Ухвала суду № 34294871, 15.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 2а-3125/12/217

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" звернулося до суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000012310 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29044,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7261,04 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" задоволений. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000012310 від 17.02.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 36305,21 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 29044,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7261,04 грн..

В апеляційній скарзі Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 23.01.2012 року №11 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "СП "Українські рисові системи" з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинах з ПП "Юга-С" за період з 01.09.2011-30.09.2011, про що було складено акт від 06.02.2012 року №01/2310/33124219.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "СП "Українські рисові системи" первинними документами лише документував отримання від ПП "Юга-С" товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про штучне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які є недійсними внаслідок відсутності правових наслідків.

Підставою вказаного висновку став акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 №4451/23-6/36236213 щодо контрагента-позивача ПП "Юга-С", яким встановлено, що операції проведені підприємством не спричиняють реального настання причинних наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувачів", які підпадають під визначення пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 та п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, підприємство фактично використовувало оподаткування вигодоформуючих суб'єктів та проводило документування господарських операцій без їх фактичного здійснення, а також відображав в податковому обліку "безтоварні" операції та як наслідок надавав послуги по формуванню "незаконного" податкового кредиту іншим об'єктам підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ "СП "Українські рисові системи".

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36305,21 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 29044,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7261,04 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2011 року між ТОВ "СП "Українські рисові системи" (покупець) та ПП "Юга-С" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №93, за умовами якого подавець зобов'язується в порядку та на умовах передбачених договором по заявці передати у власність покупця товар, а покупець купує товар в асортименті, по цінам та в кількості, що вказані в накладних, виписаних на кожну партію поставки, постачання товару здійснюється партіями об'єм та порядок яких узгоджується сторонами, розрахунок за отриманий товар здійснюється в безготівковій формі на протязі одного банківського дня з дня поставки товару, термін дії договору до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов даного договору ПП "Юга-С" передало у власність ТОВ "СП "Українські рисові системи" товар - дизельне пальне, що підтверджується видатковими накладними від 26.09.2011 року № 00000080 на суму 82173,00 грн., у тому числі ПДВ 13695,50 грн.; від 29.09.2011 №00000091 на суму 92092,00 грн., у тому числі ПДВ 15348,67 грн.; податковими накладними від 26.09.2011 року № 80 на суму ПДВ 13695,50 грн.; від 29.09.2011 №91 на суму ПДВ 15348,67 грн., рахунками-фактурами від 26.09.2011, 29.09.2011, товарно-транспортними накладними від 26.09.2011, 29.09.2011р..

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника товару за договором (дизпалива) ПП "Юга-С", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договір, податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки-фактури, банківські виписки та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів свому безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та зазначено в апеляційній скарзі, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ПП "Юга-С" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ПП "Юга-С", спираючись на данні щодо відсутності у останнього економічно необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності, тощо.

Натомість, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів недійсними.

В свою чергу, Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь постачальника товару суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про фактичну відсутність взаємовідносин позивача з вище зазначеним контрагентом та не ведення господарської діяльності у розумінні ПК України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені належними доказами та є лише припущеннями, які не є доказами у розумінні норм ст.69 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: