Рішення № 34306310, 14.10.2013, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 407/501/13- ц

2/407/352/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі головуючого: судді Бабічевої Л.П.

при секретарі Колчиній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 01.06.07 р приблизно о 0 годин 15 хвилин на автодорозі«Київ-Харків» відповідач, керуючи автомашиною ЗІЛ-496110, держ.номер НОМЕР_2 допустив порушення ПДР України, в результаті чого було вчинено зіткнення з автомашиною КАМАЗ-5320, держ.номер № НОМЕР_1, пасажиром якої був позивач, який отримав важкі тілесні ушкодження.

Відповідач притягався до кримінальної відповідальності за ст.286 ч.2 КК України. Постановою Пирятинського райсуду від 16.04.08 р. був застосований Закон України «Про амністію» і відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності.

В результаті травми він став інвалідом 2 групи, втратив 60% загальної та професійної працездатності. Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду з відповідача було стягнено щомісячні платежі в сумі 2000 грн., виходячи з його доходу на момент травми в 3333 грн. на місяць.

28.09.10 року йому висновком МСЕК (довідка серії 10ААА №506009 від 28.09.10 р.) встановлено 3 групу інвалідності на термін з 01.10.10 до 01.10.12 р. і рішенням Антрацитівського міськрайонного суду від 29.03.11 року на його користь з відповідача було стягнуто щомісячно по 2000 грн. в рахунок втрати 60 % загальної та професійної працездатності на час встановлення 3 групи інвалідності, вартість придбаних ліків за час лікування в 2010 -11 роках, та проїзду до місця знаходження лікарні.

Згідно з довідкою серії 10 ААБ № 320582 від 28.09.12 р. йому повторно встановлено 3 групу інвалідності на термін до 01.10.2014 року. Тому він змушений звертатися до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на його користь щомісячно по 2000 грн. в рахунок відшкодування втрати 60% працездатності, витрат на лікування за період з 01.09.12 р. по цей час.

Він знаходився на лікуванні в м.Пирятин Полтавської області з 22.03 по 15.04.2011 р., потім з 09.11 по 19.11.2011 р., з 08.02 по 29.02.12 р., а також в лікарні м.Луганська з 25.07 по 17.08.2012 р. Вартість проїзду в лікарню на консультації склав суму 215 грн. 30 коп..

Загальна сума витрат на лікування внаслідок травми, що мала місце з вини відповідача 01.06.07 р., складає 3998 грн..

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування доходу, втраченого внаслідок втрати загальної та професійної працездатності у зв'язку з травмою з вини відповідача по 2000 грн. щомісячно за період з 01.09.2012 року по 01.09.2014 року, витрати на лікування наслідків травмування в сумі 3998 грн., вартості проїзду до лікувального закладу - 215 грн..

У судовому засіданні позивач позов підтримав з вищевикладених підстав. Уточнив позовні вимоги та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення витрат на лікування та проїзду до лікувального закладу. Просить стягнути витрати на лікування у сумі 3998 грн. 20 коп., вартість проїзду до лікувального закладу - 215 грн. 30 коп. та 40 грн. 93 коп., що становить загальну суму витрат на проїзд - 256 грн. 23 коп., та просить стягнути судові витрати, понесені ним за проведення судово-медичної експертизи. Також позивач у судовому засіданні пояснив, що він на час отримання травми в результаті ДТП являвся приватним підприємцем. За кожен квартал він надавав до Антрацитівської ОДПІ декларації про отримані ним доходи. За 1-й квартал 2006 року він доходу не отримав. З 01.04.2006 року по 31.12.2006 року його загальний дохід склав 20 000 грн. Оскільки він виявив помилку та невірно визначив дохід, то подав до Антрацитівської ОДПІ уточнюючу декларацію за 2006 рік, яка була прийнята Антрацитівською ОДПІ.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково. Пояснив, що не визнає позовні вимоги в частині стягнення у відшкодування доходу, втраченого внаслідок втрати працездатності, по 2000 грн. щомісячно, оскільки уточнююча декларація про доходи позивачем подана з порушенням вимог законодавства, пояснення податкової інспекції щодо розбіжностей в довідках необґрунтовані. Визнає позовні вимоги в частині стягнення витрат на лікування з вирахуванням суми - 1327 грн. 17 коп. згідно довідки лікарні №15, оскілки довідка має дописки, оформлена прописом та не містить підпису, іншу заявлену позивачем суму на лікування визнає. Щодо витрат за проїзд, то із заявленої позивачем уточненої суми не визнає вартість проїзду на другу особу по чекам №189001 та №189000, №306390 та №306389, № 117821 та № 117822, що становить загальну суму 66 грн. 65 коп., іншу суму у розмірі 189 грн. 53 коп. визнає повністю. Також не заперечує проти стягнення з нього витрат на проведення експертизи у сумі 857 грн. 17 грн..

Суд, вислухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.04.2008 року було звільнено відповідача ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України внаслідок акту амністії. Даною постановою встановлено, що 01 червня 2007 року близько 00 год. 05 хв. на 156 км автодороги Київ - Харків, м. Пирятин Полтавської області ОСОБА_2 рухаючись за кермом автомобіля ЗИЛ-496110, реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив Правила дорожнього руху, та скоїв ДТП. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля КамАЗ-5320 ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 6).

На час отримання травми позивач ОСОБА_1 був суб'єктом підприємницької діяльності ( а.с. 74-75). З довідки Антрацитівської ОДПІ від 01.06.2013 року та копій декларацій про доходи за 1-4 квартали 2006 року, уточнюючої декларації про доходи за 2006 рік, у яких дані відображаються з наростаючим підсумком з початку календарного року, вбачається, що валовий доход позивача за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року ( за 2-й - 4-й квартал 2006 р.) склав 20 000 грн. (а.с. 81, 86-94). За 1-й квартал 2006 року, т.б. з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року, позивач доходів не отримав, що підтверджується копією декларації від 12.05.2006 року та довідкою Антрацитівської ОДПІ від 01.06.2013 року ( а.с. 81, 86-87).

Згідно довідки МСЕК від 28.09.2012 року позивачу ОСОБА_1 з 01.10.2012 року по 01.10.2014 року встановлено третю групу інвалідності (а.с. 9).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 126/166 від 10.07.2013 року з урахуванням встановлення ОСОБА_1 МСЕКом 3-ї групи інвалідності, стійка втрата загальної та професійної працездатності у ОСОБА_1 становить 60%. Проценти втрати працездатності встановлені на 2 роки (а.с. 105- 121).

Згідно виписних епікризів позивач перебував на лікуванні у зв'язку з наслідками травми, отриманої 01.06.2007 року в ДТП, з 22.03.2011 року по 15.04.2011 року, з 09.11.11 року по 19.11.2011 року, з 08.02.2012 року по 29.02.2012 року, з 25.07.2012 року по 17.08.2012 року ( а.с. 10-13).

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток ( дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч.1 ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншим ушкодженням здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців, а ч.2 цієї статті визначає, що розмір доходу, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби.

Отже, виходячи з вимог ч.1 ст. 1198 ЦК України розмір втраченого доходу позивача повинен визначатись із річного доходу, одержаного ним в 2006 році.

Оскільки позивач у 2006 році отримував дохід менш як дванадцять місяців, оскільки за 1-й квартал 2006 року він доходу не отримував, а за 2-й - 4-й квартал 2006 року, т.б. за 9 місяців, отримав дохід у розмірі 20 000 грн., то виходячи з 60% втрати ним загальної та професійної працездатності сума втраченого доходу, що підлягає відшкодуванню, щомісячно становить 1333 грн. 33 коп. ( 20 000 грн. : 9 місяців х 60 % = 1333 грн. 33 коп.).

Вказаний розмір втраченого доходу позивача, що підлягає відшкодуванню, суд визначає на підставі даних Антрацитівської ОДПІ відповідно до вимог ч.2 ст. 1198 ЦК України.

Відповідно до ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення відшкодування доходу, втраченого внаслідок втрати професійної або загальної працездатності, задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача щомісячно по 1333 грн. 33 коп. з 01 жовтня 2012 року по 01 вересня 2014 року ( згідно заявлених позовних вимог - по 01.09.2014 року). Суд вважає за необхідне стягнути суми у відшкодування втраченого доходу, починаючи з 01 жовтня 2012 року, оскільки згідно довідки МСЕК від 28.09.12 року позивачу з 01.10.12 року встановлена 3 група інвалідності і згідно висновку експертизи від 10.07.2013 року з урахування встановлення МСЕКом 3 групи інвалідності стійка втрата працездатності у позивача становить 60%, що встановлено на 2 роки.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на лікування підлягають частковому задоволенню у тому розмірі, у якому вони підтверджуються письмовими доказами про призначення позивачу та придбання останнім ліків, медикаментів та медичних виробів, а саме, на суму - 2671 грн. 03 коп. (а.с. 15-19). При цьому суд бере до уваги довідки Пирятинської центральної районної лікарні від 17.05.2011 року №641, від 12.12.2011 року №1735, від 14.03.2012 року №369 (а.с. 15-17) та відповідні товарні і фіскальні чеки про придбання позивачем ліків та препаратів, які йому були призначені ( а.с. 18-19).

Іншу суму на лікування у розмірі 1327 грн. 17 коп., визначеної на підставі довідки КУ «Луганська міська багатопрофільна лікарня №15» та довідки центральної районної аптеки №68 за №55 від 15.01.2013 року, суд вважає недоведеною у судовому засіданні, оскільки надані позивачем довідки не можуть бути належними та достатніми доказами витрат позивача на придбання ліків, які йому були призначені, на суму 1327 грн. 17 коп.. Так, у довідці КУ «Луганська міська багатопрофільна лікарня №15», без номеру та дати, вказано, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 25.07.2012 року по 17.08.2012 року та зазначено, що список препаратів надається нижче ( а.с. 22). Однак, наданий список медичних препаратів містить дописки ліків та кількість препаратів вказано ручкою, даний список не містить підпису відповідного працівника лікарні і дописки ніким не завірені. Крім того, позивач визначив суму витрат на лікування за вказаний період ( з 25.07.2012 року по 17.08.2012 року), виходячи з вартості ліків та медичних препаратів станом на 15 січня 2013 року згідно довідки центральної районної аптеки №68 за №55 від 15.01.2013 року ( а.с. 24), що не може бути належним доказом саме придбання позивачем по вказаним у довідці цінам медичних препаратів у період лікування з 25.07.2012 року по 17.08.2012 року. Тому суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів придбанням ним ліків та препаратів і призначених йому в період лікування з 25.07.2012 року по 17.08.2012 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення вартості проїзду до лікувальних закладів, то позивачем надано на підтвердження даної позовної вимоги квитки на проїзд на загальну суму 256 грн. 23 коп. ( а.с. 20-21, 129-130). Однак, квитки на проїзд за 05.01.2011 року та за 20.09.2012 р. надані позивачем на двох осіб. Як пояснив позивач у судовому засіданні, він їхав до лікарні разом з членом своєї сім'ї, тому надав по два квитки.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вартість проїзду лише позивача в сумі 189 грн. 50 коп., оскільки суду не надано доказів на підтвердження необхідності стороннього догляду та супроводження у поїздках до лікарських закладів в період лікування позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а якщо позивач звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

В даному випадку позивач згідно закону звільнений від сплати судового збору.

Позивачем з урахуванням щомісячних платежів заявлено позов на загальну суму 52254 грн. 43 коп. Позовні вимоги задоволені судом частково на загальну суму 33527 грн. 15 коп., що становить 64,16 % від заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог суму судового збору в розмірі 335 грн. 26 коп..

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог понесені витрати на проведення експертизи у сумі 549 грн. 96 коп., виходячи із загальної суми понесених позивачем витрат на експертизу - 857 грн. 17 коп. ( 848, 68 грн. + 8,49 грн. згідно квитанції №180 від 27.06.13 року - а.с. 127 ).

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212-213 ЦПК України,

ст.ст. 1195, 1198, 1202 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування доходу, втраченого внаслідок втрати 60% загальної та професійної працездатності, по 1333 грн. 33 коп. щомісячно з 01 жовтня 2012 року по 01 вересня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у сумі 2671 грн. 03 коп., вартість проїзду до лікарні у сумі 189 грн. 53 коп. грн., судові витрати за проведення експертизи - 549 грн. 96 коп., а всього 3410 грн. 52 коп. ( три тисячі чотириста десять грн. 52 коп. ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 335 грн. 26 коп. ( триста тридцять п'ять грн. 26 коп. ), перерахувавши кошти на р/р 31216206700010 в ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач: Антрацитівське УДКСУ, код ОКРО 37983403, МФО 804013, призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області, код ЄДРПОУ 26522368.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. П. Бабічева