Ухвала суду № 34286750, 17.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/473/13-к Головуючий у І інстанції Шляхов В.І. Провадження № 11-кп/795/181/2013 Категорія - ст. 186 ч. 1 КК України Доповідач Сердюк О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіСердюка О. Г. суддів - Козака В.І., Григор'євої В.Ф.

секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

з участю прокурора - Гапєєвої Н.П.

потерпілого - ОСОБА_2

адвоката - ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260220000010 від 09.01.2013 року за апеляційною скаргою прокурора та обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2013 року щодо,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Голубичі, Ріпкинського району, Чернігівської області, громадянки України, з базовою середньою освітою, розлученої, маючої на утриманні двоє дітей, працюючої продавцем Ріпкинської РССТ, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

В С Т А Н О В И Л А:

Даним вироком ОСОБА_4 засуджено:

за ст. 122 ч.1 КК України до 9 місяців виправних робіт із відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку.

За ст. 186 ч.1 КК України ОСОБА_4 визнана невинуватою і виправдана за недоведеністю в її діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунального закладу «Ріпкинська центральна лікарня» - 3176 грн. 73 коп.

Судом встановлено, що 17 вересня 2012 року, приблизно о 21 год., у будинку АДРЕСА_1, на грунті неприязних стосунків до свого колишнього чоловіка, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 умисно нанесла ногами потерпілому ОСОБА_2 декілька ударів в область грудної клітки, чим заподіяла останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої грудної клітки, перелом восьмого ребра, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день.

Не погодившись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, винести новий вирок, у зв'язку з тим, що суд невірно дійшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України. Також просить призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 122 ч. 1, 186 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно неї за ст. 122 ч. 1 КК України, в іншій частині вирок суду залишити без змін. Вказує, що вона не наносила потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Суд поклав в основу вироку неправдиві та суперечливі показання потерпілого та свідків. Також не погоджується з висновком судово-медичної експертизи.

Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляційну скаргу і заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої, прокурора та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечували проти апеляційної скарги обвинуваченої, допитавши свідка та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами.

Факт нанесення обвинуваченою ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень 17 вересні 2012 року, колегія суддів вважає доведеним, оскільки це підтверджуються перевіреними місцевим та апеляційним судами доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2, як в судовому засіданні суду першої інстанції так і засіданні апеляційного суду, категорично стверджував, що саме ОСОБА_4 17 вересня 2012 року, у вечірній час, побила його внаслідок чого йому були заподіяні тілесні ушкодження.

Такі показання потерпілого підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5, яка будучи допитаною в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що 17 вересня 2012 року у вечірній час до неї додому прийшов ОСОБА_2, був блідий, тримався за груди і повідомив, що його побила ОСОБА_4 коли він спав на дивані у власному будинку. Вранці потерпілого доставили у лікарню.

Із висновку судово-медичної експертизи № 165 від 15 лютого 2013 року, слідує, що у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми лівої половини грудної клітини, перелому восьмого ребра зліва, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитись 16-17 вересні 2012 року і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день (а.с. 27-29). Дана експертиза проведена судово-медичним експертом, маючим великий стаж роботи за фахом і який попереджувався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Висновки експертизи об'єктивно узгоджуються з іншими доказами, тому колегія суддів не ставить під сумнів правильність вказаного висновку експертизи.

Судом першої інстанції проаналізовані показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і з врахуванням сукупності досліджених судом доказів та обставин скоєного кримінального правопорушення, суд обгрунтовано дав оцінку, що показаннями вказаних свідків не підтверджується алібі обвинуваченої ОСОБА_4

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи обвинуваченої ОСОБА_4 про відсутність її вини в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, потерпілому ОСОБА_2 і її дії за ст. 122 ч. 1 КК України кваліфіковано правильно.

Що стосується тверджень прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Стаття 186 ч. 1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за відкрите викрадення чужого майна.

Із досліджених судом доказів, в тому числі і показань потерпілого ОСОБА_2, слідує, що ОСОБА_4 відібрала у останнього гроші в сумі 1400 грн., які передала для її дітей мати ОСОБА_2, тобто ОСОБА_4 не викрадала чуже майно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, мати потерпілого ОСОБА_2, підтвердила, що погано себе почуває, тому гроші, які накопичила, дала сину щоб той віддав їх онукам на придбання необхідного для школи.

Як судовому засіданні суду першої інстанції так в апеляційному суді ОСОБА_4 пояснила, що їй було відомо про те, що бабушка передала через ОСОБА_2 гроші для її дітей. 16 вересня 2012 року вона побачила ОСОБА_2, який був у нетверезому стані, і потребувала віддати гроші для дітей. ОСОБА_2 кинув гроші на землю. Вона їх забрала і в той же день віддала дітям.

За таких підстав, судова колегія прийшла до висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази скоєння обвинуваченою ОСОБА_4 відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_2

Покарання, яке призначено обвинуваченій ОСОБА_4 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, даним, що характеризують її особу, та всім обставинам справи і є справедливим.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Козак В.І. Сердюк О.Г. Григорєва В.Ф.