Ухвала суду № 34293313, 09.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 9104/26343/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Клюби В.В.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року по справі № 2-а-4232/09/0770 за позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Закарпатський облавтодор») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - Ужгородська МДПІ), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 30 травня 2008 року № 36/17-0/03450910, від 05 серпня 2008 року № 36/17-0/03450910/1 та від 08 жовтня 2008 року № 36/17-0/03450910/2.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 30 травня 2008 року № 36/17-0/03450910, від 05 серпня 2008 року № 36/17-0/03450910/1 та від 08 жовтня 2008 року № 36/17-0/03450910/2 в частині донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15026.19 грн., в тому числі за основним платежем - 5008.73 грн. та штрафними санкціями - 10017.46 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду Ужгородська МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував, що надбавки, виплачені позивачем своїм працівникам за роз'їзний характер роботи не оформлені як відрядження, а відтак, відносяться до заробітної плати і підлягають оподаткуванню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 21 травня 2008 року № 52/23-0-03450910, складеного за результатами позапланової документальної перевірки філії «Ужгородський райавтодор» ДП «Закарпатський облавтодор» по питанню дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2008 року № 36/17-0/03450910 про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15026.19 грн., в тому числі за основним платежем - 5008.73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10017.46 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2008 року № 36/17-0/03450910/1 та від 08 жовтня 2008 року № 36/17-0/03450910/2.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 5008.73 грн.

Вказаний висновок обґрунтований посиланням на те, що позивачем не було включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників суми виплачених їм надбавок за роз'їзний характер робіт за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року в розмірі 36326.64 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умови визначення в колективному договорі службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективним договором або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм, визначених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 ст. 4 вказаного Закону обумовлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що у разі якщо робота працівника носить роз'їзний (пересувний) характер, виплачені у зв'язку з цим надбавки до заробітної плати мають компенсаційний характер, а відтак, не є доходом і не підлягають оподаткуванню незалежно від того, що такі роботи виконуються в межах звичайної трудової функції працівника, а не в межах відряджень.

Як видно з матеріалів справи, розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачувався працівникам позивача, визначений колективним договором, та не перевищує граничних добових витрат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» (чинної на час виникнення спірних правовідносин), що свідчить про те, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки від 21 травня 2008 року № 52/23-0-03450910 не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року по справі № 2-а-4232/09/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

В.В. КЛЮБА

Повний текст ухвали виготовлено 14 жовтня 2013 року.