Рішення № 34301124, 16.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18089/13 16.10.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛРП Глобус фінанс"

про стягнення 127 596,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьміченко С.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоторія" про стягнення основної заборгованості в сумі 119 529,86 грн., пені в сумі 3 934,86 грн., інфляційних в сумі 33,29 грн. та 15 процентів річних в сумі 4 098,20 грн., відповідно до Договору суборенди приміщення № 08-13/02/Е330/2013 від 20.02.2013.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач у судовому засіданні надав заяву про уточнення суми боргу. У пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Фактично дана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог, але позивачем не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення) та доказів надсиланя її копії відповідачу у справі. Тому дана заява судом не приймається та спір вирішується щодо заявлених вимог в позовній заяві.

До прийняття рішення у справі позивач надав пояснення щодо зміни найменування відповідача. У пункті 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

В даному разі відбулася лише зміна найменування відповідача, при цьому не змінилася організаційно-правова форма юридичної особи, його місцезнаходження, тому суд вважає за необхідне замінити відповідача у справі його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛРП Глобус фінанс".

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ", далі Суборендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПИВОТОРІЯ", далі Суборендар, укладений договір суборенди приміщення № 08-13/02/Е330/2013, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Суборендодавець зобов'язується передати, а Суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 62 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, провулок Політехнічний, 1/3. Приміщення було передано в суборенду 01.03.2013, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Згідно п. 3.1 Договору суборендна плата за місяць за всю площу приміщення складає 37 820 грн., в тому числі ПДВ. Сторони домовились що в склад суборендної плати входить вартість компенсації спожитих Суборендарем послуг з кондиціонування, водопостачання, водовідведення, опалення, послуг ЖЕУ, місць загального користування, придомової території, вивозу сміття із розрахунку 10 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. площі приміщення. Крім сплати суборендної плати, Суборендар кожного місяця оплачує Суборендодавцю компенсацію вартості фактично спожитого електропостачання на підставі наданих рахунків.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Суборендар зобов'язаний сплачувати суборендну плату щомісяця авансом в безготівковому порядку на поточний рахунок Суборендодавця до 25-го числа поточного місяця за наступний. Суборендна плата сплачується Суборендарем без надання рахунку, на підставі даного Договору.

Суборендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату (п. 4.1.1 Договору).

Свої зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконує, тому станом на 31.08.2013 за ним утворилась заборгованість за несплату суборендної плати та відшкодування комунальних послуг (електроенергії) в сумі 119 529,86 грн., яку позивач намагається стягнути.

Відповідно до п. 5.3.1 Договору у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань щодо сплати платежів, передбачених даним Договором, Суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, від суми заборгованості за кожен день прострочення, тому позивач намагається стягнути з відповідача додатково пеню за період з 25.03.2013 по 31.08.2013 в сумі 3 934,86 грн.

Пунктом 5.3.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання Суборендарем грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України Суборендар повинен сплатити Суборендодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15 процентів річних від суми боргу. Позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 33,29 грн. та 15 процентів річних в сумі 4 098,20 грн. за період з 25.03.2013 по 31.08.2013.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір суборенди. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів суборенди: зокрема щодо його предмету, ціни, строку його дії, предмету суборенди, за його індивідуально - визначеними ознаками тощо, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 ГК України та ст.ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Відповідно до частини 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що грошове зобов'язання з боку відповідача частково не виконано, останнім не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаного зобов'язання. Беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, неоплачені рахунки-фактури на відшкодування комунальних послуг суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість по суборендній платі та відшкодування комунальних послуг в сумі 119 529,86 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої пунктом 5.3.1 Договору обґрунтований та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 3 934,86 грн. за період з 25.03.2013 по 31.08.2013 відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частина друга ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 33,29 грн. та 15 процентів річних в сумі 4 098,20 грн. вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

11 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РУШ" подало заяву про вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на майно, що належить відповідачу. Ухвалою господарського суду міста Києві від 12.09.2013 (суддя Ярмак О.М.) було відмовлено в задоволенні даної заяви позивача.

Абзацом 3 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом України "Про судовий збір" у залежність від результатів судового розгляду. Обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи про забезпечення позову до подання позовної заяви покладається на заявника.

Оскільки позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів, тому розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів. Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛРП Глобус фінанс", згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.10.2013, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 638, 759, 762, 774 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 232, 283, 284, 286 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛРП Глобус фінанс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛРП Глобус фінанс", 03055, м. Київ, провулок Політехнічний, буд. 1/3, код ЄДРПОУ 38409295, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ", 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, буд. 6А, код ЄДРПОУ 32007740 основну заборгованості в сумі 119 529,86 грн., пеню в сумі 3 934,86 грн., інфляційні в сумі 33,29 грн., 15 процентів річних в сумі 4 098,20 грн. та судовий збір у розмірі 831,43 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 21.10.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко