010 від 01.11.2010 р., згідно з умовами якого зберігач зобов'язався за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, повернути його у цілісності, а також виконати вантажно-розвантажувальні роботи, а поклажодавець зобов'язався забрати товар, оплатити його зберігання та виконані роботи, згідно з умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1. ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань на підтвердження чого надав акти приймання-передачі виконаних послуг, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень, але в повному обсязі відповідачем не сплачені:

За договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р., зокрема:

акт № ХХ-0000128 від 31.10.2010 р. на суму 17705,94 грн.;

акт № ХХ-0000166 за лютий 2011 р. на суму 12011,11 грн.;

акт № ХХ-0000102 за квітень 2011 р. на суму 55418,48 грн.

акт № ХХ-0000137 від 30.11.2010р. на суму 1407,72 грн.;

акт № ХХ-0000166 від 31.12.2010р. на суму 1395,55 грн.;

акт № ХХ-0000025 від 31.01.2011р. на суму 1395,55 грн.;

акт № ХХ-0000067 за березень 2012 р. на суму 67070,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що роботи та послуги виконані позивачем за актами № ХХ-0000128 від 31.10.2010 р. на суму 17705,94 грн.; № ХХ-0000166 за лютий 2011 року на суму 12011,11 грн., № ХХ-0000102 за квітень 2011 року на суму 55418,48 грн. виконувалися за іншим договором № 09/09-2010 від 09.09.2010 р., оскільки жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами існували інші господарські договори на виконання відповідних робіт до матеріалів справи не надано. Крім того, з вищезазначених актів вбачається, що ціни та види робіт та послуг, зазначені у спірних актах, співпадають з вказаними у специфікаціях № 1 та № 2 до договору № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. (а. с. 17, 18) відповідних актах.

З доданих до позову розрахунків ціни позову вбачається, що за актами № ХХ-000128 від 31.10.2010 р., № ХХ-0000137 від 30.11.2010 р., № ХХ000166 від 31.12.2010 р., № ХХ-0000025 від 31.01.2011 р., № ХХ-0000166 від 23.02.2011 р. заборгованість відсутня. За актами № ХХ-0000102 від 30.04.2011 р. та № ХХ-0000067 від 16.03.2012 р. заборгованість складає відповідно 13864,35 грн. та 67070 грн. У судовому засіданні представники позивача наголосили на тому, що у спірних актах помилково вказано інший договір та підтвердили, що інших договорів про надання послуг та виконання робіт з відповідачем укладено не було і вони надавалися саме за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р.

Як свідчать матеріали справи відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р., а саме сплачено 75470,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями: 24.12.2010 р. - 8400,00 грн. за платіжним дорученням № 239 (а. с. 28, 117), 01.03.2012 р. - 40000,00 грн. за платіжним дорученням № 898 (а. с. 27, 118); 27.03.2012 р. - 27070,00 грн. (а. с. 26, 119). Доказів сплати відповідачем залишку боргу у розмірі 80934,35 грн., а також за договором № 09/09-2010 від 09.09.2010 р. матеріали справи не містять.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, як належний доказ твердження відповідача, що зокрема за актом № 0000102 від 30.04.2011 р. роботи та послуги виконувалися за іншими договором, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами існували інші господарські договори на виконання відповідних робіт в матеріалах справи не міститься, судом не здобуто, а сторонами таких доказів не надано.

На виконання умов договору № ХХ-01/11-2010 від 01.11.2010 р. позивачем надані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4509,60 грн., які підписані сторонами без претензій одна до одної, а саме: акт № ХХ-0000153 від 30.11.2010 р. на суму 1399,20 грн., акт № ХХ-0000178 від 31.12.2010 р. на суму 1036,80 грн., акт № ХХ-0000010 від 31.01.2011 р. на суму 1036,80 грн., акт № ХХ-0000036 від 28.02.2011 р. на суму 1036,80 грн.

Проте, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати виконаних робіт за договором № ХХ-01/11-2010 від 01.11.2010 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено вище, вартість наданих позивачем послуг сторонами було визначено в кожному з підписаних актів виконаних робіт.

Тобто сторони, підписуючи вищезгадані акти тим самим засвідчили факт надання позивачем на користь відповідача певних послуг та робіт, а так само вартість цих послуг. Крім того, підписання відповідачем зазначених актів зумовило настання обов'язку останнього оплатити надані послуги (роботи).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав доказів сплати вищезазначених сум у розмірі 80934,35 грн. та 4509,60 грн., судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 85443,95 грн. заборгованості.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 7.5. договору № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт та наданих послуг, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати на строк більш ніж 10 календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 5.4.1. договору № 01/11-2010 від 01.11.2010 р. за невиконання або неналежне виконання поклажодавцем будь якого обов'язку, передбаченого п. 2.2.1, п. 2.2.4, п. 2.2.5, п. 4.3. або п. 4.4. цього договору поклажодавець сплачує зберігачу неустойку за кожен день прострочення у розмірі 0,5 % від загальної вартості товару який знаходиться на зберіганні.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нарахована пеня за період з 26.06.2012 р. по 25.06.2013 р. в розмірі 12072,96 грн. за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. та за період з 26.06.2012 р. по 10.06.2013 р. в розмірі 672,70 грн. за договором № 01/11-2010 від 01.11.2010 р., тобто з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, обґрунтованими та законними є висновки місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10% штрафу в сумі 8093,44 грн. та відмові у позові в частині стягнення пені у сумі 12072,96 грн. за договором № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. та 672,70 грн. за договором № 01/11-2010 від 01.11.2010 р., з посиланням на приписи п. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 7.7., 7.8. договору № 15/10-2010 від 15.10.2010 р. сторони передбачили, що з дня, коли роботи та послуги мають бути оплачені замовником, насіннєвий склад має право вимагати від замовника, а замовник зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати послуг і робіт, понад неустойки і збитків (ст. 536, ст. 625, п. 3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами оплачуються у наступному розмірі:

а) 0,5% від неоплаченої суми за виконані роботи та послуги за кожен календарний день протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, коли послуги і роботи мали бути оплачені замовником;

б) 1% від неоплаченої суми за виконані роботи та надані послуги за кожен календарний день протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених в п."а" п.7.8. даного договору;

в) 3% від неоплаченої суми за виконані роботи та надані послуги за кожен календарний день до дня повної оплати усіх виконаних робіт з дати закінчення 60 (шістдесяти) календарних днів, зазначених в п."б" п.7.8. даного договору.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1064832,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за договором № 15/10-2010 від 14.10.2010 р.

Оскільки п. 5.4.2. договору № 01/11-2010 від 01.11.2010 р. передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання поклажодавцем будь - якого обов'язку передбаченого п. 2.2.1., п. 2.2.5., п. 4.3., п. 4.4 даного договору, поклажодавець відшкодовує зберігачу, понад неустойку, суму збитків у розмірі плати за зберігання, передбаченої у п. 4.1. цього договору, за кожен місяць (31 календарний день) невиконання або неналежного виконання.

В даному випадку відповідачем прострочено суму оплати наданих послуг (робіт), тобто порушено п. 2.2.4 договору № 01/11-2010 від 01.11.2010 р. посилання на який у п. 5.4.2. договору відсутнє. Таким чином, позивачем безпідставно нараховані 125594,40 грн. збитків. Оскільки позов ґрунтується на порушенні відповідачем строків оплати, доказів наявності інших порушень умов договору, передбачених зокрема п. 2.2.1., 2.2.5., 4.3. та 4.4. позивач не надав.

Проте, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 125594,40 грн. та вважав їх такими, що підлягають задоволенню. В зв'язку з чим, судова колегія вважає, що позов в цієї частині не підлягає задоволенню, а рішення в частині стягнення збитків у сумі 125594,40 грн. підлягає скасуванню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача 2511,88 грн. судового збору. Також підлягають стягненню з позивача на користь відповідача 1255,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню у відповідній частині.

З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.13 у справі № 922/2807/13 в частині стягнення 125594,40 грн. збитків та 2511,88 грн. судового збору скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 33120146) на користь відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000" (63521, Харківська область, Чугуївський район, с. Тернова, вул. Радянська, 16, код ЄДРПОУ 30762802) - 1255,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 21.10.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Плужник О.В.