Постанова № 34310139, 14.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 жовтня 2013 року 10 год. 27 хв. № 826/12745/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними дій відповідача, визнання протиправним і скасування рішення відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 серпня 2013 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз" (також далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (також далі - відповідач) про: визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкової вимоги від 03 липня 2013 року № 4-11 (також далі - оскаржувана вимога); скасування податкового боргу у розмірі 20299570,12 грн., визначеного відповідачем оскаржуваною вимогою; визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012 рік у розмірі 20299571,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за червень 2013 року; зобов'язання відповідача здійснити коригування даних у картці особового рахунку позивача шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу за червень 2012 року у розмірі 20299571,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що дії відповідача щодо складання оскаржуваної вимоги, а також сама вимога є протиправними, оскільки суперечать чинному податковому законодавству. Висновки відповідача про наявність у позивача податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств нормативно та документально не обґрунтовані, оскільки у позивача наявна переплата з такого податку, яку відповідач відмовляється перерахувати в рахунок сплати авансових внесків.

Відповідними ухвалами суду від 09 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.

До суду 13 вересня 2013 року через канцелярію надійшло письмове клопотання представника позивача, яке по суті є заявою про уточнення позовних вимог, оскільки у ньому міститься прохання зобов'язати відповідача здійснити коригування даних у картці особового рахунку позивача шляхом виключення відомостей про наявність податкового боргу за

червень 2013 року у розмірі 20299570,12 грн. Вказане клопотання судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

Ухвалою суду від 27 вересня 2013 року у сторін витребувано додаткові письмові докази.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 21 серпня 2013 року. Пояснили, що Податковим кодексом України (також далі - ПК України) не передбачено автоматичного зарахування переплати з одних податків (платежів) на інші платежі, а також звільнення платників податків від обов'язку сплатити відповідний податок за наявності переплати з іншого податку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 03 липня 2013 року прийнято оскаржувану вимогу, згідно з якою, розмір податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 20299570,12 грн.

Крім того, 04 липня 2013 року відповідачем прийнято рішення № 2150/10/11-333 про опис майна у податкову заставу.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71, ч. 3 ст. 86 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з підпунктом 14.1.153, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 54.1 ст. 54, п. 59.1 ст. 59, п. 87.1 ст. 87, підпунктом 17.1.10 п. 17.1 ст. 17, ст. 43 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені

вважається узгодженою.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем здійснено авансовий платіж з податку на прибуток за 2012-2013 роки у розмірі 108883523,20 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 30 жовтня 2012 року № 11182.

У зв'язку з надмірною сплатою податку на прибуток у позивача утворилась переплата за 2012 рік у розмірі 111114544,20 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту звірки від 02 січня 2013 року № 1.

Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 07 лютого 2013 року (також далі - декларація), податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду, склав 63640312,00 грн.

Вказаний розмір податку на прибуток погашений за рахунок вище зазначеної переплати.

Разом з тим, 47474232,20 грн. так і рахуються за позивачем як переплата з податку на прибуток.

Слід зазначити, що у ході судового розгляду справи представники відповідача не заперечували факт наявності у позивача переплати з податку на прибуток. При цьому, єдиним доводом, на який посилались представники відповідача як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, є те, що звернення платника податків із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є його правом, а тому не звільняє такого платника від обов'язку сплати самостійно узгодженого зобов'язання, визначеного у податковій звітності.

Враховуючи викладені обставини та зважаючи, що згідно з розрахунком авансового внеску з податку на прибуток, а саме рядком 34 "авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року" декларації, сума авансового внеску становить 20299571,00 грн., позивач звертався до відповідача із проханнями зарахувати надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з такого податку.

Зокрема, листами від 20 лютого 2013 року № 05/3-810 та від 01 квітня 2013 року № 05/3-1360 позивач просив відповідача повернути надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47474232,20 грн. на рахунок позивача.

Відповідями від 12 березня 2013 року № 4345/10/20-245 та від 16 травня 2013 року № 9349/10/20-245 відповідач повідомив позивача, що з питань повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 47474232,20 грн. на розрахунковий рахунок позивача направлено запити до Державної податкової служби України (Міністерства доходів і зборів України) від 06 березня 2013 року № 1055/8/20-114 та від 09 квітня 2013 року № 1656/8/20-114.

Зважаючи на не надходження грошових коштів на рахунок позивача, листом від 20 червня 2013 року № 05-2499 позивач просив відповідача зарахувати надмірно сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 20299571,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з такого податку. При цьому, позивач повідомив, що у разі відмови, він не зможе сплатити податкове зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 01 липня 2013 року у позивача виникне податковий борг.

Відповіддю від 09 липня 2013 року № 2432/10/20-337 відповідач повідомив позивача, що розглядається можливість перерахування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з такого податку.

Враховуючи факт бездіяльності відповідача щодо перерахування надміру сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток, листом від 18 липня 2013 року № 05-2950 звернувся з проханням до Міністра доходів у зборів України вирішити питання щодо зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 20299571,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з такого податку.

Відповіддю від 29 серпня 2013 року № 9973/6/99-99-20-06-02-15 Міністр доходів у зборів України повідомив позивача, що за даними особових рахунків позивача станом на 01 серпня 2013 року обліковується надміру сплачене грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47474232,20 грн. У вказаній відповіді також зазначено, що помилково або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 ПК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення, яка може бути подана не пізніше 1095 днів, наступних за днем виникнення такої переплати. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може біти здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. На підставі заяви платника податків контролюючий орган готує висновок про повернення сум коштів з бюджету, який подає для виконання відповідному органові, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що податковий борг у позивача утворився уже після звернення до відповідача з проханнями повернути надміру сплачені грошові кошти або зарахувати їх в рахунок сплати авансових внесків.

Тобто, на час звернення (у строк 1095 днів) позивача до відповідача із заявою про зарахування надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток в рахунок авансових внесків із такого податку податковий борг за позивачем не обліковувався.

У листі Державної податкової служби України від 01 квітня 2013 року № 4420/6/15-14-15-13 зазначено, що зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань платника податку на прибуток у сплату щомісячних авансових внесків може бути здійснене на підставі поданої платником відповідної заяви про таке зарахування.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваної вимоги та, як наслідок протиправність і необхідність її скасування.

При цьому, враховуючи задоволення основної вимоги, необхідним та логічним є задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за червень 2013 року та здійснити коригування даних у картці особового рахунку позивача шляхом виключення відомостей про наявність податкового боргу за червень 2013 року.

Разом з тим, заявлена вимога про скасування податкового боргу у розмірі 20299571,00 грн., визначеного відповідачем оскаржуваною вимогою, задоволенню не підлягає, оскільки скасування податкового боргу відноситься до дискреційних повноважень контролюючих органів.

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80) 2 "Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків підлягає задоволенню у частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги, визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги, зобов'язання відповідача зарахувати позивачу надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за червень 2013 року, а також зобов'язати відповідача здійснити коригування даних у картці особового рахунку позивача шляхом виключення відомостей про наявність податкового боргу за червень 2013 року.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків щодо прийняття податкової вимоги від 03 липня 2013 року № 4-11.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 4-11, прийняту 03 липня 2013 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.

4. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків зарахувати публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2012 рік у розмірі 20299571,00 грн. (Двадцять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 00 копійок) в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за червень 2013 року.

5. Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків здійснити коригування даних у картці особового рахунку публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" шляхом виключення відомостей про наявність податкового боргу за червень 2013 року у розмірі 20299571,00 грн. (Двадцять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 00 копійок).

6. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

7. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (ідентифікаційний код 00153117) здійснений ним судовий збір у розмірі 2328,41 грн. (Дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 21 жовтня 2013 року