Ухвала суду № 34279320, 23.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6789/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь Є.В.Номер провадження 22-ц/788/2265/13 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

УХВАЛА

23 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства « Кредитпромбанк » на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року про відмову в передачі справи на розгляд іншому суду

та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року про повернення заяви про забезпечення доказів

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства « Кредитпромбанк », Акціонерного товариства « Дельта банк » про стягнення коштів за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року в задоволенні клопотання про направлення цивільної справи на розгляд іншому суду - до Печерського районного суду м. Києва було відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ « Кредитпромбанк » ( далі - ПАТ ), посилаючись на положення ст. 109 ЦПК України, порушення судом норм процесуального права в частині дотримання правил територіальної підсудності, просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову про передачу справи на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, за місцезнаходженням відповідача ПАТ.

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення доказів повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про забезпечення доказів, зазначених в клопотанні, зобов'язавши суд першої інстанції забезпечити витребування відповідної інформації та документів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ПАТ - Єременка Р.О. та ОСОБА_3 - ОСОБА_5, які підтримали доводи своїх скарг та заперечують проти задоволення скарг іншої сторони, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ не підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3 належить закрити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом за місцем свого проживання в порядку захисту прав споживача банківської послуги. Її позовна заява була прийнята судом та, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», позивачка була звільнена від сплати судового збору.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року №5 « Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів » роз'яснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються належать ті, що виникають, зокрема із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

Характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни : споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів».

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 цього ж Закону, споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За загальним правилом підсудності, сформульованим у ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред»являються за їх місцем знаходження. Виключення із цього правила встановлені іншими нормами глави І розділу ІІІ ЦПК України.

Зокрема, згідно з ч. 14 ст. 110 ЦПК ( яка регулює питання про альтернативну підсудність справ ), позивач має право вибору між кількома судами, яким підсудна справа.

Відповідно до ч. 5 цієї норми ЦПК, позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору ( за винятком виключної підсудності ).

Зі змісту позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що між сторонами в м. Суми було укладено договір строкового банківського вкладу, при цьому, від імені банку виступив на підставі нотаріально посвідченої довіреності заступник керуючого Сумським відділенням Харківської філії ПАТ - Данілов К.Ю. ( а.с. 14-18 ).

В розділі 10 договору у якості банку зазначено в т.ч. і Сумське відділення ПАТ.

Таким чином, даний позов виник із діяльності філії юридичної особи, тому, у відповідності до ч. 7 ст. 110 ЦПК України, він може бути пред»явлений позивачем за місцезнаходженням філії, тобто до Зарічного районного суду м. Суми.

Також, за умовами укладеного між сторонами договору строкового банківського вкладу та за змістом ст. 1058 ЦК України, місцем виконання договору може бути і місце розташування Сумського відділення Харківської філії ПАТ. За таких обставин, і ч. 8 ст. 110 ЦПК України надає можливість позивачу звернутися за вирішенням спору до Зарічного районного суду м. Суми.

Таким чином, постановляючи 04.09.2013 року ухвалу про відмову в передачі цивільної справи на розгляд суду за місцем розташування відповідача, суддя правильно виходив з того, що справа за позовом ОСОБА_3, відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, повинна розглядатися в Зарічному районному суді м. Суми. Відтак дана ухвала судді є законною та обгрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року про повернення заяви про забезпечення доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 293 ЦПК України визначено перелік ухвал суду 1-ї інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Зазначеною нормою не передбачено оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали судді про повернення заяви про забезпечення доказів.

Отже, апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року належить закрити, повернувши матеріали справи до суду 1-ї інстанції для вирішення питання про повернення апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства « Кредит промбанк » відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року про відмову в передачі справи на розгляд до іншого суду залишити без змін.

Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року про повернення заяви про забезпечення доказів - закрити.

Матеріали справи повернути до Зарічного районного суду м. Суми для вирішення питання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2013 року в порядку ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині залишення без змін ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -