Постанова № 34290874, 03.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

1">

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р.

справа № 804/6378/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Технолюксбудсервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Технолюксбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

У травні 2013 року Приватне підприємство «Технолюксбудсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська та просило визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 р. №0000362205 та податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 р. №0000352205.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова, зокрема, обґрунтована тим, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська діяла в межах встановлених законом повноважень та з дотриманням вимог діючого законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Технолюксбудсервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська

У період з 29.07.2011 року по 11.08.2011 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Технолюксбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з 31.03.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2013 року №1195/22-5/31711612, в якому зафіксовано порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України – занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на 45634,00 грн., в т. ч. по періодах: у березні 2012 р. у сумі 1200,00 грн., у квітні 2012 р. у сумі 6186,00 грн., у травні 2012 р. у сумі 5281,00 грн., у червні 2012 р. у сумі 4615,00 грн., у липні 2012 р. у сумі 6800,00 грн., у серпні 2012 р. у сумі 21552,00 грн.; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України – занижено податок на прибуток всього на 47915,00 грн., у т. ч. по періодах: за І квартал 2012 р. у сумі 1260,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. у сумі 1050,00 грн., за ІІІ квартал 2012 р. у сумі 1200,00 грн., за ІV квартал 2012 р. у сумі 34405,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№0000362205 від 30.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)” у розмірі 57042,50 грн., з них: основний платіж – 45634,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції – 11408,50 грн.;

№0000352205 від 30.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на прибуток приватних підприємств” у розмірі 59893,75 грн., з них: основний платіж – 47915,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції – 11978,75 грн.

Відповідно до ст..13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За правилами статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ПП «Технолюксбудсервіс» мало взаємовідносини з ПП «Транс-Атлантика Сервіс». Так між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір підряда №21 від 06.03.2012 року.

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковими деклараціями, картками-рахунками, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями.

Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямим контрагентом, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків – позивача по справі.

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо".

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду – скасувати.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Технолюксбудсервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року – скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Технолюксбудсервіс» – задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000362205 від 30.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)” у розмірі 57042,50 грн., з них: основний платіж – 45634,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції – 11408,50 грн. та №0000352205 від 30.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на прибуток приватних підприємств” у розмірі 59893,75 грн., з них: основний платіж – 47915,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції – 11978,75 грн.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук