Вирок № 34303549, 09.09.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/410/2013 справа № 200/12110/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року вересня дев'ятого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Коляда В. В.,

з участю: прокурораКраєвої О. М.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640000990, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, народженої у м. Новомосковську Дніпропетровської області, українки за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженої, яка має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває у декретній відпустці, постійно проживає за місцем реєстрації на вулиці Плєханова, 269 у м. Новомосковську Дніпропетровської області, раніше не судимої,

у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Сьомого червня 2012 року вдень, більш точного часу встановити видалося неможливим, у м. Дніпропетровську на проспекті ОСОБА_2, 83, з метою отримання споживчого кредиту ОСОБА_1 умисно надала експерту з продажу продуктів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» ОСОБА_3 завідомо підроблену довідку про свої доходи, начебто видану 06.06.2012 ТОВ «Дніпровськпромбуд», яка містила інформацію про нарахування і виплату їй в сумі 25 120 гривень 00 коп. за роботу на посаді інженера-технолога з грудня 2011 по травень 2012 року, що не відповідає дійсності, чим використала завідомо підроблений офіційний документ.

Під час досудового розслідування прокурором досягнуто угоди з обвинувачуваною про визнання винуватості за ч. 4 ст. 358 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодилася на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді штрафу в сумі 510 гривень. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченою зобов'язань, які вона, очевидно, не мала би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 30 серпня 2013 року в приміщенні прокуратури Бабушкінського районну м. Дніпропетровська, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачена письмово відмовилася від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на її користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої їй за вину, про що власноруч розписалася в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачувана в судовому засіданні пояснила суду, що угоду вона уклала добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджувала, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавала і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило її свободу від самовикриття, не заявила. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з переданих до суду документів, на підставі яких укладена угода, фактичні дані довідки про доходи від 06.06.2012 за № 43, оформленої від імені ТОВ «Дніпровськпромбуд» (код 04691644) на ім'я ОСОБА_1 (т.1 а.с. 73), вказують на інформацію про її працевлаштування та отриману ОСОБА_1 заробітну плату на вказаному підприємстві з грудня 2011 по травень 2012 рік, яка згідно відповіді УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська (т.1 а.с. 27) не відповідає дійсності, чим прямо підтверджує наявність предмета злочину. Надані ОСОБА_1 в момент оформлення договору кредиту заяву про видачу кредиту, копії паспорту а ідентифікаційного коду (т.1 а.с 63-64, 65-7, 72) прямо викриває її у причетності до події злочину. Добуті обєктивні відомості про предмет і засіб вчинення злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до злочинних посягань, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності її зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу її обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у використанні завідомо підробленої офіційної довідки про доходи, яку має право видавати підприємство для посвідчення місця роботи особи і права на отриманий дохід, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином невеликої тяжкості за ч. 4 ст. 358 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого зясовано, що ОСОБА_1, яка вперше скоїла злочин, своїми щирими показаннями активно сприяла проведенню кримінального провадження стосовно неї та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого нею злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітнього сина 2011 року. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченої, про її аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само вона не була заміченою у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахувала характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розвязуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосувати до обвинувачуваної запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України,

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 30 серпня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 4 ст. 358 КК України під страхом скасування цього вироку протягом трьох років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені злочину за предявленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді штрафу на суму 510 (пятсот деять)гривень.

Речові докази:

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобовязання в обсязі покладених на неї обовязків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору негайно.

Головуючий