Ухвала суду № 34310506, 09.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 2а-9199/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника відповідача Бартошука С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів України (раніше Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва ДПС) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів України (раніше Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ДПС) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000140070 від 21 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2011 року ТОВ «Екотранс» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000140070 від 21 березня 2011 року. Згодом позивач відмовився від частини позовних вимог та просив скасувати оскаржуване повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій на суму 38428,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що помилкове включення сум ПДВ до податкового кредиту за серпень 2010 року відбулося у вересні 2010 року, а перевірка фактично проводилася у січні 2011 року. Таким чином на день допущення порушення податкового законодавства (вересень 2010 року) не діяв Податковий Кодекс, на підставі норм якого були застосовані штрафні санкції до позивача у розмірі 25 % від суми неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування, а відтак відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 31 січня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Екотранс» задоволені повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000140070 від 21 березня 2011 року в частині нарахування штрафних санкцій на суму 38428,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000140070 від 21 березня 2011 року провадження по справі закрито.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позовних вимог підприємства відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Екотранс» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва.

ДПІ у Заводському район і м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за період серпень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 234/070-19/23616583 від 26 січня 2010 року. Перевіркою встановлено, що позивач у серпні 2010 року завищив суму бюджетного відшкодування на 401 998 грн., чим порушив вимоги пп.7.7.1 п.7.7.2,п.7.7. ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2011 року, яке було оскаржене ТОВ «Екотранс» в адміністративному порядку та 21 березня 2011 року за №0000140070 з мотивацією, аналогічною повідомленню-рішенню від 09 лютого2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийнято нове повідомлення-рішення, яким повивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 401 998 гривень та нараховано штрафні санкції у сумі 38428,00 гривень.(а.с. 95)

З урахуванням змінених позовних вимог, позивач оскаржив у суді тільки нараховані відповідачем штрафні санкції у сумі 38 428,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до поданої декларації з ПДВ 20 вересня 2010 року ТОВ «Екотранс» задекларована сума ПДВ за серпень 2010 року у сумі 401 998,00 з урахування сум ПДВ, задекларованих у попередніх податкових періодах.

30 вересня 2011 року підприємством подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року у розмірі бюджетного відшкодування. Позивачем були подані Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та Розрахунок бюджетного відшкодування. Заявлена сума ПДВ до відшкодування в серпні 2010 року була використана позивачем у вересні 2010 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Абзацом 1 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.7.2. п.7.7 ст.7 зазначеного Закону України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідношення, з приводу реалізації прав та обов'язків сторонами в якому виник спір) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушення позивачем норм податкового законодавства відбулося у серпні 2010 року, а саме: завищення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. Водночас, оскільки позивач подав уточнюючий розрахунок та самостійно виявив помилки у деклараціях з ПДВ, та цей уточнюючий розрахунок був прийнятий ДПІ, з урахуванням того, що підприємством не були використані суми ПДВ у тому періоді, в якому допущено помилку, суд також дійшов правильного висновку про відсутність порушення податкового законодавства з боку позивача на час проведення перевірки.

Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги відносно того, що ТОВ «Екотранс» завищило бюджетне відшкодування, яке було заявлене за рахунок майбутніх платежів та цим занизило собі податкові зобов'язання, які повинні були сплатити за вересень та жовтень, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У випадку донарахування суми податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у зазначеній нормі, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону).

Зазначеній нормі відповідає абзац перший підпункту 6.1.3 пункту 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, відповідно до якої зобов'язання зі сплати штрафу виникає у разі, коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01 січня 2011 року.

Частиною 3.1 ст. 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справив частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі цього кодексу та законів з питання митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Крім того, ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп «Про офіційне тлумачення статей 58,78,79,81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України» (у справі щодо несумісності депутатського мандата) зазначено : «Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршення прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно - правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи ( частина перша статті 58 Конституції України)».

Цей загальновизнаний принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правовий актів)) від 09.02.99 року №1-рп/99.

Також необхідно зазначити, що при застосуванні санкцій за вчинені платником податку порушення необхідно враховувати приписи частини 2 статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх виникнення не визнавалися законом, як правопорушення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів України - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов