Рішення № 34301122, 16.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12073/13 16.10.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССО"

до відповідача Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів"

про стягнення 189 575 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Терещенко Є.О. - юрисконсульт

від відповідача: Матвіюк М.А. - офіцер - юрисконсульт

від третьої особи: не з'явився

За клопотанням позивача, з метою надання додаткових доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Міністерства оборони України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" про стягнення 189 575 грн. сплачених за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 05.08.2013 року справу передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Ухвалою від 26.06.2013 було залучено до участі у справі, згідно статті 27 ГПК України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів", оскільки дане рішення може вплинути на його права та обов'язки.

Позиач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач не виконав свій зустрічний обов'язок щодо передачі нерухомого майна, тому він не набув права вимагати передачу коштів в розмірі 189 575 грн.

Неприбуття у судове засідання представника третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши пояснення позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Відповідач - Міністерство оборони України надав суду клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 901/1794/13 за позовом Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України та Євпаторійської КЕЧ району до ТОВ "Елайо" про визнання права власності та витребування майна з чужого володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Відповідачем не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 901/1794/13, тому суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

Позов мотивовано тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 489-р від 26.10.2001, між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів", далі Компанія, та Міністерством оборони України, далі Міністерство, було укладено договір комісії про порядок відчуження та реалізації військового майна № 258/18 від 30.12.2004. Пунктом 1.1 даного Договору передбачено, що Міністерство доручає Компанії, а Компанія бере на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах та за рахунок Міністерства, договір з покупцем на реалізацію військового нерухомого майна: будівлі № 1 (дитячий садок), загальною площею 425,5 кв.м., будівлі № 3 (кухня-пральня), загальною площею 96 кв.м., будівлі № 12 (склад), загальною площею 37,2 кв.м., військового містечка № 77, яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна буд. 7.

На виконання п. 9.1 даного Договору Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" було проведено аукціон з продажу військового нерухомого майна. Згідно протоколу № 1 проведення аукціону, який відбувся 24.02.2005, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССО", у зв'язку із запропонуванням найвищої ціни продажу в розмірі 189 575 грн.

На підставі договору комісії № 258/18 від 30.12.2004 та протоколу проведення аукціону з продажу військового нерухомого майна № 1 від 24.02.2005, 22.03.2005 на Першій Євпаторійській товарній біржі між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів", далі Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІССО", далі Покупець, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, далі Договір. Відповідно до предмету якого Продавець продає, а Покупець купує будівлі: у літ. № 1 дитячий садок, загальною площею 425,5 кв.м., у підвалі прим. 1-4; на І поверсі прим. 1-11; І - дробинів проліт; на ІІ поверсі прим. 1-10; ІІ - дробинів проліт; у літ. № 12 - склад, загальною площею 37,2 кв.м., прим. 1,2; у літ. № 3 - кухня, загальною площею 96 кв.м. - прим. 1-4; пральня - прим. 1-7, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, пр. Леніна буд. 7 (п.1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору нерухомість належить Міністерству оборони України в особі КЕЧ Євпаторійського району на підставі державної власності на підставі рішення Євпаторійського міського суду справа № 2-3505 від 14.09.2000, записаний в реєстрову книгу № 5 під реєстровим номером 852 від 26.03.2001.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що загальна вартість нерухомості, яка відчужується становить 189 575 грн. Позивач на виконання умов даного Договору, 29.03.2005 сплатив за придбане нерухоме майно 189 575 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець гарантує, що нерухомість не входить до переліку об'єктів, які підлягають відчуженню, не є проданим, заставленим, в спорі і під забороною (арештом), в податковій заставі не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий, судових справ щодо нього немає.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що право власності на нерухомість переходить до покупця з моменту повного розрахунку за договором та державній реєстрації.

17 жовтня 2005 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІССО" був складений акт приймання-передавання майна, яким передано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Євпаторія, пр. Леніна буд. 7.

Позивач просить стягнення з відповідача 189 575 грн. сплачених за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005, оскільки на об'єкт нерухомого майна, придбаного за цим договором розповсюджується мораторій, встановлений Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини". Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного.

Рішення суду з господарської справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 у справі № 2-1/1564-2008-50/402 було визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005. Факти встановлені даними рішеннями не доводяться знову при вирішенні інших спорів. Обставини, визнанні судом загальновідомими, не потребують доказуванню. Господарським судом м. Києва при винесенні рішення від 16.10.2009 було встановлено, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу об'єкти нерухомості, що були предметом даного договору, а саме будівля № 1 - дитячий садок, № 3 кухня-пральня, № 12 склад колишнього військового містечка № 77 розташованих по проспекту Леніна, 7. м. Євпаторія, АР Крим, перебували під особливою правовою охороною, зокрема існувала заборона на приватизацію даних об'єктів. Міністерство оборони України здійснило відчуження об'єкту, незважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" та при відсутності погодження органу охорони культурної спадщини, передбаченого ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Частиною 1 ст. 18 даного Закону передбачено, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у разі продажу пам'ятки (крім пам'ятки, яка не підлягає приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССО" звернулося до Міністерства оборони України з претензією від 13.04.2012 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 189 575 грн. внаслідок визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005 недійсним. У відповіді на претензію від 25.04.1012 Міністерство оборони України зазначило, що розгляне дану претензію позивача після повернення йому нерухомого майна, розташованого у м. Євпаторії, пр. Леніна, 7.

Рішенням господарського суду АР Крим від 22.08.2013 у справі № 901/1794/13 було задоволено позов Євпаторійського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України та Євпаторійської КЕЧ району до ТОВ "Елайо" про визнання права власності та витребування майна з чужого володіння та визнано за державою України в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно - комплекс будівель колишнього військового містечка № 77, розташований по проспекту Леніні, 7 в м. Євпаторія, АР Крим, що складається з літ. № 1 дитячий садок, загальною площею 425,5 кв.м., у підвалі прим. 1-4; на І поверсі прим. 1-11; І - дробинів проліт; на ІІ поверсі прим. 1-10; ІІ - дробинів проліт; у літ. № 12 - склад, загальною площею 37,2 кв.м., прим. 1,2; у літ. № 3 - кухня, загальною площею 96 кв.м. - прим. 1-4; пральня - прим. 1-7 загальною вартістю 215 849 грн. Дане рішення суду є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно ч. 2 цієї статті положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 1 частини 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, внаслідок визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005 недійсним Міністерство оборони України згідно приписів ст. 216 ЦК України зобов'язано повернути позивачу суму отриманих грошових коштів, сплачених йому за цим договором.

Тому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССО" до Міністерства оборони України про стягнення 189 575 грн. сплачених за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005 - слід задовольнити.

Витрати по судовому збору покладаються на відповідача у справі - Міністерство оборони України , згідно вимог ст.44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.10.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 18, 20 Закону України "Про охорону культурної спадщини"ст.ст. 216, 1212 ЦК України, ст. ст. 42, 43, 27, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 79, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССО" до Міністерства оборони України задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССО", 97420, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Чапаєва, буд. 47, код ЄДРПОУ 25153041, 189 575 грн. сплачених за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005 та судовий збір у розмірі 3 791,50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 21.10.2013 року

Суддя Ю.О.Підченко