Рішення № 34313945, 14.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2013 р. Справа № 914/1191/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ; ідентифікаційний код 20077720),

Відповідач: Комунальне підприємство "Бродитеплоенерго" (80600, вул. Гончарська, 3А, м. Броди, Львівська область; ідентифікаційний код 05445639),

про стягнення заборгованості у сумі 915893,67грн.,

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Бережко С.І. та Станішевський І.С. - представники, довіреності в матеріалах справи;

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено позов до Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" з вимогою стягнення суми боргу у сумі 722988,33грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлений природний газ), передбачених умовами Договору № ТЕ06Н від 30.09.2011 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 42112,76грн. 3% річних від простроченого платежу, 142904,64грн. пені та 7887,94грн. інфляційних втрат.

Загальна сума заборгованості складає 915893,67грн.

29.03.2013 року ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 00хв. 16.04.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 16.04.2013 року.

Протягом розгляду справи представникам Учасників процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представники Позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, надали пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи - Позивачу та довідці Головного управління регіональної статистики виданої на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Позивача, суд встановив наступне:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", як постачальником та Комунальним підприємством "Бродитеплоенерго", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № ТЕ06Н з додатками, та ряд додаткових угод до нього (Додаткова угоду №1/2011 від 11.10.2011р., Додаткова угода №2/2011 від 22.11.2011р., Додаткова угода №3/2011 від 30.12.2011р., Додаткова угода №5/2012 від 31.08.2012р.).

На виконання умов договору та додаткових угод постачальник згідно актів приймання-передачі природного газу №1 від 31.10.2011р., №1 від 30.11.2011р., №1 від 31.12.2011р., №1 від 31.01.2012р., №2 від 28.02.2012р., №3 від 31.03.2012р., №4 від 30.04.2012р. поставив КП "Бродитеплоенерго" природного газу на загальну суму 3798044,17грн., що підтверджується підписами та печатками Сторін на вказаних актах.

Комунальне підприємство "Бродитеплоенерго" за поставлений йому природний газ розрахувалося частково в розмірі 3075055,84грн., в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 722988,33грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 31.01.2012р., 28.02.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 31.03.2012р., 02.04.2012р., 30.04.2012р., 30.04.2012р., виставленими відповідно до актів приймання-передачі рахунками, актом звірки взаємних розрахунків.

14.11.2012р. в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (Первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Новим кредитором) укладено договір №14/7018/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора КП "Бродитеплоенерго" за договором №ТЕ06Н від 30.09.2011 року на постачання природного газу на суму 1546455,52грн. (п.1.1.). Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором (п. 1.2).

Пунктом 2.2 договору №14/7018/12 встановлено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 Договору. Передача документів оформляється актом приймання - передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками Первісного кредитора та Нового кредитора Акт приймання-передачі документів від 16.11.2012р., що підтверджує належне виконання сторонами п.2.2 Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору №14/7018/12 Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги боргу. Відповідне повідомлення від 16.11.2012 р. №06-11339/1-6 про відступлення права вимоги, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" вручило КП "Бродитеплоенерго" 16.11.2012р., про що свідчить підпис повноважної особи та відтиск печатки боржника на повідомленні.

Приписами ст. 195 ГК України, встановлено, що управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.

Аналогічна норма викладена у статті 512 ЦК України, а саме - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, звернення позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), на підставі договору на №14/7018/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012 року, з вимогою до Відповідача (КП "Бродитеплоенерго") оплатити заборгованість, яка виникла за поставлений природний газ є обґрунтованим.

Як зазначалось вище та підтверджено матеріалами справи, Відповідачу було поставлено природного газу на загальну суму 3798044,17грн.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, і як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку боргу КП "Бродитеплоенерго", за період з жовтня 2011р. по жовтень 2012р. Відповідач здійснив оплату на загальну суму 3075055,84грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість у сумі 722988,33грн.

Існування виниклої заборгованості підтверджується також наявним в матеріалах справи підписаним та скріпленим печатками Первісного кредитора та відповідача Актом звірки розрахунків між підприємством та розпорядником коштів за природний газ та транспортування газу від 29.10.2012 року, згідно якого Сторони підтвердили, що за результатами звірки взаєморозрахунків кінцеве сальдо складає 722988,33грн.

Оскільки, заборгованість залишалась непогашеною, Новий кредитор (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") надіслав Відповідачу (КП "Бродитеплоенерго") вимогу від 21.12.2012р. №26/2-500-12, в якій зокрема зазначив, що у зв'язку із заміною сторони за борговим зобов'язанням КП "Бродитеплоенерго" перед ПАТ "Львівгаз", що підтверджується договором про відступлення права вимоги №14/7018/12 від 14.11.2012р., ПАТ "НАК "Нафтогаз України" отримало право вимагати залишок заборгованості у сумі 722988,33грн., яка виникла за договором від 30.09.2011 р. №ТЕ06Н та вимагає негайно здійснити перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості перед Новим кредитором.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Норма аналогічного змісту передбачена і у ст.173 ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Пунктом 1.2 Договору №14/7018/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012 р. встановлено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором.

Згідно з п. 7.1 договору №ТЕ06Н від 30.09.2011р. (в редакції, що діяла до укладення додаткової угоди №3/2011 від 30.12.2011р.) та п.6.1. Додаткової угоди №3/2011 від 30.12.2011р. до договору № ТЕ06Н від 30.09.2011р., за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.3.1 договору №ТЕ06Н від 30.09.2011р. (в редакції, що діяла до укладення додаткової угоди №3/2011 від 30.12.2011р.) та п.6.2.2. Додаткової угоди №3/2011 від 30.12.2011р. до договору № ТЕ06Н від 30.09.2011р., у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Щодо нарахованої пені, яка згідно представленого суду розрахунку станом на 28.01.2013 р. складає 142904,64грн., то нарахована вона відповідно до умов п. 7.3.1 Договору № ТЕ06Н від 30.09.2011р. та п.6.2.2. Додаткової угоди №3/2011 від 30.12.2011р., з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; відповідач доказів погашення пені суду не представив, а тому сума пені в розмірі 142904,64грн. підлягає до стягнення.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, актів приймання-передачі, які є первинними обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за отриманий товар є здійснення ним часткових оплат.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку станом на 28.01.2013р. складають 42112,76грн. та інфляційних втрат, які відповідно до розрахунку 28.01.2013р. складають 7887,94грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, а тому підлягають до стягнення.

14.05.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 20.05.2013р.

Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача, норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на нього судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бродитеплоенерго" (80600, вул. Гончарська, 3А, м. Броди, Львівська область; ідентифікаційний код 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ; ідентифікаційний код 20077720) суму 722988,33грн. основного боргу, 42112,76грн. 3% річних від простроченого платежу, 142904,64грн. пені, 7887,94грн. інфляційних втрат, а також судовий збір у сумі 18317,87грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.