Постанова № 34277819, 17.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 919/704/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Балюкової К.Г.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Станішевський І.С., довіреність № 14-69 від 22.03.2013 року, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

відповідача : Воробйова Л.О., довіреність № 23 від 30.07.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю " СГС плюс".

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19 серпня 2013 року у справі № 919/704/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (пр. Перемоги, 39-3,Севастополь,99046)

про стягнення 3405199,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути із Твариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" за договором купівлі - продажу природного газу №14/2304/11 від 30 вересня 2011 року заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 2998918,98 грн., пеню в сумі 156866,85 грн., штраф в сумі 209924,33 грн. , 3% річних у сумі 31373,37 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 8115,79 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір №14/2304/11 від 30 вересня 2011 року купівлі - продажу природного газу, в порушення умов якого відповідач не в повному обсязі розрахувався за природний газ, поставлений в листопаді - грудні 2012 року, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 2998918,98 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу на підставі п. 7.2 договору нараховано 156866,85 грн. пені та 209924,33 грн. штрафу, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 8115,79 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, а також 31373,37 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 3405199,32 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 серпня 2013 року у справі №919/704/13 (суддя Харченко І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто із Твариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 3225264,18 грн., з яких : сума основного боргу - 2998918,98 грн., пеня - 156866,85 грн., 1 % штраф - 29989,19 грн., 3 % річних - 31373,37 грн. та 8115,79 грн. збитки від інфляції.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції послався на рекомендації Вищого господарського суду України у п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року, № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язаня, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання , негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Окрім того, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що на виконання умов договору купівлі - продажу природного газу №14/2304/11 від 30 вересня 2011 року позивач за актами приймання - передачі поставив відповідачу природний газ, проте у порушення умов договору, оплата за газ була здійснена частково, у зв'язку із чим залишок заборгованості у розмірі 2998918,98 грн. визнано місцевим господарським судом підлягаючим стягненню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати у частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 207825,09 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути із відповідача штраф у розмірі 207852,09 грн.

Так, позивач зазначив, що у місцевого господарського суду не було достатніх підстав для зменшення суми штрафу за прострочку грошового зобов'язання.

Відповідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (покупець) укладено договір №14/2304/11 купівлі-продажу природного газу, строком дії до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (а.с. 16-21).

Додатковими угодами, які укладались до основного договору, змінювалась вартість газу, що є предметом основного договору, а також обсяг газу, що поставляється ( а.с.22).

З урахуванням внесених змін, умовами договору №14/2304/11 передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що прийняття - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом прийняття - передачі газу.

Пунктом 6.1, 6.2. договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 ( тридцяти ) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 ( п'ять ) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судом попередньої судової інстанції, на виконання умов укладеного договору позивачем за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 4057894,2 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття - передачі природного газу ( а.с. 27-28).

Однак, в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ виконав частково, здійснивши оплату отриманого газу в розмірі 1058975,22 грн.

Здійснення інших платежів на суму 2998918,98 грн. - суду не надані.

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відсутність сплати вказаної суми за поставлений газ є односторонньою відмовою з боку відповідача від виконання договору купівлі - продажу природного газу від 30 вересня 2011 року.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, щодо стягнення суми боргу в розмірі 2998918,98 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Така ж сама позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 15 грудня 2011 року у справі № 15/046-11 та від 13 грудня 2012 року у справі №5002-13/561-2012.

Розрахунок 3 % річних проводиться по формулі:

Сума санкції = З х 3 х Д : 365 : 100, де З - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Оскільки сума боргу відповідачем не сплачена своєчасно, суд обґрунтовано застосував положення ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольнивши позовні вимоги в цій частині та стягнувши на користь позивача:

- суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 8115,79 грн. ;

- 3% річних за користування коштами в сумі 5609,58 грн.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу , судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. п. 7.2 договору № 14/2304/11 від 30 вересня 2011 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем природного газу, період нарахування пені, заявлений позивачем, а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), апеляційний господарський суд зазначає, що пеня підлягає стягненню в сумі 156866,85 грн., згідно розрахунку позивача.

Що стосується штрафних санкцій , то відповідно до пункту 7.2 договору № 14/2304/11 від 30 вересня 2011 року передбачено, що у разі прострочення оплати понад 30 (тридцяти) днів, покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції була правильно застосована ст. 233 Господарського кодексу України : у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні ; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У частині 2 цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин , суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшуючи суму штрафу, суд першої інстанції взяв до уваги доводи відповідача про те , що стягнення даного штрафу суттєво погіршить фінансове становище відповідача , та буде мати негативні наслідки , а також те , що відповідачем не було отримано із місцевого бюджету субвенцію на погашення заборгованості із різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого опалення для додаткової можливості погашення спірної заборгованості перед позивачем, що на думку судової колегії є правильним.

Окрім того, як підставу для зменшення суми штрафу за прострочку понад 30 днів виконання грошового зобов'язання, судова колегія вбачає за необхідним зазначити, що діюче законодавство України не містить у собі такого виду відповідальності, дана відповідальність є виключно договірною (п. 7.2 договору).

Виходячи з інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1% від суми простроченого платежу, тому за порушення виконання грошового зобов'язання суд стягує з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" штраф у розмірі 29989,19 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічногго акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року у справі №919/704/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді К.Г. Балюкова

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (пр. Перемоги, 39-3,Севастополь,99046)