Ухвала суду № 34293788, 10.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 9104/31586/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Затолочного В.С.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Капітель» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-3098/10/2270 за позовом Приватного підприємства «Капітель» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2010 року Приватного підприємства «Капітель» (надалі - ПП «Капітель») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (надалі - ДПІ у м. Хмельницькому), яким просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року №0003822301/0/9142 на суму 157700,29 грн (112646,53 грн за основним платежем, 45053,76 грн за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року №0003832301/0/9143 на суму 123097 грн (82065,23 грн за основним платежем, 41032,61 грн за штрафними санкціями).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року. Перевіркою були встановлені порушення вимог пункту 3.1 статті 3, підпунктів 5.2.1 та 5.3.9 статті 5, підпунктів 11.3.1 та 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, на суму 131405 грн, та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, на суму 92756 грн. На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року №0003822301/0/9142 та №0003832301/0/9143, якими визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131405 грн та штрафні санкції в сумі 54433 грн та з податку на додану вартість в сумі 92756 грн та суму штрафних санкцій в сумі 46378 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач посилається на те, що вони винесені на підставі висновків Акту перевірки від 5 листопада 2009 року №10894/23-4/32517480, які, на його думку, є упередженими та безпідставними, оскільки висновок ревізора-інспектора щодо невідповідності первинних документів є суб'єктивною думкою, яка нічим не підтверджена.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не взяв до уваги надані позивачем копії документів, які підтверджують правочинність здійснення операцій, а лише зсилався на акт перевірки ДПІ у м. Хмельницькому.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не нележить до задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи відповідачем з 9 жовтня 2009 року по 29 жовтня 2009 року проводилась планова виїзна перевірка позивача. В ході перевірки були встановлені порушення вимог пункту 3.1 статті 3, підпунктів 5.2.1 та 5.3.9 статті 5, підпунктів 11.3.1 та 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, на суму 131405 грн; та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, на суму 92756 грн. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 5 листопада 2009 року № 10894/23-4/32517480. На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року №0003822301/0/9142 та №0003832301/0/9143, якими визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131405 грн та штрафні санкції в сумі 54433 грн та з податку на додану вартість в сумі 92756 грн та суму штрафних санкцій в сумі 46378 грн.

Також виявлено, що позивачем порушено порядок формування валових витрат та податкового кредиту, встановлений підпунктами 5.2.1 та 5.3.9 статті 5, підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 678286 грн за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат сум по документах, що видані контрагентами, а саме: ТОВ «Сістем інвестмент» - на суму 410326 грн; ТОВ «Ватага» - на суму 227700 грн; ПП ОСОБА_1 - на суму 40260 грн.

На підтвердження придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Сістем інвестмент» були надані видаткові накладні. Водночас не надано документів, які підтверджують факт приймання продукції по якості, комплектності, кількості. Необхідність складання таких передбачена Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6.

Також не надано жодних інших документів, які б підтверджували факт поставок - товарно-транспортні накладні, подорожні листи, документи на підтвердження відповідності, якості продукції, що передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зокрема, дорожнього листа, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Крім того пунктами 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за №128/2568 встановлено необхідність складання в обов'язковому порядку 4 примірників товарно-транспортних накладних, які є основними документами на перевезення.

Тобто наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження факту здійснення перевезення взагалі є обов'язковою. Крім них можливі інші документи - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти - для окремих типів вантажів. Проте наявність їх не звільняє від обов'язку Замовника перевезення виписувати товарно-транспортні накладні в 4 примірниках: по одному екземпляру для замовника та вантажоодержувача та два для перевізника.

ТОВ «Сістем інвестмент» за вказаною юридичною адресою не знаходиться. Також щодо даного контрагента порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України - фіктивне підприємництво.

ПП ОСОБА_1 зобов'язувався виконати для позивача роботи по капітальному ремонту нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Для підтвердження даного факту позивачем були надані Договір підряду від 17 березня 2008 року № 9 та акт приймання підрядних робіт без номера за березень 2008 року (типова форма КБ-2в). Відповідно до змісту договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно Договірної ціни та локального кошторису, однак такі не були подані відповідачу підчас проведення перевірки.

Як доказ фіктивності правочину відповідачем також вказується те, що даний контрагент взагалі не мав дозволу на здійснення такого виду діяльності - дозволеним видом діяльності ПП ОСОБА_1 є посередництво в торгівлі.

Стосовно ТОВ «Вагага» то таке знято з реєстрації в органах ДПІ 20 грудня 2002 року за рішенням господарського суду №17/451 за неподання податкової звітності протягом року. Реєстрація даним контрагентом не відновлювалась. Позивачем укладено договір виконання робіт з даним контрагентом, проте на підтвердження самого факту виконання не подано жодних документів.

Згідно пункту 19 статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно частини 2 статті 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Крім того, підпунктом 3.2.1 статті З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статей 1, 9 даного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити, в тому числі: дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Тобто документи, якими підтверджується факт вчинення правочину є первинними. Контрагенти зобов'язані мати та зберігати такі документи для проведення бухгалтерського обліку та надавати їх для проведення перевірок.

Однак позивачем не надано усіх первинних документів необхідних для підтвердження вчинених ним правочинів. Зокрема не надано документів на підтвердження факту виконання договорів контрагентами позивача, що в свою чергу ставить під сумнів чи були спрямовані такі правочини реальне настання наслідків, передбачених укладеними правочинами.

Пунктом 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 4.1.1 статті 4 даного Закону валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.

Керуючись статтями 160, 195, 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205 та статтями 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Капітель» - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі № 2а-3098/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Затолочний В.С.