Постанова № 34314327, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/13699/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 17.09.2013 року № 865/1 підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року

у справі № 910/13699/13 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»

до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

про стягнення 1 403 089, 02 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - Саєнко О.Д. - дов. № 51 від 05.06.2012 року,

Від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 року Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення 1 403 089, 02 грн., що становить: 1 279 564, 80 грн. боргу по оплаті отриманої продукції, 102 720, 67 грн. - пені та 20 803, 55 грн. - 3 % річних (а.с.5-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № FAL-6 від 03.01.2012 року, стверджує, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно оплатив вартість продукції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року по справі № 910/13699/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на користь приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість в сумі 1 279 564, 80 грн., пеню - 102 720, 67 грн., 3 % річних - 20 803, 55 та судовий збір в сумі 28 061, 78 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 20.09.2013 року, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року в частині задоволення вимог про стягнення боргу на суму 1 000 грн., оскільки заборгованість в даній сумі була сплачена на користь позивача платіжним дорученням № 001438 від 16.09.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач посилається саме на те, що платіжним дорученням № 001438 сплатив на користь позивача 1 000,00 грн., а тому його заборгованість перед позивачем становить не 1 279 564, 80 грн., а 1 278 564, 80 грн.

Апеляційна скарга також мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки прийнято без участі представника відповідача, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право відповідача на захист своїх інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.10.2013 року.

Представник апелянта у судове засіданні 21.10.2013 року не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

03.01.2012 року між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», правонаступником якого є ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ТОВ «Фалбі» було укладено договір поставки № FAL-6 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося передати у власність покупця, а ТОВ «Фалбі» (покупець за договором, відповідач у справі) прийняти та оплатити лікарські засоби, асортимент, кількість та ціна яких зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.1. договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент продукції в яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених у розділі 3 цього договору.

Поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку продукції (п.3.1. договору).

Факт передачі продукції покупцю підтверджується товарно-транспортною накладною з відбитком печатки покупця та підписом уповноваженої особи або довіреністю на отримання продукції, виданої покупцем, на ім'я уповноваженої особи, з посиланням на номер і загальну суму товарно-транспортної накладної (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору та з врахуванням умов Додаткової угоди № 3 від 01.07.2012 року до договору поставки покупець здійснює оплату продукції шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в строк, що не перевищує 60 календарних днів від дати поставки продукції, якщо останній день випадає на вихідний чи святковий день, останнім днем такого строку вважається наступний за вихідним чи святковим робочий операційний (банківський) день.

Згідно з п. 14.6. договору та Додаткової угоди № 3 від 01.07.2012 року до договору поставки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Сторони, на виконання умов договору, підписали Специфікацію до договору поставки № FAL-6 від 03.01.2012 року на період від 01.09.2012 року до 30.09.2012 року на суму 585 504, 05 грн., Специфікацію на період від 01.10.2012 року до 31.10.2012 року на суму 457 472, 10 грн., Специфікацію на період від 01.11.2012 року до 30.11.2012 року на суму 399 134, 30 грн., Специфікацію на період від 01.12.2012 року до 31.12.2012 року на суму 206 150, 40 грн. (а.с.16-26).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 1 648 260,85 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №8008240 від 12.09.2012 року, №80008241 від 12.09.2012 року, №80008304 від 21.09.2012 року, №80008305 від 21.09.2012 року, №80008377 від 04.10.2012 року, №80008448 від 18.10.2012 року, №80008552 від 05.11.2012 року, №80008551 від 05.11.2012 року, №80008673 від 22.11.2012 року, №80008674 від 22.11.2012 року, №80008885 від 27.12.2012 року, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.27-72), відповідач прийняв вказану продукцію, що підтверджується копіями довіреностей на право отримання ТМЦ.

Відповідач частково оплатив вартість поставленої продукції на суму 367 071, 05 грн. та повернув продукцію на суму 1 625,00 грн., тому станом на час подання позовної заяви, заборгованість становила 1 279 564, 80 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1 279 564, 80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 102 720, 67 грн. за порушення строків оплати за період з 12.11.2012 року по 16.07.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом п. 12.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочки. Постачальник вправі припинити поставку наступних партій продукції до сплати покупцем суми основного боргу та пені, попередивши покупця про припинення поставок продукції. Сторони домовились збільшити строк для нарахування пені та звернення за стягненням пені у судовому порядку до трьох років.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 102 720, 67 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 20 803, 55 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення та задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 20 803, 55 грн.

Твердження апелянта про те, що ТОВ «Фалбі» платіжним дорученням № 001438 сплатило на користь позивача 1 000,00 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить не 1 279 564, 80 грн., а 1 278 564, 80 грн. колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідно до платіжного доручення № 001438 оплата відповідачем здійснена 16.09.2013 року, тобто після прийняття рішення у справі.

Отже, станом на час прийняття рішення господарським судом у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення суми боргу на 1 000 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідач вправі узгодити суму стягнення боргу в процесі виконавчого провадження.

Апелянт, в своїй апеляційній скарзі, посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право на захист законних прав та інтересів останнього.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.08.2013 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.77) у зв'язку призначенням розгляду справи в Окружному адміністративному суді м. Києва на 28.08.2013 року о 10:40 за його участю.

В судове засідання 28.08.2013 року представник відповідача не з'явився.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представник відповідача мав можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів було достатньо для вирішення спору по суті. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи. Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджала розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Міста Києва від 28.08.2013 року у справі № 910/13699/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року у справі № 910/13699/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року у справі № 910/13699/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/13699/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.