Рішення № 34289526, 15.10.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/18595/13-ц

провадження № 4-с-182/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі-Осадчій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом'янського управління юстиції у м. Києві Штойка Людмила Романівна та Національний інститут сердцево-судинної хірургії ім. Амосова Академія медичних наук України, -

В С Т А Н О В И В :

27.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та уточнивши вимоги просив:

- визнати незаконними дії та постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП 30836816 від 12.06.2013 року;

- зобов'язати державного виконавця вчинити дії по виконанню рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2011 р.

Також просить поновити строк на звернення до суду з даною скаргою.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2011 р. зобов'язано Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова національної академії медичних наук України надати повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр.

На виконання вказаного вище рішення суду, 24.01.2012 року судом був виданий виконавчий лист №2-6471/12 на підставі якого головний державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Штойка Л.Р. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30836816 від 26.01.2012 р..

В порядку примусового виконання рішення суду, 09.02.2012 року боржник направив листа № 04-34/4346 , згідно звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011 року та на підставі даного листа, держвиконавець винесла постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2012 року, внаслідок фактично та повно виконання рішення суду.

Заявник зазначає, що ухвалою Солом»янського районного суду м. Києва від 18.09.2012 року визнано неправомірною постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2012 року та зобов»язано державного виконавця Штойку Л.Р. виконати рішення суду від 30.11.2011 року згідно виконавчого листа № 2-6471 про зобов»язання Інституту надати повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр.

На підставі вказаної вище ухвали, держвиконавцем були вчинені дії щодо відновлення виконавчого продовження по виконанню виконавчого листа № 2-6471.

Посилається, що 11.06.2013 року отримав від боржника лист № 04-34/589 від 18.02.2013 року про виконання вказаного вище рішення суду.

Стверджує, що зміст вищезгаданого листа № 04-34/589 від 18.02.2013 року є аналогічним (ідентичним) змісту листа № 04-34/4346 від 09.02.2012 року та містить в собі лише інформацію, що визнана неповною та недостовірною ухвалою суду від 18.09.2012 року.

Заявник зазначив, що він 11.06.2013 року та 02.08.2013 року звернувся до державного виконавця з заявою про те, що рішення суду від 30.11.2011 року боржником не виконано, оскільки надана відповідь не містить в собі повної та достовірної інформації, згідно його звернення.

Проте, 15.08.2013 року заявник отримав поштою постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 30836816 від 12.06.2013 року.

Скаржник стверджує, що у відповіді боржника від 18.02.2013 року відсутня будь-яка інформація порівняно з його попередньою відповіддю від 09.02.2012 року.

Крім того, зазначив, що записи в Штатному розписі та тарифікаційному списку за 2004 рік суперечать наданим ним документам, а сам боржник стверджує, що наказ про перейменування відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених не видавався в 2004 році, а без такого наказу неможливе внесення до штатного розпису «перейменованого» відділення.

Вважає, що всупереч рішенню суду, боржник у своїй відповіді заперечує саме існування відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, що було реорганізоване в Центр. Факт реорганізації відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених в окремий Центр (фактично наприкінці 2003 року), зазначений в судовому рішенні, унеможливлює, спростовує «організацію» 01.01.2004 року однойменного відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, яке було «ліквідоване» 02.01.2007 року у зв'язку з організацією того ж самого Центру. Вважає, що боржник неправдиво стверджує про відсутність у нього інформації, щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, окрім тієї, що датована 01.01.2004 року. Також стверджував, що боржник не пояснив, чому певні і документи з датою 01.01.2004 року збереглися, а попередні - не збереглися.

Заявник вважає, що державний виконавець Штойка Л.Р. віднеслась до виконання провадження формально, не переконалася у повному виконанні рішення суду та передчасно винесла постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 р.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Штойка Л.Р. заперечувала проти задоволення скарги посилаючись на законність та обґрунтованість її дій.

Представник зацікавленої особи Національного інститут сердцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова в судовому засіданні в судовому засіданні заперечував проти поданої скарги. Стверджував, що Національний інститут сердцево-судинної хірургії ім. Амосова, своїм листом № 04-34/589 від 18.02.2013 року, надав повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08 липня 2011 року. Просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 7 зазначеного вище Закону передбачає, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Також передбачено, що держаний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва суду від 30.11.2011 року позов ОСОБА_1 до Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова академії медичних наук України задоволено. Визнано незаконними дії Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова академії медичних наук України, які виразилися у наданні ОСОБА_1 неповної та неправдивої інформації щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених. Зобов'язано Національний Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011 року ( а.с. 4).

24.01.2012 року судом був виданий виконавчий лист про зобов»язання боржника надати повну та достовірну відповідь , згідно звернення ОСОБА_4 від 08.07.2011 року( а.с. 6).

26.01.2012 року держвиконавцем ВДВС Солом»янського РУЮ в м.Києві Штойкою Л.Р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ( а.с. 53).

24.02.2012 року держвиконавчем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» , тобто внаслідок фактичного та повного виконання рішення суду ( а.с. 8).

Непогоджуючись з постановою від 24.02.2012 року ОСОБА_1 подав скаргу до Солом»янського суду м.Києва на дії державного виконавця ВДВС Солом»янського РУЮ в м.Києві.

Ухвалою Солом»янського районного суду м. Києва від 18.09.2012 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2012 р. ВП 30836816, неправомірною та зобов»язано головного державного виконавця ВДВС Солом»янського РУЮ в м.Києві Штойку Л.Р. виконати рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 30.11.2011 року про зобов»язання Національний Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011 року.

Як вбачається з даної ухвали суду, державний виконавець не переконалася у фактичному виконанні рішення суду від 30.11.2011 року, оскільки відповідь надана Національним Інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України не відповідає вимогам по зверненню ОСОБА_1 від 08.07.2011 року (а.с.12-15).

Дана ухвала набрала чинності.

20.11.2012 року державним виконавцем Штойкою Л.Р. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та 07.12.2012 року направлено відповідну вимогу до боржника ( а.с. 84).

12.06.2013 року держвиконавцем Штойкою Л.Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.93).

В даній постанові заначено, що рішення суду фактично повно виконано згідно виконавчого документа та постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6471 виданого 24.01.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва про зобов'язання Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова академії медичних наук України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08.07.2011 (а.с.23).

Встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 року ґрунтується на підставі листа боржника від 18.02.2013 року за № 04-34/589 ( а.с. 19).

Як встановлено ухвалою суду від 18.09.2012 року попередня постанова про закінчення виконавчого провадження внаслідок фактичного виконання рішення суду визнана неправомірною, т.я. державний виконавець не переконалася у фактичному виконанні рішення суду від 30.11.2011 року, оскільки відповідь надана Національним Інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України (від 09.02.2012 року за № 04-34/446) не відповідає вимогам по зверненню ОСОБА_1 від 08.07.2011 р.

Встановлено, що лист боржника від 18.02.2013 року за № 04-34/589 містить аналогічний зміст, що і попередній лист боржника від 09.02.2012 року за №4-34/446, тобто на підставі якого первинно було закінчено виконавче провадження.

Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України дані обставини встановлені судовим рішення та доказуванню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не проведені всі необхідні дії по виконанню рішення суду в повному обсязі, відповідно до приписів ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, стаття 6 зазначеного Закону передбачає гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні та встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Проте, невиконання рішення суду у повному обсязі, призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1

Згідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, суд вважає встановленим, що дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 року з підстав передбачених п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» є неправомірними, а тому скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду з даною скаргою з поважних причин.

Вбачається, що про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 30836816 від 12.06.2013 року, скаржник дізнався 15.08.2013 року, отримавши її поштою.

Зі скаргою до суду звернувся 27.08.2013 року, а тому відповідно до вимог ст. 385 ЦПК України суд вбачає підстави для поновлення строку на звернення до суду з даною скаргою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.72,73, 383-388 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження" , суд ,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Штойки Людмили Романівни, зацікавлена особа: Національний інститут серцево-суддиної хірургії ім. М.М. Амосова.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Штойки Людмили Романівни у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 року.

Визнати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Штойки Людмили Романівни про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2013 року неправомірною.

Зобов'язати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Штойку Людмилу Романівну вчинити дії щодо виконання виконавчого листа від 24.01.2012 року у справі №2-6471/11, виданого Солом'янським районним судом м. Києва про зобов'язання Національного інституту серцево-суддиної хірургії ім. А.Амосова Національної академії медичних наук України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо часу створення відділення кардіохірургії та реанімації новонароджених, реорганізованого згодом в окремий Центр, згідно звернення ОСОБА_1 від 08 липня 2011 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: