Рішення № 34289649, 17.10.2013, Оболонський районний суд міста Києва

23.10.2013 Справа № 756/8857/13-ц

Справа№2/756/3599/13

Унікальний номер 756/8857/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Острянко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_1 13831,60 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 2550 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 15 000 грн.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині цивільного позову, матеріали в цій частині направлені на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

До початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач звернувся в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «Страхова компанія «Лафорт», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2012 року на перехресті вул. Полярної та вул. Автозаводської в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину на регульованому пішохідному переході. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримала перелом основи та склепіння черепа і від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована на підставі полісу, виданого ПАТ «Страхова компанія «Лафорт».

За таких обставин, позивач просила стягнути на свою користь з ОСОБА_2 витрати на поховання в сумі 20631,40 грн. та моральну шкоду в сумі 47450 грн., стягнути на свою користь в солідарному порядку з ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» та МТСБУ 100000 гривень за шкоду, заподіяну життю, та 2550 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Додатково вказав, що грошові кошти на відшкодування шкоди, заподіяної життю, та моральної шкоди просить стягнути зі страхової компанії та МТСБУ в солідарному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти стягнення з нього витрат на поховання, заперечував проти стягнення з нього коштів на відшкодування моральної шкоди.

ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» явку свого представника у судове забезпечення не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв, клопотань на адресу суду не надіслали.

Представник МТСБУ у судовому засіданні заперечував проти позову в частині вимог, заявлених до МТСБУ. Послався на те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не є відповідальним за невиконання зобов'язань Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт», оскільки останнє не ліквідовано та не визнано банкрутом.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

07 квітня 2012 року, приблизно о 23 год., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «БМВ-520», д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині по вул. Полярній зі сторони площі Т.Г. Шевченка у напрямку вул. Бережанської в м. Києві, наближався до регульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку №7, зі швидкістю 60 км/год. Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п.2.3 підпункту «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін. При виникненні небезпеки для руху, чим для нього являвся пішохід ОСОБА_3, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, та продовжив рух далі, навпроти будинку №7 по вул.Полярній в м.Києві скоїв наїзд на неї. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження, від яких вона померла на місці пригоди. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 59/1707 від 09 травня 2012 року смерть ОСОБА_3 настала від черепно-мозкової травми з переломами склепіння та основи черепа і ушкодженням головного мозку.

Такі обставини встановлені вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року та не спростовані вироком Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року.

Згідно з ч.4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 07 квітня 2012 року, є ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, обладнання, тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу № АВ/6297088 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПАТ «Страхова компанія «Лафорт».

За умовами полісу ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого становив 100000 гривень за шкоду, заподіяну життю, 50000 гривень за шкоду, заподіяну майну, розмір франшизи складає 500 гривень.

У відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

За правилами ст. 23 вказаного закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Згідно зі ст. 27 Закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди.

Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю загиблої в результаті ДТП ОСОБА_3 та потерпілою особою.

Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 витрати на поховання у загальному розмірі 20631,40 грн. та з ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» 100000 гривень на відшкодування шкоди, заподіяної життю.

Витрати на поховання, понесені позивачем, складаються із витрат на судово-медичне дослідження, купівлю труни, хреста, тюлі, витрат, пов'язаних з організацією поминальних обідів, та, за своїм змістом, є шкодою, заподіяною життю, у розумінні ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Такі витрати позивача підтверджені належними доказами, а саме: квитанціями від 11 квітня 2012 року, товарними чеками від 11 квітня 2012 року, накладними від 14 квітня 2012 року, 17 травня 2012 року, 11 квітня 2012 року, 06 квітня 2013 року (а.с. 25-27, 29-30, 67-68)

За приписами ст. 174 ЦК України відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_2 заявив про визнання позову в частині стягнення з нього на користь позивача витрат на поховання у сумі 20631,40 грн.

Крім того, позивач просила стягнути в солідарному порядку з ПАТ «СК «Лафорт» та МТСБУ 100000 гривень на відшкодування шкоди, заподіяної життю.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного: на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована. За положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана із смертю потерпілого. Право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які взяли на себе витрати з поховання. Такі витрати підлягають відшкодуванню страховиком як шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.

Отже, відсутні законні підстави для стягнення у повному обсязі витрат на поховання з відповідача ОСОБА_2, вказані витрати, за вирахуванням франшизи, підлягають стягненню зі страховика - ПАТ «СК «Лафорт», оскільки заявлені позивачем в межах страхового ліміту на відшкодування шкоди, заподіяної життю, встановленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» на ім'я ОСОБА_2

Інших доказів, які підтверджують завдання позивачу шкоди, заподіяної життю, у розмірі, що перевищує 20631,40 грн., ОСОБА_1 не надано.

За умовами полісу франшиза у сумі 500 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Крім того, позивач вказує, що їй заподіяно моральну шкоду, що виразилася у глибоких душевних та фізичних стражданнях, погіршенні стану здоров'я, у зв'язку зі смертю дочки. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 50000 гривень.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2005 року) розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Матеріалами справи підтверджено, що смерть ОСОБА_3 є наслідком завдання останній тяжких тілесних пошкоджень, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, особою винною у порушенні Правил дорожнього руху за вироком суду визнано ОСОБА_2

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» несе відповідальність за відшкодування моральної шкоди у розмірі не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону, що складає 2550 грн.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Положеннями статей 1168, 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним позивачем.

Разом з тим, позовні вимоги заявлені до МТСБУ задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не перебуває в процесі припинення, не ліквідована, банкрутом не визнана. (а.с. 57-59)

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та вирішує стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 47450 гривень на відшкодування моральної шкоди, франшизу у сумі 500 гривень на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з ПАТ «СК «Лафорт» 20131,40 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної життю, та 2550 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення в дохід держави з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 344,10 грн. та з ПАТ «СК «Лафорт» судовий збір у сумі 344,10 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з того, що судом задоволені вимоги як матеріального, так і нематеріального характеру.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 217, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 47450 (сорок сім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень на відшкодування моральної шкоди та франшизу у сумі 500 (п'ятсот) гривень на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6297088 від 27 лютого 2012 року.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10, на користь ОСОБА_1 20131 (двадцять тисяч сто тридцять одна) гривня 40 копійок на відшкодування шкоди, заподіяної життю, та 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок в дохід держави.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10, судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок в дохід держави.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко