Постанова № 34278158, 18.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2013 р. Справа №924/707/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Романова Н.І. (договір №34 від 14.10.2013 року)

відповідача - Бахін В.М. (довіреність від 12.01.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця Міщук Ігора Тимофійовича на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.07.2013 року у справі №924/707/13

Позивач: Фізична особа-підприємець Міщук Ігор Тимофійович м.Нетішин

Відповідач: Фізична особа-підприємець Моцний Вадим Михайлович м.Хмельницький

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватне виробниче підприємство "Добробут-СП"

про повернення піскоструйного апарату АСО-150 та комплектуючого обладнання

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області №924/707/13 від 29.07.2013 року (суддя Магера В.В.) в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Міщук Ігора Тимофійовича відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги про витребування із незаконного володіння відповідача майна (піскоструйний апарат АСО-150 в комплекті із вологовідділювачами, кранами, ручкою регулювання піску та комплектуюче обладнання: шланг гофрирований д.32-10 м, шланг гофрирований д.32-15 м, сопло "Вінтурі" з сопло держателем, шланг кисневий д.8-15 м, маску піскоструйну), суд вважає необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Міщук Ігор Тимофійович оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що відповідач користується майном, належним позивачу на праві приватної власності без належних правових підстав.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №924/707/13 від 21.08.2013 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця Міщук Ігора Тимофійовича на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.07.2013 року у справі №924/707/13.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала присутніх представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно накладної №25 від 16.05.2006 року позивач отримав від ФОП Вовк І.М. товар - апарат АСО-150 б/у в комплекті в кількості 1 шт. за ціною 3 200,00 грн., та провів оплату в сумі 3 200,00 грн., що підтверджено квитанцією б/н від 16.05.2013 року.

Із наявного в матеріалах справи договору оренди приміщення від 09.04.2012 року слідує, що ПВП "Добробут-СП" як орендодавець передав Моцному В.М. як орендарю, у строкове користування: відкриті площадки виробничої бази площею 20 м2, майстерню гарантійного обслуговування із обладнанням площею 200 м2 по вул.Курчатвоа,6/1 (п.п.1.1 договору).

Згідно акту від 11.02.2013 року до договору від 09.04.2012 року слідує, що орендодавець передав, а орендар (Моцний В.М.) прийняв комплект піскоструменевого обладнання (піскоструменевий апарат в комплекті, шланг гофрований д. 32-15м., шланг гофрований д.32-10м., сопло Вінтурі з тримачем, шланг кисневий д.8-15м., маска піскоструменева, сито). Акт підписаний представниками від орендодавця та від орендаря.

11.02.2013 року згідно акту огляду за підписом ПП Міщук І.Т., ПП Моцного В.М., охоронника Шаколо В.П. було проведено огляд майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні орендатором Моцним В.М., в якому зазначено про наявність наступного майна на складі: піскоструйний апарат в комплекті, шланг гофрований гофрований д. 32-15м., шланг гофрований д.32-10м., сопло Вінтурі з тримачем, шланг кисневий д.8-15м., маска піскоструйна, сито.

Позивач вважаючи, що відповідач незаконно привласнив майно позивача - піскоструйний апарат АСО-150 з комплектуючим обладнанням, звернувся із позовом до суду про витребування зазначеного майна із незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Хмельницької області №924/707/13 від 29.07.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Міщук Ігора Тимофійовича.

До такого ж висновку прийшла колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на таке.

В силу ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, п.2 ч.3 даної статті поширює приписи даної глави на вимоги щодо витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як передбачено ч.1 ст.397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Із матеріалів справи вбачається, що майно - апарат АСО-150 б/у в комплекті, яке є предметом позову, позивачем дійсно придбавалось, що підтверджено накладною №25 від 16.05.2006 року на суму 3 200,00 грн. та квитанцією б/н від 16.05.2013 року про оплату за товар.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського сдуу про те, що позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження факту перебування у володінні відповідача вказаного майна без відповідної правової підстави.

Посилання позивача на протокол допиту потерпілого від 14.02.2013 року до уваги не приймається як належний доказ та не може підтверджувати перебування майна у відповідача, оскільки останній складено за інших обставин: по факту пошкодження замків складу ПВП "Добробут-СП". Також, в силу ст.35 ГПК України даний протокол допиту не може бути визнано обставиною, що не потребує доказування.

Посилання позивача на акт огляду орендованого приміщення від 11.02.2013 року, не може бути прийнято до уваги, оскільки майно, яке знаходиться у приміщенні, фактично орендується Моцним В.М. згідно наявного в матеріалах справи договору оренди №10 від 09.04.2012 року та передано ПВП "Добробут-СП" як орендодавцем згідно акту.

За таких обставин, доводи позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог та надані докази, не дають можливості суду зробити висновок про перебування у володінні відповідача майна, що є предметом даного позову.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

А тому, господарським судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Міщук І.Т..

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу позивача (апелянта) на те, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та апеляційної скарги є те, що з поданих доказів неможливо ідентифікувати, що обладнання, яке перебуває в оренді відповідача належить саме позивачу. В доказах на купівлю обладнання відсутні дані, які б дали можливість персоналізувати предмет такі як серійний номер, тощо.

Також, місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у відшкодуванні витрат, понесених ним на послуги адвоката.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.07.2013 року у справі №924/707/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця Міщук Ігора Тимофійовича на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.07.2013 року у справі №924/707/13 - залишити без задоволення.

2. Справу №924/707/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.