Ухвала суду № 34281670, 21.10.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Доповідач - Малієнко Н.В.

Справа № 425/1286/13-ц

Провадження № 22ц/782/3414/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Малієнко Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.

при секретарі: Борзило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області

від 02 липня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року позивачка звернулася з дійсним позовом до суду в обґрунтування, якого зазначила, що з 01.04.2011 року по 30.03.2013 року вона працювала у ФОП ОСОБА_3 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» на посаді продавця. За період роботи жодного разу не була у відпустці. При звільненні відповідачка не виплатила їй компенсацію за невикористану відпустку , тому вона звернулася до суду і просила стягнути з неї на свою користь грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік у розмірі 1000 грн., за 2012 рік - 1073 грн., а разом 2073 грн.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у сумі 1654,08 грн. та вирішено питання стягнення судових витрат.

Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачка ОСОБА_2 надала апеляційну скаргу і просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що судом вказані вимоги закону дотримані у повному обсязі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що при звільненні позивачки, відповідачкою було порушено трудове законодавство та не виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за період з 01.04.2011 року по 30.03.2013 року.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.ст.74, 83 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем , яка займається роздрібною торгівлею косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-9).

Сторони знаходились в трудових відносинах з 01.04.2011 року по 30.03.2013 року, що випливає з копії трудової книжки позивачки (а.с.4).

Згідно трудового договору між сторонами від 01.04.2011 року, який в той же день був зареєстрований за №12111100129 в Рубіжанському центрі зайнятості населення (а.с.5), позивачка була прийнята на роботу продавцем непродовольчих товарів із заробітною платою 980 грн на місяць (п.3) та щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 24 дні (п.6).

Наявні в матеріалах справи копії відомостей про виплату заробітної плати працівникам відповідачки, в тому числі і позивачці, підтверджують, що заробітна плата виплачувалася щомісяця в певній сумі (а.с.59-65).

Отже, судом 1 інстанції обгрунтовано зроблений висновок, що складеним сторонами трудовим договором передбачена щомісячна виплата заробітної плати та надання щорічної відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів та відсутні будь-які докази про погодження отримання виплати компенсації за відпустку або її виплата у складі заробітної плати. Вирішення цього питання саме таким способом позивачка не надавала, а представлені копії платіжних відомостей на отримання заробітної плати не спростовують законність вимог позивачки про виплату компенсації за неотримані щорічні відпустки.

Оскільки, у відповідності до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, в тому числі і компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а відповідачка проігнорувала ці вимоги закону, суд 1 інстанції правильно встановивши обставини справи, прийшов до висновку про задоволення вимог ОСОБА_3 в сумі 1654,08 грн.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують правильності висновків суду 1 інстанці.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: