Постанова № 34277844, 18.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа № 922/3170/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивачів - 1) Воронова Ю.В., дов. №258 від 11.01.2013 року, 2) Воронова Ю.В., дов. №08-11/13/2-13 від 03.01.2013 року

відповідача - Барильський П.В., директор, Луценко К.В., дов. б/н від 01.02.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого позивача (вх.№ 2984 Х/1-18) на ухвалу господарського суду Харківської області від "19" вересня 2013 р. по справі № 922/3170/13

за позовом 1) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 2) Харківської міської ради, м. Харків

до Науково-технічного центру "Алькор"-ТОВ, м. Харків,

про розірвання договору, виселення, зобов"язання підписати акт приймання-передачі

ВСТАНОВИЛА:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківська міська рада, перший та другий позивачі, звернулися до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-технічного центру "Алькор"-ТОВ, відповідача, про: 1) розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.06.2005р. № 1670; 2) виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху двоповерхової будівлі, загальною площею 104,0 кв.м. та одноповерхової будівлі, загальною площею 66,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 31, літ. "А-2", літ. "Ж-1"; 3) зобов"язання відповідача підписати з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради акт приймання-передачі нежитлових приміщень першого поверху двоповерхової будівлі, загальною площею 104,0 кв.м. та одноповерхової будівлі, загальною площею 66,7 кв.м., розташованої за адресою: м.Харків, пр-т Гагаріна,31, літ. "А-2", літ. "Ж-1".

18.09.2013р. відповідач подав до господарського суду Харківської області клопотання (вх. № 34223) про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:

- зробити дослідження нерухомого приміщення літ. "А-2" за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 31 з приводу встановлення року зроблених отворів з приміщення №16 в приміщення №15 та з приміщення №8 в приміщення №14;

- який строк експлуатації окремих елементів будівель, споруд (дверей між приміщеннями №16 та №15, між приміщеннями №8 і №14);

- чи могли зазначені двері між приміщеннями №16 та №15, приміщеннями №8 і №14 існувати до 2005 року.

- чи відповідає площа приміщення 10,7 кв.м. по пр. Гагаріна, 31 у м. Харкові приміщенню №14 в літ. "А-2" по пр. Гагаріна, 31 у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2013 року у справі № 922/3170/13 (суддя Присяжнюк О.О.) клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи було задоволено.

Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. Заслуженого Професора М.С.Бакаріуса .

На вирішення експертизи поставлено зазначені вище питання.

Провадження у справі 922/3170/13 зупинено до отримання висновку експертів.

Другий позивач - Харківська міська рада із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив вказану ухвалу скасувати та поновити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом в порушення статей 41, 79 ГПК України було призначено судову будівельно-технічну експертизу із постановкою на розгляд експерта питань, які можна дослідити при вивченні технічної документації спірних приміщень, які надано сторонами, тобто за відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року про виправлення описки, апеляційну скаргу другого позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 16.10.2013 року на 12:30 год.

Представник першого та другого позивачів у судовому засіданні 16.10.2013 року підтримав апеляційну скаргу, вважає оскаржувану ухвалу необгрунтованою та незаконною, просить її скасувати.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.10.2013 року проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в ухвалі висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Нормами пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Отже, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.

Відповідно до змісту статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частина 1 статті 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, посилався на те, що оскільки в процесі розгляду справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, з урахуванням положень статей 22, 41, 79, 86 ГПК України слід призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинити провадження по справі.

При, цьому, як вже зазначалося вище, на розгляд експерта було поставлено наступні питання:

- зробити дослідження нерухомого приміщення літ. "А-2" за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 31 з приводу встановлення року зроблених отворів з приміщення №16 в приміщення №15 та з приміщення №8 в приміщення №14;

- який строк експлуатації окремих елементів будівель, споруд (дверей між приміщеннями №16 та №15, між приміщеннями №8 і №14);

- чи могли зазначені двері між приміщеннями №16 та №15, приміщеннями №8 і №14 існувати до 2005 року.

- чи відповідає площа приміщення 10,7 кв.м. по пр. Гагаріна, 31 у м. Харкові приміщенню №14 в літ. "А-2" по пр. Гагаріна, 31 у м. Харкові. .

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку, зокрема, ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі.

У мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено, що у зв'язку із тим, що в процесі розгляду справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, судом, керуючись статтями 22, 79, 86 ГПК України призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі.

У відповідності до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначено статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 29.06.2005р. № 1670, укладеного між управлінням комунального майна та приватизації та Науково-технічним центром "Алькор"- ТОВ, предметом договору є майно - нежитлове приміщення першого поверху двоповерхової будівлі, загальною площею 104,0 кв.м. та одноповерхова будівля, загальною площею 66,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 31, літ. «А-2», літ. «Ж-1», технічні характеристики якого наведені у технічному паспорті Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний № 69907 від 01.03.1996 року.

Зазначену технічну документацію було долучено до акту перевірки управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна від 16.11.2012 р., у якому вказано на наступні порушення: орендарем незаконно здійснено двірний отвір з приміщень № ХV в приміщення № XVI; орендарем незаконно здійснено двірний отвір з приміщень № XVI в приміщення № VIII.

Отже зазначене свідчить про те, що вказані дії орендаря здійснені під час дії договору оренди № 1670 від 29.06.2005 року.

Крім того, у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначені акти законодавства, якими слід керуватись під час вирішення питань призначення судової експертизи в судовому процесі, до яких, зокрема, відносяться Господарський процесуальний кодекс України, Закон України «Про судову експертизу», Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з пунктом 5.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основними завданнями будівельно-технічної експертизи, у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення та перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт і складеної звітної документації проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості розподілу об'єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу; визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна; визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом в порушення вимог статей 41, 79 ГПК України було призначено судову будівельно-технічну експертизу із постановкою на розгляд експерта питань, які можна дослідити при вивченні технічної документації спірних приміщень, які надано сторонами, тобто за відсутності дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Крім того, системний аналіз положень ст.ст. 32-34 ГПК України дає підстави зробити висновок про те, що для вирішення господарського спору та прийняття рішення у справі господарський суд на підставі доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України (мають бути належними, допустимими та відповідати вимогам щодо певного засобу доказування) має враховувати лише ті встановлені та досліджені обставини справи, що мають значення для справи.

Збір же господарським судом доказів, у тому числі у порядку ст.ст. 38, 41 ГПК України, що мають підтверджувати або підтверджують обставини, що не мають значення для справи, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та може призвести до зайвих процесуальних дій у справі та, як наслідок, затягування розгляду справи.

Тобто, суд, збираючи докази у справі та вирішуючи питання щодо обставин, які підтверджуються цими доказами та мають значення для справи, має виходити із предмету доказування та на підставі норм діючого законодавства, визначати межі доказування у конкретному спорі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що для призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлені питання, які можливо вирішити з наявних у матеріалах справи доказів, немає підстав.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до статей 32, 41 ГПК України призначення судової експертизи у справі є правом суду та є одним із способів збору доказів у господарській справі, колегія суддів вважає необгрунтованим винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Вищим господарським судом України у постанові від 13.06.2012 року у справі №5/98-10.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню із передачею справи на розгляд господарського суду Харківської області.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2013 року у справі № 922/3170/13 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.10.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.