Постанова № 34297002, 15.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1289/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Якубенка Д.В., Бакуліна О.Ю.

представника відповідача: Швець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2010 року публічне акціонерне товариство «Дністровська ГАЕС» (далі - ПАТ «Дністровська ГАЕС») до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Сокирянська ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дністровська ГАЕС».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Дністровська ГАЕС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р.

За результатами перевірки складено акт №575/23-013/30149623 від 13.11.2009 р.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог:

- ч. 5 п.п 7.4.1 п.п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та частини 6 пункту 5.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, ПАТ "Дністровська ГАЕС" - занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2009 року на загальну суму 22006128 грн. внаслідок не відображення в декларації з метою оподаткування продажу за звичайною ціною, але не нижче ціни їх придбання незавершеного будівництва Дністровської ГАЕС, основних засобів та запасів ТМЦ по яких в попередніх податкових періодах виник податковий кредит з ПДВ;

- п.п 7.2.1 п. 7.2, п.. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", шляхом включення ПАТ „Дністровська ГАЕС" до складу податкового кредиту 83736 грн.

- п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 35169 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 27.03.2010 року №0000572300/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 22089864 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 11044782 грн.; №0000562300/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 35169 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12140,8 грн.; №0000112300/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 11038721 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ „Дністровська ГАЕС", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №575/23-013/30149623 від 13.11.2009 р., є обґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000572300/2 від 27.03.2010 року слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту в декларації лютий 2009 року сум ПДВ в загальному розмірі 22006128 грн. за результатами операцій з безоплатної передачі державного майна з балансу ПАТ «Дністровська ГАЕС» на баланс ВАТ "Укргідроенерго", які не підлягають оподаткуванню згідно із статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Публічне акціонерне товариство «Дністровська ГАЕС» створене згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 674 віл 15.05.1998 року «Про створення відкритого акціонерного товариства «Дністровська гідроакумулююча електрична станція». Склад акціонерів ПАТ «Дністровська ГАЕС», НАК «Енергетична компанія України» - 87,40 %, ВАТ «Укргідроенерго» - 11,48%, інші юридичні та фізичні особи - 12%.

Наказом Міністерства палива та енергетики України №14 від 16 січня 2008 року замовником будівництва Дністровської ГАЕС визначено ВАТ «Укргідроенерго».

Для фінансування будівництва залучались кошти резервно-інвестиційного фонду Міністерства енергетики України, цільової надбавки до діючих тарифів на електроенергію, виробленої Дністровською ГЕС-2 та власних коштів Дністровської ГАЕС.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1595, Наказу Міністерства палива та енергетики України від 21.01.2009 року №22, рішенням комісії з приймання-передачі державного майна та на підставі акта приймання-передачі державного майна від 27.01.2009 р., ВАТ «Дністровська ГАЕС» передало, а ВАТ «Укргідроенерго» прийняло майно, що обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, в кількості 93 об'єкти залишковою балансовою вартістю 1089821303.08 грн. Разом з цим, у вказаному акті відсутня інформація про дату та підстави зарахування на баланс ВАТ «Дністровська ГАЕС» зазначеного державного майна.

Враховуючи наведені обставини та звіт TOB «Аудиторсько-консалтингова група «ЕКСПЕРТ» № 03-08/59/401/494 від 23 червня 2008 року, корпоративне майно ПАТ «Дністровська ГАЕС» можна розділити на: 1) майно, що було придбане за рахунок коштів, що надходили у вигляді цільової надбавки до діючих тарифів на електроенергію (вартістю 140971 тис. грн.); 2) майно, що було передане до статутного капіталу в якості внеску інших акціонерів (5419,4 тис. грн.); майно, що було придбане за рахунок власних коштів ПАТ «Дністровська ГАЕС» (8719 тис.грн.). Однак, матеріали справи не дають можливості виокремити конкретні об'єкти, що були споруджені за рахунок окремих джерел фінансування або частку вкладу певний об'єкт будівництва.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.2.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

В додатку до акту перевірки «Витрати, віднесені на капітальне будівництво Дністровської ГАЕС за липень-грудень 2007 р. та січень 2008 р.» наведені дані податкових накладних, за якими сформовано податковий кредит в сумі 22006128 грн. При цьому в акті перевірки відсутні посилання на документи бухгалтерського обліку, на підставі яких перевіркою встановлено, що вартість зазначених в додатку до акту перевірки робіт, послуг а товарів включено до вартості державного майна, зазначеного в акті приймання-передачі від 27.01.2009 р.

Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу п.2.3.2 вказаного Порядку 2.3.2. за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (п.2.3.4. Порядку).

Тобто, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Крім того, відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 28 грудня 2012 року № 5405/5406/12-45, висновки акту Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області № 575/23-013/30149623 від 13.11.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Дністровська ГАЕС» питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по .06.2008 р. валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 р. по 30.06.2008р. в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 22006128 грн. документально не обґрунтовані та не відповідають вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327.

Також, згідно із даним експертним висновком встановити, чи віднесено ПАТ «Дністровська ГАЕС» вартість придбаних товарів, робіт та послуг, по яких сформовано податковий кредит в сумі 22006128 грн. до витрат на придбання об'єктів, переданих згідно акту приймання-передачі майна від 27.01.2009р. або до вартості майна, що залишилось на балансі ПАТ «Дністровська ГАЕС», неможливо. Більш того, у зв'язку із відсутністю даних аналітичного обліку майна, зазначеного в акті приймання-передачі майна від 27.01.2009р., неможливо встановити до вартості яких конкретно об'єктів, в якій сумі та в якому періоді ПАТ «Дністровська ГАЕС» віднесено вартість придбаних товарів, робіт та послуг.

Допитана в ході судового засідання в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_5, підтвердила висновки експертизи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, процесуальний закон ставить висновки судових експертів в один ряд із іншими засобами доказування.

Разом з тим, не беручи до уваги доводи, викладені у висновку експерта, суд першої інстанції не навів цьому достатнього обґрунтування, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, на спростування протилежних висновків.

Виходячи з наведених обставин, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо допущення позивачем зазначених порушень не підтверджені матеріалами справи та ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих, а тому є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі рішення - протиправне та підлягає скасуванню.

Щодо застосування до позивача штрафної санкції в сумі 11038721 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000112300/2 від 27.03.2010 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Даним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію в порядку п.п. 17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із даною нормою у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зі змісту даної норми вбачаються дві умови застосування штрафу у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати:

1) засудження за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків;

2) декларація переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Доказів декларування позивачем переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, мета ріали справи не містять, а доводи податкового органу в цій частині, як було встановлено вище, є необґрунтованими.

Також, в матеріалах справи містяться: постанова Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2010 року, якою головного бухгалтера ВАТ «Дністровська ГАЕС» ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України; постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області майора ПМ Чубатої Т.І. від 04.11.2010р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно головного бухгалтера ВАТ «Дністровська ГАЕС» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та про відмову в порушенні кримінальної справи відносно головного бухгалтера ВАТ «Дністровська ГАЕС» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України від 03.11.2010р. та 04.11.2010р

За наведених обставин, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій згідно до п.п. 17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - відсутні, а податкове повідомлення-рішення №0000112300/2 від 27.03.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Необґрунтованими є також доводи відповідача про сумнівність та відсутність товарного характеру господарських взаємовідносин ВАТ „Дністровська ГАЕС" з ТОВ „УБК „Стелла" та ТОВ „БК „Тайлінг".

Податковий орган вказує, що відсутні видаткові та податкові накладні оформлені неналежним чином, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, відсутня логічна ув'язка стосовно того, що операції по взаємовідносинах із вищезазначеними підприємствами мали реальний товарний характер.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ „УБК „Стелла" та ТОВ „БК „Тайлінг", колегія суддів виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування податкового кредиту у відповідності до вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

При цьому, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як зазначено в акті перевірки, на запит Сокирянської ОДПІ про надання документів по взаємовідносинах ВАТ „Дністровська ГАЕС" з ТОВ „УБК „Стелла" та ТОВ „БК „Тайлінг", надано копії первинних документів на підтвердження господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції вказав, що надані позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ „УБК „Стелла" та ТОВ „БК „Тайлінг" не відповідають вказаним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", однак не вказує в чому полягає така невідповідність та неможливість підтвердження товарності вказаних операцій.

Разом з цим, колегія суддів вважає надані позивачем документи достатніми для формування податкової звітності за результатами господарських операцій із вказаними контрагентами.

Також, відповідач зазначає, що ТОВ „УБК „Стелла" та ТОВ „БК „Тайлінг" мають ознаки фіктивності, за своєю юридичною адресою не знаходяться і у них відсутні документи первинного обліку та ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Оцінюючі такі доводи відповідача суд зазначає, що законодавство України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

З огляду на наведені обставини та непідтвердження доводів податкового органу в цій частині експертним висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 грудня 2012 року № 5405/5406/12-45, податкове повідомлення-рішення №0000562300/2 від 27.03.2010р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити, зокрема, вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення недійсними.

Колегія суддів вважає некоректним застосування терміну «недійсними» до рішення органів державної влади - у цьому випадку може йтися про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи вимоги апеляційної скарги щодо визнання недійсними оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішень податкового органу, оскільки суд на підставі ст. 11 КАС України може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС" задовольнити частково .

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000572300/2, №0000562300/2, №0000112300/2 від 27.02.2010 року.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Дністровська ГАЕС" судові витрати у розмірі 1148,7 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "22" жовтня 2013 р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.