Рішення № 34277507, 23.10.2013, Біловодський районний суд Луганської області

23.10.2013

Справа №408/1029/13-ц

(2/408/321/13)

Категорія-2-29/33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року Біловодський районний суд Луганської області

у складі : судді Ткаченко О.Д.

секретаря Торби Т.Є.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом відділу освіти, молоді та спорту Біловодської районної державної адміністрації до гр. ОСОБА_1 , третіх осіб - ОСОБА_2,ВАТ НАСК «Оранта» , ПАТ «Страхова компанія «Оранта - Лугань» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП в сумі 35421,92 гривень та судових витрат у справі в сумі 349,71 гривні,-

В С Т А Н О В И В :

Позовна заява подана 20.09.2013 року, прийнята в провадження судді Ткаченко О.Д. 23.09.2013 року та залучено до участі у справі третю особу гр. ОСОБА_2, ухвалою суду від 02 жовтня 2013 року залучені треті особи у справі за відсутності клопотання позивача про залучення співвідповідачів для участі у справі.

В судовому засідання позовні вимоги підтримані представником відділу освіти , молоді та спорту Біловодської районної державної адміністрації гр. ОСОБА_3., яка вказала на обставини, викладені в позовній заяві. Представник позивача вказала, що 16 листопада 2010 року відповідач у справі гр. ОСОБА_1 був призначений водієм автобусу відповідно до наказу Євсузької ЗОШ 1-111 ступенів від 15.11.2010року.04 квітня 2013 року приблизно в 15 годин дня він, керуючи автобусом «Рута 20- СПВ» , державний реєстраційний номер ВВ 6905ВА, власником якого є юридична особа - позивач у справі, рухаючись по проїзній частині вулиці ім. Леніна с. Євсуг Біловодського району Луганської області в районі розташування місцевого цвинтаря , порушуючи правила дорожнього руху, без наявної на те необхідності виїхав на смугу зустрічного руху автодороги, де не впоравшись з керуванням скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер ВВ 3862ВІ під керуванням гр. ОСОБА_2.

За даними вищевказаної позовної заяви позивач просить суд стягнути з водія вищевказаного транспортного засобу заявлену до стягнення в позові в сумі 34491,92 гривні спричиненої шкоди від ДТП , з яким укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність, як з винної особи, вина якого встановлена за постановою Біловодського районного суду Луганської області від 14 червня 2013 року по справі за номером справи 408/578/13-п , за якою він визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вищезазначеній транспортній пригоді, та стягнути судові витрати і витрати на проведення послуг оцінювача спричиненої шкоди.

Представник позивача за актом оцінювача визначив суму спричиненої шкоди, та вартість відновлюваного ремонту вищевказаного автобуса , власником якого є позивач у справі, тому загальна сума шкоди позивачем оцінена в 35421,92 гривні. Посилаючись на ст. 130 КзПП України, п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1992 року та ст. 134 , 135-1,136 КзПП України, гр. ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача у справі гр. ОСОБА_1 34971,92 гривні прямої матеріальної шкоди, 450 гривень витрат на проведення експертного дослідження та судові витрати у розмірі 349,71 гривні.

В судовому засіданні відповідач гр. ОСОБА_1 та представник гр. ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали та вказали , що на даний час відповідач звільнений з свого місця роботи, де працював у відповідача водієм, з ним безпідставно був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність, а при звільненні з остаточного розрахунку не було утримано місячної( в підготовчій частині було зазначено як двомісячної) заробітної плати, виходячи з середнього заробітку за останні два місяці перед спричиненням шкоди або на час звільнення відповідача. Шкода була спричинена позивачу від взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, відповідальність за яку повинен нести власник, або сам позивач у справі, окрім суми шкоди, яка може бути стягнена відповідно до норм КзПП України - в разі спричинення шкоди установі при виконанні своїх трудових обовязків, але в межах, які передбачені нормами КзПП України, та за обставин неправомірного укладення з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність .

Представник ВАТ НАСК» «Оранта» гр. ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 27.07.2013 року , надіслав до суду свої письмові пояснення, відповідно до яких заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, та , посилаючись на ст. 35,36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів», вважає, що оскільки позивач не подавав заяву на відшкодування шкоди та відповідні необхідні документи в додатку як володілець застрахованого транспортного засобу та потерпілий за полісом АВ/8426248 від 20.09.2012 року, у страхової компанії зобовязань зі страхового відшкодування не виникає. Тобто страхова компанія має змогу відшкодувати збитки потерпілій особі замість винуватця ДТП, якщо потерпілий виконає вищевказані цієї третьої особою вимоги, але в розмірі оціненої шкоди, що документально підтверджується, а різницю позивачу відшкодовує винна в ДТП особа.

Представник ПАТ «СК «Оранта Лугань » гр. ОСОБА_6, яка діє за довіреністю від 02.01.2013 року, пояснила, що вона за письмовим повідомленням позивача та гр. ОСОБА_2 провела всі необхідні дії для перевірки страхового випадку та розміру спричиненої шкоди і 10.09.2013 року виплатила 8582,75 гривень гр. ОСОБА_2

Третя особа гр. ОСОБА_2 претензій до сторін у справі не має, вказане вищевказаною третьою особою відшкодування він повністю отримав і ніяких претензій до позивача або відповідача не має.

Вислухавши всіх учасників процесу, оголосивши надіслані письмові пояснення неприбулої в судове засідання третьої особи , суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати діяльність , повязану з використанням, зберіганням чи утриманням транспортного засобу. Не вважається особою, яка здійснює діяльність , що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових обовязків на підставі трудового договору із особою, яка на відповідній правовій підставі( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом , якщо з нею укладено цивільно - правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За ст.ст. 543, 1190 ЦК настає відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам, за ст. 1188 ЦК в разі завдання шкоди самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із володільців перед іншим із них. Саму регресну вимогу може бути предявлено протягом трьох років зі дня відшкодування шкоди.

Стовно договору про повну матеріальну відповідальність , укладеного позивачем з відповідачем , суд виходить з того, що до часу розгляду справи по суті діє Постанова державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань секретаріату Всесоюзної центральної Ради професійних союзів від 28.12.1977 року № 447/24, відповідно до якої затверджено перелік посад та робіт, які виконуються робітниками та з якими можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність, і до переліку цих робіт не віднесено посаду водія, тому предявлення позову до особи, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність, на стягнення повної суми шкоди суд вважає безпідставним.

Таким чином, в даному випадку відповідач може бути притягнутим до матеріальної відповідальності в межах його середнього заробітку відповідно до ст.132 КзПП України, відповідно до якої він несе обмежену відповідальність - в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього заробітку, який суд обчислює за останні два місяці перед скоєнням ДТП . Інший розмір шкоди може бути відшкодований позивачу страховою компанією як юридичною особою в разі подання документів, необхідних для її отримання відповідно до умов, визначених Законом України «Про обовязкове страхування цивільно - правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» ,тому в даному випадку суд не вбачає підстав для повної матеріальної відповідальності відповідача з вищенаведених підстав, оскільки водій транспортного засобу, який належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на транспортний засіб( а.с.6,10) не підпадає під відповідальність, передбачену за дії, передбачені ст. 134 КзПП України, але він може нести відповідальність за шкоду в порядку, визначену ст. 132 КзПП України за спричинену ним шкоду позивачу у справі, виходячи з розрахунку його середнього заробітку за час з 04.02.2013 року по 03.04.2013 року, або за два місяці до часу спричинення шкоди.

На основі викладеного, керуючись ст. ст.10,11, 88, 213-215, 294 ч.1 ЦПК України, ст. ст. 132, 133 п.1 КзПП України, ст.1187,1188,1191 ч.1 ЦК України , Законом України від 08.07.2011 року № 3674-У1 « Про судовий збір» суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача гр. ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі середньомісячної заробітної плати на час спричинення шкоди в сумі 1458,49 гривень та 229,40 гривень судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати третім особам до відома.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд 1-ї інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми під час оголошення рішення, в цей же строк з часу отримання копії рішення суду.

Суддя:О.Д.Ткаченко