Рішення № 34311804, 23.10.2013, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3432/13-ц

2/583/1138/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в м. Охтирка Сумської області в складі :

головуючого судді Білери П.П.

при секретарі Алєксєєнко І. В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобовязання запропонувати іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, стягнення заробітної плати в межах місячного платежу за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суд

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобовязання запропонувати іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, стягнення заробітної плати в межах місячного платежу за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду від 30 травня 2013 року наказ відповідача від 26 лютого 2013 року №50 про його звільнення з роботи у звязку з скороченням штату працівників за п.1 ч.1 Ст.40 КЗпП України було визнано незаконним. В мотивувальній частині рішення суд встановив наявність порушення відповідачем ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз» передбачений Ст.2-1 КЗпП України принцип рівності трудових прав відносно ОСОБА_1 Судом було визначено, що він фактично був позбавлений можливості використати своє право на іншу роботу на тому ж підприємстві, а саме, перейти на роботу на новостворену посаду старшого механіка автоколони №6. В рішенні суду вказано, що фактично відповідачем було порушено порядок вивільнення працівників, а саме, йому не була запропонована інша робота на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю ( в його випадку це посада старшого механіка автоколони №6 ЦТТ «Охтирканафтогаз»), крім того було порушено його право скористатись переважним правом на залишення на роботі при звільненні працівників у звязку зі змінами в організації виробництва і праці. Вищевказане рішення суду було залишено без змін апеляційним судом Сумської області. Відповідно до рішення суду його поновили на роботі на посаді начальника автоколони №1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», але відповідач не змінив свого ставлення до нього, так 31 травня 2013 року був виданий наказ №641 про попередження його про наступне вивільнення у звязку з скороченням посади начальника автоколони №1 ЦТТ. 3 червня 2013 року даний наказ був доведений до його відома і одночасно йому були запропоновані вакантні місця: водія автотранспортних засобів ЦТТ, слюсаря з ремонту автомобілів ЦТТ, слюсаря з ремонту паливної апаратури ЦТТ. Також 2 серпня 2013 року йому були запропоновано перевестись на інші вакантні посади згідно напрямку освіти інженера- механіка а саме, майстра газового цеху капітального та підземного ремонту свердловин, тимчасово, на час декретної відпустки ОСОБА_4, контролер техстану АК-2ЦТТ, також за умови попереднього проходження спеціального навчання такі робочі місця, як оператор з добування нафти й газу, слюсар-ремонтник, помічник бурильника, ізолювальник з термоізоляції, оператор з дослідження свердловин, водій навантажувача, зливальник-розливальник, черговий гуртожитку, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів, машиніст екскаватора ЦТТ. Але всі вказані вакансії не відповідають його професії та спеціальності. Він вважає, що відповідач знову порушив його права і не запропонував йому роботу яка відповідає його спеціальності. На його думку відповідач мав запропонувати йому посаду старшого механіка автоколони №6 ЦТТ, яку в даний час незаконно займає інша особа. 12 серпня 2013 року він був звільнений з підприємства відповідно до наказу №184 з посади начальника АК-1 ЦТТ в звязку з скороченням чисельності штату працівників на підставі п.1ч.1 Ст.40 КЗпП України. Він вважає своє звільнення незаконним, тому просить суд визнати незаконним наказ №184 від 12 серпня 2013 року про його звільнення з посади начальника АК-1 ЦТТ в звязку з скороченням чисельності штату працівників на підставі п.1ч.1 Ст.40 КЗпП України, скасувати вказаний наказ, поновити його на посаді начальника АК №1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», зобовязати відповідача запропонувати йому в порядку Ст.49-2 КЗпП України, посаду старшого механіка АК-6 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» як таку, що відповідає професії та спеціальності, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу та за спричинену йому моральну шкоду 20000 грн., також просить суд допустити негайне виконання рішення суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що він вважає, що справедливим було б звільнити особу яка на даний час займає посаду старшого механіка АК №6 і запропонувати йому цю посаду. Свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди він обґрунтовує тим, що на нього здійснювався тиск, він з цього приводу дуже хвилювався і довгий час лікувався в лікарні. До того ж на протязі двох років він не отримував премію до Дня нафтовика та кошти на оздоровлення під час відпустки.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримав і суду пояснив, що він вважає, що відповідач не виконав рішення суду, а саме, в рішенні суду було чітко прописано яким саме способом необхідно було поновити позивача на посаді і яку саме необхідно було запропонувати йому посаду. Він також вважає, що позивача мали поновити на роботі і запропонувати йому посаду старшого механіка АК №-6.

Представник відповідача ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз» ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав повністю та суду пояснив, що 1 березня 2013 року була ліквідована АК-1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» внаслідок чого було скорочено посаду начальника АК-1. Наказо від 26 лютого 2013 року №50 позивача було звільнено з 1 березня 2013 року з посади начальника АК-1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз» на підставі Ст.40 п.1 КЗпП України в звязку з скороченням штату працівників. На виконання рішення Охтирського міськрайонного суду від 30 травня 2013 року позивача 31 травня 2013 року було поновлено на посаді начальника АК-1 ЦТТ з 1 березня 2013 року. В звязку з поновленням позивача на посаді начальника АК-1 та враховуючи, що АК-1 була ліквідована, 31 травня 2013 року був виданий наказ №641 «Про посаду начальника автоколони №1 ЦТТ», з яким позивач був ознайомлений 3 червня 2013 року. Згідно до п.1 вказаного наказу відділу організації праці та заробітної плати було доручено підготувати та надати на затвердження ПАТ «Укрнафта» перелік змін до штатного розпису з введенням посади начальника АК-1 ЦТТ з 31 травня 2013 року на час попередження про скорочення даної посади. Пунктом 2 цього ж наказу відділу кадрів було доручено провести попередження позивача про наступне вивільнення у звязку зі скороченням посади начальника АК-1 ЦТТ. На виконання п.1 наказу №641 від 31 травня 2013 року був підготовлений та затверджений ПАТ «Укрнафта» Перелік змін №7 до штатного розпису, згідно якого з 31 травня 2013 року була введена посада начальника АК-1. На виконання п.2 наказу №641 від 31 травня 2013 року 3 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 був письмово попереджений про наступне вивільнення у звязку з скороченням штату працівників за п.1 Ст.40 КЗпП України. Одночасно з письмовим попередженням про наступне вивільнення 3 червня 2013 року ОСОБА_1, відповідно до напрямку його освіти, було запропоновано переведення на наявні вакантні посади: водій автотранспортних засобів ЦТТ , слюсар з ремонту автомобілів ЦТТ, слюсар з ремонту паливної апаратури ЦТТ. Від запропонованих посад позивач відмовився. 2 серпня 2013 року позивачу було запропоновано переведення на вакантні посади згідно напрямку освіти інженера механіка: майстер газового цеху, майстер цеху капітального та підземного ремонту свердловини, тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_4, контролер техстану АК-2 ЦТТ. Також за умови попереднього проходження спеціального навчання позивачу було запропоновано переведення на вакантні посади : оператор з добування нафти і газу, слюсар-ремонтник, помічник бурильника, ізолювальник з термоізоляції, оператор з дослідження свердловин, водій навантажувача, зливальник-розливальник, черговий по гуртожитку, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів, машиніст підіймача, машиніст екскаватора ЦТТ. Від запропонованих посад позивач відмовився. Підприємство не мало можливості запропонувати позивачу посаду старшого механіка АК-6 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», оскільки дана посада не була вакантною. Не отримавши згоди від позивача на переведення на запропоновані йому вакантні посади, 6 серпня 2013 року адміністрація підприємства звернулась до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем відповідно до п.1 Ст.40 КЗпП України в звязку з скороченням штату працівників. 9 серпня 2013 року відбулось засідання профспілкового комітету на якому була надана згода на розірвання трудового договору з позивачем. 12 серпня 2013 року згідно наказу №184 від 12 серпня 2013 року начальник АК-1 ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.1 Ст.40 КЗпП України в звязку з скороченням штату працівників. За таких обставин він вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_5, яка суду пояснила, що вона працює начальником відділ кадрів НГВУ «Охтирканафтогаз» і по даному позову може пояснити, що позивача ОСОБА_1 відповідно до рішення суду було поновлено на роботі на посаді начальника АК №1 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», після чого 31 травня 2013 року був виданий наказ №641 «Про посаду начальника автоколони №1 ЦТТ», з яким позивач був ознайомлений 3 червня 2013 року. Згідно до п.1 вказаного наказу було доручено підготувати та надати на затвердження ПАТ «Укрнафта» перелік змін до штатного розпису з введенням посади начальника АК-1 ЦТТ з 31 травня 2013 року на час попередження про скорочення даної посади та було доручено провести попередження позивача про наступне вивільнення у звязку зі скороченням посади начальника АК-1 ЦТТ. 3 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 був письмово попереджений про наступне вивільнення у звязку з скороченням штату працівників за п.1 Ст.40 КЗпП України. Одночасно з письмовим попередженням про наступне вивільнення 3 червня 2013 року ОСОБА_1, відповідно до напрямку його освіти, було запропоновано переведення на наявні вакантні посади: водій автотранспортних засобів ЦТТ , слюсар з ремонту автомобілів ЦТТ, слюсар з ремонту паливної апаратури ЦТТ. Від запропонованих посад позивач відмовився. 2 серпня 2013 року позивачу було запропоновано переведення на вакантні посади згідно напрямку освіти інженера механіка: майстер газового цеху, майстер цеху капітального та підземного ремонту свердловини, тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_4, контролер техстану АК-2 ЦТТ. Також за умови попереднього проходження спеціального навчання позивачу було запропоновано переведення на вакантні посади : оператор з добування нафти і газу, слюсар-ремонтник, помічник бурильника, ізолювальник з термоізоляції, оператор з дослідження свердловин, водій навантажувача, зливальник-розливальник, черговий по гуртожитку, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів, машиніст підіймача, машиніст екскаватора ЦТТ. Від запропонованих посад позивач відмовився. Підприємство не мало можливості запропонувати позивачу посаду старшого механіка АК-6 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», оскільки дана посада не була вакантною. Не отримавши згоди від позивача на переведення на запропоновані йому вакантні посади, 6 серпня 2013 року адміністрація підприємства звернулась до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем відповідно до п.1 Ст.40 КЗпП України в звязку з скороченням штату працівників. 12 серпня 2013 року згідно наказу №184 від 12 серпня 2013 року начальник АК-1 ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.1 Ст.40 КЗпП України в звязку з скороченням штату працівників.

Дослідивши надані суду докази, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, при цьому суд виходить з наступного.

Встановлено, що відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду від 30 травня 2013 року позивача ОСОБА_1 було поновлено на попередній роботі начальника автоколони №1 цеху технологічного транспорту НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з 27 лютого 2013 року. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Сумської області від 23 липня 2013 року вищевказане рішення Охтирського міськрайонного суду було залишено без змін.

Судом встановлено, що відповідач на виконання рішення суду 31 травня 2013 року видав наказ №68к про поновлення на роботі позивача ОСОБА_1 на посаді начальника автоколони №1 цеху технологічного транспорту НГВУ «Охтирканафтогаз» з 1 березня 2013 року.

В звязку з поновлення позивача на роботі відповідач видав наказ №641 від 31 травня 2013 року. Згідно до п.1 вказаного наказу відділу організації праці та заробітної плати було доручено підготувати та надати на затвердження ПАТ «Укрнафта» перелік змін до штатного розпису з введенням посади начальника АК-1 ЦТТ з 31 травня 2013 року на час попередження про скорочення даної посади. Пунктом 2 цього ж наказу відділу кадрів було доручено провести попередження позивача про наступне вивільнення у звязку зі скороченням посади начальника АК-1 ЦТТ. Позивач ОСОБА_1 3 червня 2013 року був ознайомлений з вказаним наказом.

Матеріалами справи підтверджується, що 3 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 був письмово попереджений про наступне вивільнення у звязку з скороченням штату працівників за п.1 Ст.40 КЗпП України. Одночасно з письмовим попередженням про наступне вивільнення 3 червня 2013 року ОСОБА_1, відповідно до напрямку його освіти, було запропоновано переведення на наявні вакантні посади: водій автотранспортних засобів ЦТТ , слюсар з ремонту автомобілів ЦТТ, слюсар з ремонту паливної апаратури ЦТТ. Від запропонованих посад позивач відмовився.

2 серпня 2013 року позивачу було запропоновано переведення на вакантні посади згідно напрямку освіти інженера механіка: майстер газового цеху, майстер цеху капітального та підземного ремонту свердловини, тимчасово на час декретної відпустки ОСОБА_4, контролер техстану АК-2 ЦТТ. Також за умови попереднього проходження спеціального навчання позивачу було запропоновано переведення на вакантні посади : оператор з добування нафти і газу, слюсар-ремонтник, помічник бурильника, ізолювальник з термоізоляції, оператор з дослідження свердловин, водій навантажувача, зливальник-розливальник, черговий по гуртожитку, слюсар з контрольно-вимірювальних приладів, машиніст підіймача, машиніст екскаватора ЦТТ. Від запропонованих посад позивач відмовився.

Відповідно до витягу з протоколу №44 9 серпня 2013 року відбулось засідання профспілкового комітету на якому була надана згода на розірвання трудового договору з позивачем.

12 серпня 2013 року згідно наказу №184 від 12 серпня 2013 року начальник АК-1 ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.1 Ст.40 КЗпП України в звязку з скороченням штату працівників.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі, так як вважає, що справедливим було б звільнити особу яка на даний час займає посаду старшого механіка АК №6 і запропонувати йому цю посаду.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримуючи позицію позивача, пояснив, що вважає, що рішення суду відповідач не виконав, а саме, в рішенні суду, в мотивувальній частині, було чітко прописано яким саме способом необхідно було поновити позивача на посаді і яку саме необхідно було запропонувати йому посаду. Тобто представник позивача вважає, що відповідач мав виконувати не лише резолютивну частину рішення, а і мотивувальну.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дійшов висновку, що відповідач діяв в межах норм чинного законодавства, а саме, відповідно до п.1 ч.1 Ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з положеннями ч.1 п.3 ч.2 Ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вимогами ч.ч.1-3, 8 Ст.43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 Ст.40 , пунктами 2і3 Ст.41 вказаного закону, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Порядок вивільнення працівників передбачений Ст.49-2 КЗпП України, згідно ч.ч.1-3 Ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі , організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі організації працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п.19 зазначено, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до Ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо надання доказів і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і такі докази подаються сторонами, однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд при винесені судового рішення враховує, що згідно Ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен зясувати чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити, або в позові відмовити.

Судом встановлено, що відповідачем було повністю дотримано процедуру звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п.1 Ст.40 КЗпП України. Позивач не скористався своїм правом перейти на іншу посаду, яку йому було запропоновано в межах його кваліфікації. В судовому засіданні було встановлено, що позивачу ОСОБА_1 не пропонувалась посада старшого механіка АК-6 ЦТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», оскільки дана посада не була вакантною.

Тому суд дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивачу за безпідставністю позовних вимог.

На підставі вищеозначеного та керуючись Ст.ст.40,41,42,43,49-2 КЗпП України, Ст.ст. 4, 10, 11, 15, 57, 60, 212 - 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд

Вирішив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» про визнання наказу про звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобовязання запропонувати іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, стягнення заробітної плати в межах місячного платежу за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з позивача ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. в доход держави.

Апеляційна скарга на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційна скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_6