Ухвала суду № 34292098, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5061/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчука А.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю з 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 №0001042230, №0001052230 та №0001062230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в ході перевірки встановлено, що позивачем продано товар (роботи, послуги) особам, які не сплачували податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва. Крім того, зазначає про те, що ТОВ «Шаллер-Київ» неправомірно включило до складу адміністративних витрат витрати, пов'язані з відрядженням працівників підприємства, оскільки останні не підтвердженні належними доказами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з 100% іноземним капіталом «Шаллер-Київ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012 р. за результатами якої складено акт перевірки від 23.11.2012 р. №969/2302/30183690.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог податкового законодавства: п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 374 650 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 250 357 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 124 293 грн.; п. 198.3 ст.198 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ПДВ який підлягає сплаті на загальну суму 19942 грн., в т.ч. за листопад 2011 на 9711 грн., за грудень 2011 на 5002 грн., в березні 2012 на 3183 грн., в квітні 2012 на 2046 грн., та зменшено від'ємне значення (ряд.19 Декларації) в червні 2012 на 4797 грн.; п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7838,13 грн.; п.п 2.8 п.2, п.п3.5 п.3, п.п.7.24 п.7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління національного банку України № 637 від 15.12.2004р., встановлено перевищення залишку готівки в касі в сумі 3655, 99 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001042230 від 12.12.2012 р. за платежем податок на прибуток, яким визначена сума грошового зобов'язання у розмірі 374650,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 62146,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001052230 від 12.12.2012 р. за платежем податок на додану вартість, яким визначена сума грошового зобов'язання у розмірі 19942,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 2614,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001062230 від 12.12.2012 р. за платежем податок на додану вартість, яким визначена сума завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 4797,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оплата вартості готельних рахунків (фіскальні чеки) та залізничних квитків (що друкуються залізницею на бланках суворої звітності) які містять у собі суми ПДВ, є витратами, пов'язаними із витратами на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з Позивачем в межах фактичних витрат таких осіб на проїзд, як до місця відрядження, так і назад, та оплатою вартості проживання таких осіб у готелях, - що відповідає вимогам Податкового законодавства. Крім того, зазначає, що господарські зобов'язання за договорами, укладеними між Позивачем та його контрагентами, підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, з огляду на що відсутні підстави вважати, що такі не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, з одного боку, та ТОВ «Агростройперспектива», ТОВ «ХАЛ», ТОВ «Торон Плюс» з іншого боку, були укладені Договори поставки №040/2011 від 31.05.2011 р., №066/2011 від 11.10.2011 р. та №068/2011 від 17.10.2011 р. відповідно.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується довіреностями на отримання товарів, видатковими накладними, податковими накладними, транспортними документами, рахунками фактури, банківськими виписками, довідками банку. Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи, відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств під час укладання та виконання договорів. Так, ТОВ «ХАЛ» - анульовано свідоцтво платника ПДВ - 16.03.2012р., а остання поставка Товару відбулася 25.11.2011 р., тобто за 4 місяці до анулювання свідоцтва); ТОВ «Торон Плюс» - анульовано свідоцтво платника ПДВ - 06.06.2012р., а остання поставка Товару відбулася 27.03.2012 р., тобто за 3 місяці до анулювання свідоцтва; ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» - анульовано свідоцтво платника ПДВ - 10.10.2011р., а остання поставка Товару відбулася 10.10.2011 р. (анулювання свідоцтва за заявою Платника податку).

Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що позивачем було здійснено реалізацію ввезених товарів контрагентам ТОВ «ХАЛ», ТОВ «Торон Плюс» та ТОВ «Агростройперспектива», на загальну суму 923123 грн. без ПДВ у 4 кварталі 2011 року, розрахунок за продані товари вказаними контрагентами проведений у повному обсязі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок товариства, а тому відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу сума реалізації без ПДВ була достовірно відображена позивачем у складі доходів від реалізації товарів.

Стосовно висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем витрат на відрядження працівників до складу адміністративних витрат за період, що перевірявся, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат. Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Листом ДПС України від 06.03.2012 р. N 3268/5/15-1416 повідомлено наступне: «Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку.»

Так, Наказом №4-В від 01.04.2011 р. позивач затвердив Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон. Згідно з вказаною Інструкцією, визначено, що у разі виробничої потреби, оформлюється наказ про відрядження та працівнику надається посвідчення про відрядження, на підставі яких і здійснюється направлення у відрядження та здійснюється відшкодування витрат. Таким чином, у кожному наказі на відрядження керівником Товариства чітко зазначається мета відрядження та місце, до якого скеровується працівник Товариства. Після закінчення відрядження працівники готують авансові звіти з підтверджуючими документами про перебування працівника на виробничих потужностях того чи іншого виробника м'ясопереробної галузі.

Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави (п. 15 Інструкції).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0001042230 від 12.12.2012 р. з податку на прибуток підприємств, №0001052230 від 12.12.2012 р. та №0001062230 від 12.12.2012 р. з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.