Ухвала суду № 34293792, 09.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 37943/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-захід» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-захід» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області в якому просило зобов'язати вчинити певні дії

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень, березень, квітень 2010 року у розмірі 187710,00 грн. У частині позовних вимог про зобов'язання Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області надати до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області висновок про бюджетне відшкодування ТзОВ «Транс-Захід» на суму 187710,00 грн., провадження у справі закрито.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції прокуратура Івано-Франківської області та Долинська об'єднана державна податкова інспекція оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Долинська об'єднана державна податкова інспекція зазначає, що Долинською ОДПІ було проведено позапланові перевірки позивача з питань достовірності ж нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень - квітень 2010 року, про що свідчать довідки про результати позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, квітень 2010 року від 16.04.2010 р. № 740/152/30906034, від 15.07.2010 р. за № 137/23-1 020/30906034, та акти про результати позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, березень 2010 року від 15.04.2010р. №687/234/30906034, від 17.06.2010р. № 1286/234/30906034.

Відповідно до пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, щоб встановити даний факт, податковий орган повинен провести відповідно до статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» документальну перевірку платника податків. Подання висновків для відшкодування податку на додану вартість у сумі більше 10000 гривень проводиться після документальної перевірки платника та зустрічних перевірок його основних постачальників.

В ході проведення ряду виїзних позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень - квітень 2010р. з метою підтвердження сум податкового кредиту за вказаний період та на виконання Наказу ДПА України від 18.08.2005р. №350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість було направлено запити щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання до виробника товарів (робіт, послуг) органам ДПС за місцезнаходженням підприємств-постачальників.

Постачальником ТзОВ «Транс-Захід» по податковому кредиту за січень 2010 року та по яких. проводиться підтвердження податку на додану вартість в сумі 59770 грн. були: ПП «Авантіс», ТзОВ «Оілкартцентр» (І ланцюг).

Відпрацюванням відомостей по платниках, які мали взаємовідносини із позивачем відповідно до інформаційної бази даних ДПА України, встановлено, що СПД задіяні в ланцюгу постачання товарів відносяться до «сумнівних» платників, а саме: ТзОВ ВКФ «Авіас», ПП «Авантіс», ТзОВ «Інфостар», ТзОВ «ТІРАС-АРС», ПП «Групасталь», ТОВ «Днєпротех», ТзОВ «ДЛСгруп», ТзОВ «Маджестік», ТзОВ «Агістель»,ТзОВ «НК-Полюс», оскільки вони не знаходилися за юридичною адресою, не звітували про свою діяльність.

Отже, в ході відслідкування постачальників ТзОВ «Транс-Захід» по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість. Враховуючи зазначене, виникає сумнів щодо джерела походження товару, його об'єму та обсягів поставки.

Виходячи з припису пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування цього податку згідно з Законом.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом при винесенні рішення, яким задоволено вимогу позивача стосовно стягнення суми бюджетного відшкодування з бюджету, зроблений необгрунтований висновок стосовно правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування, адже ним не враховано, що відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Тобто, апелянт вважає, що виходячи з договірних правовідносин ТзОВ «Транс-Захід» є «вигодонабувачем», оскільки саме останній включив суми податку на додану вартість, які не надійшли до бюджету, до відшкодування. Отже, ТзОВ «Транс-Захід» мало на меті відшкодувати суми несплаченого податку на додану вартість по фінансово-господарських операцій які по своїй правовій природі є нікчемними (за змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України «правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається

таким, що порушує публічний порядок, а отже є згідно з ч. 2 даної статті є нікчемним») та не створює юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів зустрічних перевірок (доказів по справі в розумінні ст. 69 КАС України) контрагенти позивача не звітуються до органів ДПС, юридичні особи не знаходяться за юридичною адресою. Таким чином, факт не підтвердження контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань є підставою для висновку про необґрунтованість, заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Висновок, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливав із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з визначення платника податку як особи, яка згідно з Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується. Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженнями до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Зважаючи на вище наведене просить постанову суду першої інстанції скасувати, і у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокуратура Івано-Франківської області в апеляційній скарзі навела доводи аналогічні за змістом та по суті доводам викладеним в апеляційній скарзі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції та просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 28.04.2006 р. № 1 108 120 0000 000504 ТзОВ «Транс-Захід» є юридичною особою і згідно із свідоцтвом № 100156132, виданим 26.12.2008 р. Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в області, являється платником податку на додану вартість.

19.02.2010 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість, уточнюючий розрахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно з якими сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2010 року, становить 97782,00 грн. Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року, за результатами якої складено акт за № 687/234/30906034 від 15.04.2010 року та підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року в заявленій сумі 97782,00 грн. На підставі висновку про суми відшкодування податку на додану вартість від 26.04.2010 року №119, позивачу 07.10.2010 року відшкодовано з бюджету 38052,00 грн. податку на додану вартість. 19.04.2010 р. позивач подав до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно з якими сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року, становить 33500 грн. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2010 року та підтверджено заявлений позивачем за цей період до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 33180,00 грн. (акт від 17.06.2010 р. № 1286/234/30906034). У травні 2010 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно з якими сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року, становить 94800 грн. Долинська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області проведеною позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2010 року підтвердила заявлений позивачем за цей період до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 94800,00 грн. (акт від 15.07.2010 р. № 137/23-020/30906034). На момент розгляду справи у суді першої інстанції позивачу з Державного бюджету України кошти в сумі 187710,00 грн. на розрахунковий рахунок не повернуто.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Згідно з пп. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію, заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування. У разі наявності експортних операцій до декларації додаються оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій. В п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу платник податку подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття. Згідно з п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 згаданого вище Закону податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. А відповідно до пп. 7.7.6 п.7.7 ст. 7 протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку. Згідно п. 4 спільного Наказу Державної податкової адміністрації та Головного управління Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 р. «Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

В даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно вважав, що посилання податкового органу на необхідність проведення зустрічних перевірок позивача, як на передумову отримання бюджетного відшкодування та підтвердження виконання ними податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, за умови підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ актами достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, є безпідставними, бо Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування визначає дані податкової декларації за звітний період і не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника і відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції не здобуто, а податковим органом не надано доказів встановлення факту відсутності господарських операцій позивача із контрагентами, втрати останніми, як учасниками господарських операцій, спеціальної податкової правосуб'єктності, відсутності зв'язку між фактом придбанням товарів (послуг) і використання їх у господарській діяльності платника податку, порушення позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також відсутності факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані позивачем. Право позивача на бюджетне відшкодування за січень 2010 року в сумі 59730,00 грн., березень 2010 року в сумі 33180,00 грн., квітень 2010 року в сумі 94800,00грн., а всього на загальну суму 187710,00 грн. доведено дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому суд першої інстанції правильно дав оцінку положенням пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та вірно вважав, що у випадку невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості), а відтак спосіб захисту обраний позивачем та визначений у позовній заяві в частині зобов'язання Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області перерахувати ТзОВ «Транс-Захід» бюджетне відшкодування в сумі 187710,00 грн. не забезпечує повного захисту порушеного права позивача, а відтак бюджетна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1887710,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Транс-Захід».

Крім того суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ТзОВ «Транс-Захід» про зобов'язання Долинської об'єднаної податкової інспекції в Івано-Франківській області надати Головному управлінню Державного казначейства України в Івано-Франківській області висновок про бюджетне відшкодування в сумі 187710,00 грн. не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді, а відтак провадження у справі у цій частині вимог підлягає закриттю, про таку ж позицію з цього питання зазначив Верховний Суд Україн у постанові від 24.02.2009 року у справі за позовом ЗАТ «Авангард» до ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, ГУДК в Івано-Франківській області.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та Долинської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року по справі № 2а-3262/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Святецький

Л.Я. Гудим

Повний текст ухвали виготовлений 14.10.2013 року