Ухвала суду № 34301646, 22.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3465/13-ц Головуючий у І інстанції Проць Т.В.Провадження № 22-ц/780/5654/13 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 26 22.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якого зменшив у серпні 2013 року, і в якому посилався на те, 10 січня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та відповідачкою укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 19207,00 доларів США для придбання автомобіля на строк до 9 січня 2013 року зі сплатою 10,5% річних за весь час фактичного користування кредитом. Згідно п. 4.1, 4.2 договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України, ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, останньому переходить (відступається) право вимагати замість Укрпромбанку від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 514 ЦК України ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором від 10 січня 2007 року.

Оскільки умови зазначеного кредитного договору відповідачка належним чином не виконує, то станом на 26.07.2013 року загальна сума заборгованості становить 90462,13 грн., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 83128,88 грн. та комісії за ведення кредиту в розмірі 7333,25 грн. (а. с. 76-78), яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по кредиту 80730,98 грн. заборгованість по комісії 7333,25 грн., сплачений судовий збір 880,64 грн., а всього стягнуто 88944,87 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідачка просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що невиконання нею своїх зобов'язань за кредитним договором сталося у зв'язку з відмовою ТОВ "Укрпромбанк" від прийняття у неї належного виконання зобов'язань та видачі відповідних документів про виконання зобов'язань. Тобто, прострочення нею виконання зобов'язань за кредитним договором сталося не з її вини, а з причин прострочення кредитора, який відмовився прийняти належне виконання. Тому згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Встановлено, що 10 січня 2007 року між ТОВ "Укрпромбанк" та відповідачкою укладено кредитний договір, а 13.10.2009 року додатковий договір, який є невід"ємною частиною договору, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 19207,00 доларів США для придбання автомобіля на строк до 9 січня 2013 року зі сплатою 10,5% річних за весь час фактичного користування кредитом.

Згідно п. 4.1, 4.2 договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України, ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, останньому переходить (відступається) право вимагати замість Укрпромбанку від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 514 ЦК України ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором від 10 січня 2007 року.

Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконує умови зазначеного кредитного договору і станом на 26.07.2013 року загальна сума заборгованості становить 90462,13 грн., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 83128,88 грн. та комісії за ведення кредиту в розмірі 7333,25 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивач не включив до суми заборгованості сплачену відповідачкою 26.07.2013 року суму 2397,90 грн. Тому на цю суму судом зменшено розмір заборгованості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Також судом вірно не прийнято до уваги доводи представника відповідачки про те, що сума заборгованості не відповідає дійсності і що у відповідача певний час не приймались платежі за договором, а також доводи щодо прострочення кредитора за безпідставністю.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що прострочення відповідачкою виконання зобов'язань за кредитним договором сталося не з її вини, а з причин прострочення кредитора, який відмовився прийняти належне виконання, тому згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 613 ЦК України відповідачка не сплачує проценти за час прострочення кредитора, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді