Рішення № 34310841, 22.10.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:117/1435/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Власенко А.П.№ провадження:22-ц/190/5764/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Філатової Є.В., Харченко І.О., при секретарі:Щегловій Н.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_7, відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим, третя особа - ОСОБА_11, про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 звернулася в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що актом державного виконавця від 31 травня 2011 року була описана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, цим же актом на земельну ділянку був накладений арешт. Між тим, зазначена земельна ділянка була набута ОСОБА_7 під час шлюбу з ОСОБА_8, і надана вона Молочненською сільською радою 26 січня 1994 року у приватну власність їх родині, а відтак на ? частину цієї ділянки слід визнати право власності позивача, виключити з акту опису та арешту майна, а також зняти з цієї частки арешт.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 11 червня 2013 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_8, відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов на підставі частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» може бути поданий особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові; до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт. Між тим, позов був поданий законним представником осіб, щодо яких не йдеться про належність їм спірної земельної ділянки - від імені неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10; при цьому позов був поданий до ВДВС Сакського міськрайонного управління юстиції та до боржника ОСОБА_7, а не до осіб, в інтересах яких накладено арешт - стягувачів за виконавчим провадження.

Проте такі висновки місцевого суду не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, з уточненої позовної заяви вбачається, що позивачем у справі є саме ОСОБА_8. Свої позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_7 (боржника), ВДВС Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим (співвідповідача), ОСОБА_11 (третьої особи, в інтересах якої накладено арешт) позивачка обґрунтувала тим, що 26 січня 1994 року Молочненською сільською радою Сакського району їх родині у приватну власність було надано земельну ділянку, яку було оформлено на її чоловіка ОСОБА_7 Оскільки земельна ділянка була набута під час шлюбу, то позивачка вважала, що ? її частка належить їй на підставі вимог ч.1 ст.60 СК України, а тому просила зняти з цієї частки арешт, оскільки це єдине їх майно і їм з дітьми йти нема куди (а.с.9-11).

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_7 пояснив, що спірна земельна ділянка ним була отримана в 1994 році безоплатно в порядку приватизації і оформлена на його ім'я.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Проте, зі змісту Законів України «Про форми власності на землю», «Про приватизацію державного майна» слідує, що приватизація - це безоплатне, одноразове (в межах встановлених норм) відчуження земельних ділянок державної та комунальної власності виключно громадянам.

Законом України «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року № 2913-VІ статтю 61 СК України було доповнено частиною 5, відповідно до якої об'єктом спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Датою набрання чинності цього Закону є 8 лютого 2011 року. За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а тому до спірних правовідносин повинен застосовуватися закон, що був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце. Оскільки в самому Законі № 2913-VІ від 11 січня 2011 року не вказано про його зворотну дію в часі, частина 5 ст. 61 СК України може застосовуватися щодо набуття вказаних у ньому об'єктів права спільної сумісної власності подружжям лише з 8 лютого 2011 року, тобто дія закону поширюється на юридичні факти і правовідносини, які виникли після набрання ним чинності. Але Законом України № 4766-У1 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності з 12 червня 2012 р., частину 5 статті 61 Сімейного кодексу України було виключено.

За таких обставин відсутні законні підстави для визнання земельної ділянки, що під час шлюбу приватизовано одним з подружжя, спільною сумісною власністю подружжя.

Так, Пленум Верховного Суду України в п.18-2 своєї постанови № 7 від 16 квітня 2004 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою № 2 від 19 березня 2010 р.) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність чи відсутність на спірній земельній ділянці будинку, будівлі, споруди, що за законом можуть бути визнані спільною сумісною власністю подружжя; якщо такі споруди існують, то чи проведений поділ цього майна. З огляду на викладене звернення ОСОБА_8 з позовом про визнання права власності на ? частку спірної земельної ділянки та зняття з неї арешту є передчасним.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_8, але з інших підстав і мотивів.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково. Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_7, відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим, третя особа - ОСОБА_11, про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту відмовити з інших підстав і мотивів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Харченко І.О.