Ухвала суду № 34310915, 10.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 232/3954/12 Провадження № 22-ц/772/3122/2013Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І.Е.Категорія: 30Доповідач: Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Сороки Л.А., Копаничук С.Г.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Левицького О.В., представника Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, Боженко Д.І., представника Головного управління юстиції у Вінницькій області Собчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції та за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного управління юстиції у Вінницькій області про стягнення матеріальних збитків, немайнової шкоди, втраченої вигоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 12.06.2008 року вона звернулася до міліції та прокуратури Вінницької області із заявою про викрадення її автомобіля ВАЗ 2108 червоного кольору, транзитні номери НОМЕР_1, з приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. В цей же вечір їй повідомили, що автомобіль знаходиться на території ДВС Вінницького району. В подальшому позивач намагалась зустрітися з працівниками ДВС Вінницького району, але виконавця постійно не було на робочому місці. 18.06.2008 року позивач була на прийомі у заступника начальника ДВС Вінницького району Кравчука А., але в поверненні автомобіля їй було відмовлено з приводу того, що вона повинна була надати документи, що підтверджують право власності на автомобіль, які на час звернення знаходились в бардачку автомобіля. На протязі дев'яти місяців позивача водили по кругу: прокуратура області відсилала до прокуратури Вінницького району, прокуратура Вінницького району до ДВС Вінницького району, ДВС Вінницького району відсилала до суду. Пізніше, прокуратурою Вінницької області було прийнято постанову де ДВС Вінницького районного управління юстиції мала визначити і відшкодувати їй матеріальну шкоду заподіяну майну. Працівники ДВС Вінницького району цю постанову проігнорували, навіть не вибачились, тільки принизили і зробили брехухою. 03.02.2009 року автомобіль притягнули в авто майстерню, де було складено рахунок, заказ - наряд на ремонт автомобіля. Пізніше позивач звернулась до суду з позовом про визнання неправомірними дії посадових осіб ДВС Вінницького району щодо неї і її приватної власності. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 14.02.2011 року позов ОСОБА_6 до ДВС Вінницького РУЮ у Вінницькій області про визнання дій неправомірними - задоволено. Дії ДВС Вінницького РУЮ у Вінницькій області відносно складання постанови опису та арешту майна 12.06.2008 року серії АА № 372224, за яким було описано та накладено арешт на майно у вигляді автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_2, червоного кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6, визнано неправомірними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2011 року ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 року скасовано, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 14.02.2011 року залишено в силі. Представниками ДВС Вінницького району нанесені позивачу прямі майнові збитки у сумі 9 080,00 грн., в тому числі: 200,00 грн. - зникли з бардачка автомобіля; 350 доларів США, по курсу 8,02 грн. - 2807,00 грн., зникли разом з гривнями; 3718,00 грн. - вартість запчастин для ремонту автомобіля; 1405,00 грн. - вартість ремонтних робіт; 950,00 грн. -вартість автошин. Крім того, придбаний автомобіль позивач домовилась віддати в оренду для використання його як таксі, уклала з водієм договір оренди автомобіля, однак втратила таку можливість внаслідок незаконних дій працівників ДВС Вінницького районного управління юстиції. За звичайних обставин позивач очікувала отримати дохід від експлуатації автомобіля в розмірі 80,00 гривень за добу. Внаслідок незаконних дій працівників ДВС Вінницького районного управління юстиції автомобіль позивача викрадено і повернуто через 192 дні (з розрахунку 25 робочих днів на місяць). Не отриманий дохід з 12.06.2008 р. по 03.02.2009 р складає - 15 360,00 гривень: червень 2008 р. - 14 днів х 80,00 = 1 120,00 гривень, липень 2008 р. - січень 2009 р. - 175 днів х 80,00 = 14 000,00 гривень, лютий 2009 р. - 3 дні х 80,00 = 240,00 гривень. Також, окрім майнових збитків, працівниками ДВС Вінницького районного управління юстиції позивачу завдана велика моральна шкода яка визначається у постійному нервуванні, з'ясуванні відносин з органами влади, ігноруванням її законних вимог і заяв про повернення приватної власності, приниження її як людини, душевних стражданнях, неможливості результативно працювати. Гнобливе відношення до неї з боку працівників ДВС Вінницького районного управління юстиції, працівників владних структур порушили її честь і гідність, виставили її брехухою та злочинницею.

В зв'язку з наведеним свою моральну шкоду, заподіяну незаконними діями працівників ДВС Вінницького району, позивач оцінює в розмірі 20 мінімальних зарплат на дату звернення до суду, в сумі 22 360,00 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з ДВС Вінницького районного управління юстиції на користь ОСОБА_6 матеріальних збитків в сумі 9 080, 00 гривень, немайнової шкоди в сумі 22 360, 00 гривень, втраченої вигоди в сумі 15 360, 00 гривень, а також судових витрат, зокрема витрат на юридичні послуги в сумі 2 000, 00 гривень.

Ухвалою суду за клопотанням представника позивача судом було залучено до участі у справі співвідповідачів: Головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області та Головне управління юстиції у Вінницькій області.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень 00 копійок шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області коштів з рахунків державної виконавчої служби, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки судом допущено невідповідність своїх висновків обставинам справи, порушено норму матеріального права.

В апеляційній скарзі відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції ставиться питання про скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та постановлення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

У відповідності до акту опису й арешту майна серії АА № 372224 від 12.06.2008 року, складеного державним виконавцем ВДВС РУЮ Смиричинським С. Л., описано, накладено арешт та вилучено автомобіль ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_2, червоного кольору, що знаходився на подвір'ї будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 14.02.2011 року позов ОСОБА_6 до ДВС Вінницького РУЮ у Вінницькій області про визнання дій неправомірними - задоволено. Дії ДВС Вінницького РУЮ у Вінницькій області відносно складання постанови опису та арешту майна 12.06.2008 року серії АА № 372224 за яким було описано та накладено арешт на майно у вигляді автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_2, червоного кольору, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6, визнано неправомірними. Постанова набула законної сили згідно з ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 23.11.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_2, червоного кольору, на момент його опису та арешту належав на праві власності ОСОБА_6,

12.06.2008 року старшим державним виконавцем ВДВС ВРУЮ Смиричинським С.Л., було складено акт про наявність речей в салоні вилученого автомобіля, а саме: папки та файла з паперами, куртки рожевої. Зазначено про проведення опечатування автомобіля.

02.09.2008 року постановою начальника відділу ДВС Вінницького районного УЮ Горобчуком В. Ю., яка міститься в матеріалах виконавчого провадження, було скасовано акт опису й арешту майна від 12.06.2008 року, виключено з опису та звільнено з-під арешту автомобіль ВАЗ 2108, д.н.з НОМЕР_2.

03.09.2008 року, 02.10.2008 року, 01.12.2008 року на ім'я ОСОБА_6 на адресу: АДРЕСА_1 ДВС направлялись повідомлення про необхідність з'явитись та забрати автомобіль. В матеріаліх виконавчого провадження міститься повідомлення про вручення 09.12.2008 року ОСОБА_6 особисто поштового рекомендованого відправлення від ВДВС ВРУЮ. 24.12.2008 року державним виконавцем було встановлено, що з 03.10.2008 року ОСОБА_6 прописана за адресою: АДРЕСА_1, куди й було направлено ще одне повідмлення від 09.01.2009 року і отримано 12.01.2009 року ОСОБА_6, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

16.01.2009 року складено акт приймання - передачі документів, які знаходились на час опису й арешту майна в салоні автомобіля. ОСОБА_10 надані зауваження з приводу не повернення доручення на представництва юридичної фірми та грошових коштів в сумі 200, 00 гривень та 350 доларів США. Складено акт про відмову забрати автомобіль.

03.02.2009 року було складено акт про приймання-передавання автомобіля ВАЗ 2108 т.н.з. НОМЕР_2, згідно якого ОСОБА_10 на підставі довіреності ОСОБА_6 отримала даний автомобіль та ключі від нього.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 56 Конституції України, ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавчу службу» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції прийшов до підставного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відділу ДВС Вінницького РУЮ на користь позивача втраченої вигоди сумі 15 360 00 гривень, оскільки такі вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними допустимими доказами в розумінні ст.ст. 57-59 ЦЇЖ України, оскільки ОСОБА_6 стало відомо про арешт і вилучення авто 12.06.2008 року, що не заперечувалось сторонами по справі. На момент укладання договору оренди транспортного засобу б/н від 14.06.2008 року автомобіль перебував в ДВС, однак в договорі сторонами було зазначено, що підписання цього договору розцінюється як передання автомобіля, автомобіль не перебуває в спорі і під забороною (арештом), будь-яких інших обтяжень не має. Також, в договорі зазначено, що ОСОБА_6 заявляє, що не має обставин, які б перешкоджали вчиненню правочину та які б умовчувались орендодавцем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відділу ДВС Вінницького РУЮ на користь позивача матеріальних збитків в сумі 90800,00 гривень, суд першої інстанції врахував, що вилучення грошових коштів повинно бути підтверджено належними і допустимими доказами, оскільки викрадення, привласнення чужого майна є злочинами, покарання за які передбачено КК України.

Посилання позивача та її представників на те, що ОСОБА_6 було витрачено на ремонт автомобіля через неправомірні дії відділу ДВС ВРУЮ 6 073, 00 гривень не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 14.02.2011 року, яка набула законної сили, неправомірність дій ВДВС ВРУЮ в особі державного виконавця Смиричинського С. Л, полягала лише в постановлені постанови опису та арешту майна 12.06.2008 року серії АА № 372224 за яким було описано та накладено арешт на майно у вигляді автомобіля ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до незаконного вибуття вищевказаного автомобіля з володіння власника ОСОБА_6 Будь-які інші дії державного виконавця даною постановою неправомірними не визнавалися.

Враховуючи положення ст. 56 Конституції України, ст. 1174 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», беручи до уваги характер моральних страждань, які перенесла позивач, враховуючи певні її турботи і хвилювання, пов'язані з наслідками неправомірних дій щодо опису і арешту майна - автомобіля ВАЗ 2108 н.з. НОМЕР_2, встановленими судом, необхідність звернення до суду щодо захисту своїх прав, тривалість правопорушення, відношення відповідача до даних правовідносин, а також виходячи із принципів розумності та справедливості при даних обставинах, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відділу ДВС ВРУЮ на її користь підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3 000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: /підписи/

з оригіналом вірно: