Постанова № 34310083, 10.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1469/12

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Маренича І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням ухвали від 02.10.2012 року про залишення в частині позовних вимог без розгляду) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" (далі-Відповідач) в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 12090,31 грн. та пеню в сумі 1810,82 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконує вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, та у відповідності до ст.20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції.

В добровільному порядку штрафні санкції відповідачем не було сплачено, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, надав суду заперечення проти позову та просив в позові відмовити з підстав викладених в запереченнях.

Відповідно із ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 27 грудня 2011 року Чернівецьким ОВФСЗІ здійснено перевірку ТОВ "Дефіс" щодо виконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2001 - 2009 роках.

За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано невиконання нормативу: у 2001 році не створено 6 із 8 обов'язкових місць для працевлаштування інвалідів; у 2002 році - 8 з 11; у 2003 році - 8 з 12; у 2004 році - 1 із 11; у 2006 році - 1 із 10; у 2009 році - 1 із 9.

На підставі висновків акту нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 104471,01 грн. штрафу та 1810,82 грн. пені.

Відповідно до ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року про залишення без розгляду позовних вимог Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2001-2004 року в сумі 86061,7 грн. для дослідження судом підлягають адміністративно-господарські санкції за 2006 та 2009 роки.

Згідно акту проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс", щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від 27 грудня 2011 року під час перевірки за 2006 рік встановлено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2006 рік становила 248 чоловік. Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 10 осіб. Однак, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність за 2006 рік склала 9 осіб.

Так під час перевірки за 2009 рік встановлено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2009 рік становила 206 чоловік. Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 8 осіб. Однак, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність за 2009 рік склала 7 осіб.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ (далі -Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою діяльністю, яка не заборонена законом.

Як убачається з тексту позовної заяви, підставою для звернення до суду із позовними вимогами є приписи статей 19, 20 Закону відповідно до яких за невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування інвалідів він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у строк, встановлений законодавством.

Так, частиною 1 статті 19 Закону встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 9 статті 19 Закону встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менше, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарську відповідальність, яка передбачена у наведеній вище статті 20 Закону, суд вважає такою, що за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. А тому, на думку суду, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому суд зазначає, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Отже застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення складу порушення зобов'язання.

Таким чином, предметом доказування в даній адміністративній справі є доведення тієї обставини, чи мало місце вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З акту перевірки виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році вбачається, що вказаний норматив у 2006 році відповідач не виконав (середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність склала 9 чоловік замість нормативу - 10 чоловік), оскільки відповідачем не вжито всіх необхідних заходів щодо виконання вказаного вище нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості, визначеній законом.

Згідно з Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в якому вказано, що:

1) п. 2. Предметом проведення перевірки є:

- реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду;

- подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів;

- виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені;

2) п. 8. Роботодавець зобов'язаний надавати уповноваженій посадовій особі відділення Фонду для ознайомлення і перевірки такі документи:

- повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду;

- статут або установчий документ;

- штатний розпис;

- особові картки;

- трудові книжки працівників;

- звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

- копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;

- накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору;

- трудові договори (контракти), цивільно-правові договори та інші документи первинного та бухгалтерського обліку;

- табель обліку використання робочого часу та розрахунок заробітної плати;

- відомості нарахування заробітної плати;

- розрахунково-платіжні, розрахункові та платіжні відомості;

- табель виходу на роботу;

- платіжні доручення;

- товарні накладні, податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг), акти прийняття-передачі, що підтверджують цільове використання коштів;

- бухгалтерські документи, які підтверджують взяття на баланс обладнання, придбаного за рахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені;

- договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації інвалідів, яке входить до складу господарського об'єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг);

- розрахунок витрат, що підтверджує виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації інвалідів.

Даним Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачено дослідження під час перевірок фактів, чи були роботодавцем створені робочі місця відповідно до встановленого нормативу, чи інформував він органи працевлаштування про наявність вакантних місць, чи мали місце відмови у працевлаштуванні з боку роботодавця інвалідам, які направлялися відповідними органами.

Отже доводи позивача є обгрунтованими щодо стягнення з відповідача адміністративного-господарських санкцій за 2006 рік в сумі 7010,48 грн.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача про те, що у 2009 році відповідач не виконав норматив з працевлаштування інвалідів. Дана обставина спростовується наявними в матеріалах справи наказами про прийняття на роботу, відповідними записами у трудових книжках інвалідів, табелями фактично відпрацьованих днів, фактом отримання ними заробітної плати, штатним розкладом відповідача. Дослідивши дані письмові докази суд дійшов висновку, що відповідно до даних звіту №0665 за 2009 рік відповідач у 2009 році виконав норматив створення робочих місць для інвалідів. А тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що відповідачем були виконані вимоги ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме працевлаштовано інвалідів у кількості 8-х осіб в 2009 році.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Органів місцевого самоврядування" їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належать до часткового задоволення, а саме щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" адміністративного-господарських санкцій за 2006 рік в сумі 7010,48 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71-86, 94, 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дефіс" (58003, вул. Жасмінна, 3-А, м.Чернівці, ідн. код 23250627) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31214230700002, код 37978173, МФО 856135, банк отримувача: ГУДКСУ в Чернівецькій області) адміністративно-господарські санкції в сумі 7010,48 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя І.В. Маренич