Ухвала суду № 34300630, 09.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 2а/1570/10656/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Носенка І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (раніше Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Алвас» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (раніше Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби), за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2012 року ТОВ «Алвас» звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області №0000842302 від 07 вересня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Алвас» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області №0000842302 від 07 вересня 2011 року.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду від 22 червня 2012 року та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог підприємства в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Алвас» зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №271640 (Том І, а.с. 5). Основними видами діяльності позивача за КВЕД є оптова та роздрібна торгівля паливом, інші види оптової торгівлі та діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ №437.

Позивач знаходиться на обліку як платник податків у Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області у період з 16.08.2011 року по 30.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Алвас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» за травень (в т.ч. по податковим накладним травня, квітня 2011 року), червень 2011 року (по податковим накладним травня 2011 року), за результатами якої складено акт перевірки №22302302/23856703 від 31.08.2011 року (Том І, аркуші справи 7-11).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Алвас» п.186.1 ст.186, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1035185 грн., у тому числі за травень 2011 року на 870937 грн., за червень 2011 року -164248 грн.

На підставі встановлених порушень Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000842302 від 07.09.2011 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1035185 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (Том І, а.с. 12).

ТОВ «Алвас» скористалось правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, подавши свої заперечення до Державної податкової адміністрації в Одеській області та до Державної податкової служби України, проте вони залишенні без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (Том І, а.с 21-22, 23).

Підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за травень, червень 2011 року стали акти перевірок ДПІ Печерського району м. Києва №1042/23-3/37046350 від 08.08.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року» (Том І, а.с. 111-113), №688/23-3/37046350 від 09.06.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період за період з 17.07.2010 року по 30.04.2011 року» (Том І, а.с. 115-129), якими зафіксовано, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та його контрагентами є фіктивними правочинами, вчинені без наміру створення правових наслідків, відсутність у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» необхідні умови для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва направило до податкових органів службову записку №6512/26-06/51 від 31.05.2011 року, згідно якої в ході відпрацювання підприємств «ймовірних податкових ям» опитано директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД» громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства (Том І, а.с. 131-134).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, не відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції вірно виходив з того, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Згідно із п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також судом першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, було встановлено, що між ТОВ «Алвас» та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» укладено договір поставки нафтопродуктів №0103-17/ДТ від 01.03.2011 року (Том І, аркуші справи 24-26), згідно якого ТОВ «Авитек Груп ЛТД» зобов'язується передати, а ТОВ «Алвас» прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, у кількості, асортименті, по цінам та строкам поставки згідно умовам договору, якість товару має відповідати вимогам нормативних документів, діючих на території України, та підтверджуватись паспортом якості товару або сертифікатом відповідності, найменування, номер нормативного документа, товар та його кількість зазначається та визначається в рахунку-фактурі.

Згідно п.5 цього Договору ТОВ «Алвас» зобов'язаний прийняти поставлений ТОВ «Авитек Груп ЛТД» товар, за результатами поставки якого ТОВ «Авитек Груп ЛТД» складається акт приймання-передачі товару та/або видаткова накладна та відповідно до п.6 Договору ТОВ «Алвас» зобов'язується здійснити повну попередню оплату ціни товару, зазначеної в рахунку-фактурі.

При поставці зазначених товарів ТОВ «Авитек Груп ЛТД» виписано позивачу податкові накладні №705 від 28.04.2011 року, №396 від 13.05.2011 року, №398 від 14.05.2011 року, №400 від 15.05.2011 року, №401 від 16.05.2011 року, №403 від 17.05.2011 року, №404 від 24.05.2011 року, №405 від 25.05.2011 року, №406 від 28.05.2011 року, №407 від 30.05.2011 року (Том І, аркуші справи 27-36), які в травні, червні 2011 року включені до податкового кредиту (Том І, аркуші справи 13-20).

На підтвердження поставки товару суду надано видаткові накладні №АГ-0001408 від 28.04.2011 року, №АГ-0001940 від 13.05.2011 року, №АГ-0001941 від 14.05.2011 року, №АГ-0001944 від 15.05.2011 року, №АГ-0001945 від 16.05.2011 року, №АГ-0001946 від 17.05.2011 року, №АГ-0001947 від 24.05.2011 року, №АГ-0001948 від 25.05.2011 року, №АГ-0001949 від 28.05.2011 року, №АГ-0001950 від 30.05.2011 року (Том І, аркуші справи 38, 39, 42, 48, 51, 57, 59, 60, 62, 63), товарно-транспортні накладні №280401 від 28.04.2011 року, №130501, №130502, №130503, №130504 від 13.05.2011 року, №140501, №140502, №140503, №140504, №140505, №№140506, №140507, №140508, №140509, №140510, №140511від 14.05.2011 року, №150501, №150502, №150503, №150504 від 15.05.2011 року, №160501, №160502, №160503, №160504, №160504, №160505, №160506, №160507, №160508 від 16.05.2011 року, №170501, №170502 від 17.05.2011 року, №240501 від 24.05.2011 року, №250501, №250502 від 25.05.2011 року, №280501 від 28.05.2011 року, №300501, №300502, №300503, №300504 від 30.05.2011 року (Том І, аркуші справи 38-65).

Також, на підтвердження оплати за придбаний товар позивачем надано платіжний документ про перерахунок коштів на рахунок ТОВ «Авитек Груп ЛТД» згідно реєстру платіжних документів та відповідно до рахунків, виставлених ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (Том І, а.с. 219-222, 250, Том ІІ, а.с. 1-2, 3, 4-6).

Крім того, в обґрунтування дійсності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» до суду надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів Серії ОІС №305912 від 29.01.1999 року, Серії ОІС №306718 від 21.04.1999 року, Серії ОІС №307530 від 22.07.1999 року, Серії ОІС №103951 від 17.02.1994 року, Серії РКС №381659 від 09.06.2005 року, Серії ОІС №329512 від 27.10.1999 року, Серії ОІС №330251 від 10.01.2000 року, №306491 від 03.03.1999 року (Том І, а.с. 175, 176, 185, 194, 195, 206, 207), копії договорів позички транспортних засобів №113 від 13.01.2004 року, №3420 від 10.06.2005 року (Том І, а.с. 177, 204-205), копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів №02554, №025060, №025057, №025063, №025056, №025062, №025061 (Том І, а.с. 179, 180, 186-187, 188-189, 196-197, 198-199, 210-211), копії узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу №151, №152, №155, №156, №149, №150, №153, №154 (Том І, а.с. 181-182, 183-184, 190-191, 192-193, 200-201, 202-203, 212-213, 214-215), копії журналу реєстрації довіреностей (Том І, а.с. 142-147).

Як вбачається з матеріалів справи, наявність у позивача місця для зберігання та для використання товару підтверджується довідкою про наявність на балансі резервуарів (Том ІІ, а.с. 7), Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (АЗС) №1034 від 03.12.2007 року, Свідоцтвом про право власності на нерухому майно (АЗС) №1170 від 24.12.2004 року (Том І, аркуші справи 246, 248) та відповідно до торгових патентів Серії ТПБ №823965, Серії ТПБ №823966 позивач наділений правом на здійснення підприємницької діяльності у сферах роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами (Том І, аркуші справи 247, 249).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Авитек Груп ЛТД» є доведеним первинними документами, пов'язаність господарських операції з діяльністю позивача, можливість зберігання та використання паливно-мастильних матеріалів, які були придбані у контрагента. В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б спростовували позицію позивача та підтверджували б безтоварність операції позивача зі своїм контрагентом.

Крім того судом першої інстанції вірно зазначено про те, що висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» ґрунтуються тільки на підставі актів перевірки контрагента позивача, баз автоматичного співставлення та інформації НВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва, згідно якої встановлено та опитано директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД» громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що не має відношення до ведення господарсько-фінансової діяльності вказаного підприємства (Том І, а.с. 131-134).

З протоколу допиту свідка ОСОБА_4 по кримінальній справі №56-2894, порушеній за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), вбачається, що він не має відношення до ведення господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (Т. 1, а.с. 131-134) та нотаріально посвідчена заява від 06.07.2011 року директора ТОВ «Авитек Груп ЛТД» громадянина ОСОБА_4, згідно якої останній зазначає, що у його власності знаходиться ТОВ «Авитек Груп ЛТД», директором якого він і є, зазначене підприємство на момент складання цієї заяви є діючим та здійснює свою господарську діяльність згідно чинного законодавства та всі пояснення, надані в протилежну сторону, зроблені під тиском (Том І, а.с. 148).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та підкреслює, що ОСОБА_4 був допитаний в кримінальній справі в якості свідка, що не дає можливості прийняти до уваги цей доказ без вироку суду, який набрав законної сили. Крім того слід враховувати його вищезазначену заяву.

Водночас, судом першої інстанції враховано, що відповідачем не надані відомості про порушення кримінальної справи та вироку суду щодо ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Авитек Груп ЛТД».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що на момент здійснення господарсько-фінансових операцій з позивачем ТОВ «Авитек Груп ЛТД» мало свідоцтво платника податку на додану вартість (Том І, а.с. 37), було діючим підприємством, відомості щодо юридичної особи підтверджені 04.05.2011 року і тільки 22.11.2011 року проведено державну реєстрацію щодо припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (Том ІІ, а.с. 24-31).

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що у відсутність зазначення повної адреси в товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність факту здійснення господарських операцій з огляду на наявні в справі докази.

Водночас ПАТ «Укрнафта» листом від 14.05.2012 року підтвердило дійсність сертифікату відповідності, виданого ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (Том ІІ, а.с. 36).

Крім того колегією суддів береться до уваги відсутність судових рішень про визнання фіктивними договорів, укладених між ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та позивачем. Податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, користуючись відомостями, зазначеними в актах документальних перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва від 09.06.2011 року та 08.08.2011 року по ТОВ «Авитек Груп ЛТД». Відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» мали місце обставини, які порушують приписи податкового законодавства. Так, зазначений контрагент на момент виписування податкових накладних був зареєстрованим платником ПДВ, при цьому на офіційному сайті ДПА України була відсутня інформація про анулювання реєстрації вказаного суб'єкта господарювання, як платника ПДВ.

Водночас товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» при виконанні договору поставки нафтопродуктів №0103-17/ДТ від 01.03.2011 року підтверджується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012 року у справі №2а-1570/10157/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, а також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2012 року у справі №1570/139/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року.

Крім того обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента, який не виконав податкові зобов'язання та це не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року у справі №14/11

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Алвас».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов