Ухвала суду № 34293449, 09.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 9104/32208/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Клюби В.В.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2а-1847/10/0370 за позовом Волинського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Волинський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави суму фінансових санкцій за допущені ним порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно постанов начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області від 22 червня 2009 року, від 05 серпня 2009 року, 21 серпня 2009 року, 11 листопада 2009 року, що складає 6800.00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року вказаний позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь держави (на р/р 31118106700004 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, одержувач - Державний бюджет міста Ковеля 21081100, ід. код 21740379) фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі 6800.00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що постанови про застосування фінансових санкцій щодо нього є протиправними, оскільки він хоч і являється власником транспортного засобу «Мерседес-Бенц 311 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1, за наслідками перевірки якого було прийнято постанови про застосування фінансових санкцій, однак, послуги з перевезення пасажирів не надає, а відповідно не є автомобільним перевізником, до якого можуть застосовуватись санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Крім цього вказує, що фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт належать до адміністративно-господарських, а тому при їх застосуванні та стягненні повинен застосовуватись строк, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча його належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 квітня 2009 року, 11 червня 2009 року, 25 червня 2009 року та 21 жовтня 2009 року працівниками територіальних управлінь Головних державних інспекцій на автомобільному транспорті у м. Києві, Рівненській та Волинській областях було проведено рейдові перевірки щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами вказаних перевірок складено відповідні акти перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30 квітня 2009 року, від 11 червня 2009 року № 140177, від 25 червня 2009 року, від 21 жовтня 2009 року № 76740, згідно з якими транспортний засіб «Мерседес-Бенц 311 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого 26 червня 2008 року Ковельським ВРЕВ ВДАІ УМВС України у Волинській області, належить ОСОБА_1, здійснював нерегулярні пасажирські перевезення за відсутності документів, обов'язкова наявність яких передбачена статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі зазначених актів, за наслідками розгляду справ про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, позивачем прийнято постанови від 22 червня 2009 року № 71409, від 05 серпня 2009 року № 71492, від 21 серпня 2009 року № 71516, від 11 листопада 2009 року № 71695 про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_1 в розмірі 1700.00 грн. за кожне порушення.

Зазначені постанови прийняті з урахуванням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 (далі - Порядок), за наявності виявлених фактів порушення вимог законодавства про транспорт, та надіслані відповідачу належним чином.

У передбачений законом строк сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно сплачена не була, постанови до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю та до суду не оскаржувались.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова про застосування фінансових санкцій відповідачем не була оскаржена в адміністративному та судовому порядках, а відтак, є чинною, застосовані фінансові санкції підлягають стягненню із ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено статтею 238 Господарського Кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», статтею 6 якого передбачено, що у складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль додержаннями суб'єктами господарювання, що проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190, передбачено, що Головавтотрансінспекція як урядовий орган державного управління відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів та вантажів.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить перелік документів на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення, без оформлення яких, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів, абзацом 3 частини 1 статті 60 вказаного Закону передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 4, 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 27, 28 Порядку за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5. Фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований у встановлено законом порядку як фізична особа-підприємець, йому було видано свідоцтво платника єдиного податку.

З огляду на вищевикладене, фінансові санкції у вигляді штрафу, застосовані територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі постанов про застосування фінансових санкцій за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», підлягають стягненню на користь держави.

Щодо посилання апелянта на те, що позов про стягнення фінансових санкцій по вищезазначених постановах пред'явлений аж 22 червня 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що наведена норма підлягає застосуванню при вирішенні питання правомірності застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, а при вирішенні питання встановлення строку звернення до суду про стягнення добровільно несплаченої суми фінансової санкції слід керуватись статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року по справі № 2а-1847/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

В.В. КЛЮБА

Повний текст ухвали виготовлено в повному обсязі 14 жовтня 2013 року.