Ухвала суду № 34291016, 26.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.

справа № 0870/10841/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Прокуратури Запорізької області та Державної податкової інспекції в Запорізькому районі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислова фірма «Технопромекспорт» до Державної податкової інспекції в Запорізькому районі про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-промислова фірма «Технопромекспорт» 14.11.2012 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Запорізькому районі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000542311 від 02.11.2012, яким визначений збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 3’ 338’ 512гр49коп; та податкове повідомлення-рішення №0000552311 від 02.11.2012, яким визначений розмір надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на суму штрафних санкцій 1020гр (ас3).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 позов задоволений (ас174).

В апеляційних скаргах прокуратура та податкова інспекція просять постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначають, що позивач починаючи з 2004 року здійснює зберігання відходів лігніну, проте екологічний податок не сплачує. Відповідно до статей 13, 17 Закону України «Про відходи», суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами. Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов’язані своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів (ас178,190).

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно акту №2551/22-12/30796695 від 22.10.2012 позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «НПФ Технопромекспорт» з питань правильності визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів лігніну гідролізного за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 та екологічного податку за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, встановлено, що ТОВ «НПФ Технопромекспорт» 01.06.2004 укладено мирову угоду з ДЗ «Запоріжбіомед» та отримано право власності на відходи гідролізного виробництва лігнін, які розташовані на земельній ділянці площею 13,1371га в районі балки Степової. Вказана земельна ділянка передана в оренду позивачу на підставі договору від 14.05.2004 для утилізації раніше накопичених відходів гідролізного виробництва лігніну. На протязі перевіряємого періоду Товариство не складало податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища та не сплачувало цей збір (ас19).

ДПІ в Запорізькому районі 02.11.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542311, яким визначений збір за забруднення навколишнього природного середовища 2’ 669’ 177гр99коп основний платіж, 669’ 334гр50коп штрафні санкції, а всього 3’ 338’ 512гр49коп (ас24,75); та податкове повідомлення-рішення №0000552311, яким визначений розмір надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на суму штрафних санкцій 1020гр (ас26,73).

Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ №303 від 01.03.1999, який діяв до 27.12.2010 (далі Порядок), збір забруднення навколишнього природного середовища справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів, тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Відповідно до пункту 4 Порядку, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюється платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999, яка діяла до 20.01.2011 (далі Інструкція), за цією Інструкцією обчислюються суми збору, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, розміщення відходів.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції, об’єктами обчислення збору є обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції, суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюється платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів коригуючих коефіцієнтів.

Відповідно до пункту 14.1.223 статті 14 Податкового Кодексу України, розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до пункту 250.2.1 статті 250 Податкового Кодексу України, платник податку складають податкові декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.

Задовольняючи позов, окружний суд правильно керувався переліченими нормами та зазначив, що позивач не розміщував відходи на підставі затверджених лімітів. Відходи гідролізного виробництва є наслідком діяльності ДЗ «Запоріжбіомед». Позивач отримав лігнін у власність за мировою угодою від 01.06.2004, затвердженою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.07.2004 (ас141-144).

За договором купівлі-продажу від 05.04.2007, ТОВ «НПФ Технопромекспорт» продав лігнін ПП Гончаровій (ас40,68). Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.06.2007, ПП Гончарова продала лігнін ТОВ «Імідж-Томалекс» (ас66,67). Починаючи з вересня 2011 року, ТОВ «Імідж-Томалекс» розпочав реалізовувати лігнін споживачам (ас92-116).

Окружний суд обгрунтовано вказав, що за перевіряємий податковою інспекцією період, ТОВ «НПФ Технопромекспорт» не був власником відходів лігніну гідролізного, не мав права вчиняти щодо нього ніяких дій та обсяг лігніну постійно зменшувався.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Прокуратури Запорізької області та Державної податкової інспекції в Запорізькому районі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2013 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 26.09.2013.

В повному обсязі ухвала складена 30.09.2013.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко