Постанова № 34277438, 16.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9686/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

За участю представників сторін:

позивача: Лобода М.А. - пред. за дов. №0112-443 від 26.12.2012.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р.

у справі № 910/9686/13 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група "

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3 862,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у позові відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме, за винятком франшизи, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що зміст ремонтної калькуляції не суперечить вимогам чинного законодавства, та вважає, що така калькуляція є належним доказом оцінки завданої шкоди.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.

Ухвалою суду від 15.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.09.2013.

В судове засідання 04.09.2013 представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 04.09.2013 розгляд справи відкладено на 09.10.2013.

В судове засідання 09.10.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача повторно не з'явився.

Ухвалою суду від 09.10.2013. розгляд справи відкладено на 16.10.2013.

В судове засідання 16.10.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 3 862,06 грн. - страхового відшкодування в порядку регресу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що калькуляція, на яку посилається позивач, як на обґрунтування вартості матеріального збитку, не може бути належним доказом оціненої шкоди виходячи з положень ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2010 між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та Кухарем С.І. було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2804-1683, предметом якого є страхування наземного транспортного засобу "Фіат" ( д. н. АА5289 ІР ).

11.03.2011 р. в м. Києві трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля " Фіат " ( д. н. АА5289 ІР ), під керуванням водія Кухаря Сергія Ігоровича та автомобіля " ВАЗ " ( д. н. СВ 1284 АН ), під керуванням водія Причиненка В'ячеслава Анатолійовича.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "Фіат ( д. н. АА5289 ІР ), який був застрахований у позивача.

Дорожньо - транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "ВАЗ" ( д. н. СВ 1284 АН ) - Причиненка В'ячеслава Анатолійовича, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2011 р. № 3-4094/11.

Згідно калькуляції № ДККА-5977 від 10.05.2011 р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля " Фіат " ( д. н. АА5289 ІР ) становить 4311,56 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами від 24.12.2010 р. №28-2804-1683, на підставі заяви страхувальника, калькуляції № ДККА-5977 від 10.05.2011 р., розрахунку суми страхового відшкодування від 10.05.2011 р., а, також, на підставі страхового акту від 10.05.2011 р. № ДККА-5977 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 3 862,06 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.05.2011 р. №1386.

Цивільно - правова відповідальність винної у ДТП особи - Причиненка В'ячеслава Анатолійовича за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля "ВАЗ" ( д. н. СВ 1284 АН ) згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/3720116 застрахована у відповідача.

14.01.2013 позивач звернувся до відповідача з Заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 3090/1258-УГС, в якій просив виплатити 3 862,06 грн. - регресного відшкодування.

У Відповіді на претензію про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу вих. №1352 від 04.04.2013 зазначає, що сума матеріального збитку - 3 862,06 грн. є необґрунтованою та не доведеною, у зв'язку з чим відмовив у виплаті вказаної суми.

Не отримавши від відповідача регресного відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано звіту автотоварознавчого дослідження, за яким було визначено б вартість матеріального збитку, пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову і вважає його помилковим з огляду на наступне:

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування - 3 862,06 грн., отже, отримав право відшкодування шкоди в порядку регресу саме у вказаній сумі.

У відповідності до п.37.4 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Оскільки водія Причиненка В.А. визнано винним у вчиненні ДТП і на момент вчинення, якого був застрахований у ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія", то особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Відповідно до п.37.2 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Також слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Наявність видаткового касового ордеру від 17.05.2011 р. №1386 є доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Дані, зазначені у калькуляції № ДККА-5977 від 10.05.2011 р., відповідають положенням п.п.4.4,8.1 Методики, а також не суперечить приписам чинного законодавства в сфері оціночної діяльності зміст ремонтної калькуляції, яка складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, рекомендованої п.59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Дійсно, нормою ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 3 862,06 грн. (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів від 24.12.2010 №28-2804-1683.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Згідно п. 7.38. Методики Значення ЕЗ (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Оскільки, відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с. 18) автомобіля " Фіат " ( д. н. АА5289 ІР ), рік випуску - 2010 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 5 - ти років, то коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю, тому підстав для вирахування зносу в даному випадку не має і отже проведення експертної оцінки для визначення вартості з урахуванням зносу є необов'язковим.

До того ж, з врахуванням положень ч.1 ст.990 ЦК України та ст.ст.25,26 Закону України "Про страхування" сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, не відхилено та не спростовано наявні у справі первинні документи у їх сукупності, зокрема, калькуляцію № ДККА-5977 від 10.05.2011 р., розрахунок суми страхового відшкодування від 10.05.2011 р., страховий акт від 10.05.2011 р. № ДККА-5977 та видатковий касовий ордер від 17.05.2011 р. №1386, які надані позивачем в підтвердження оплати ремонтній організації вартості робіт по відновленню автомобіля, пошкодженого в ДТП, за умов досягнення між страховиком і потерпілим згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки експертизи пошкодженого майна, як це передбачено п.37.2 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".

Така ж позиція викладена в постановах ВГСУ від 23.08.2011 у справі №42/92, від 15.01.2013 у справі №5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 у справі №5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 у справі №5011-50/17049-2012 та від 30.07.2013 у справі №910/3655/13.

Поняття "франшиза" міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Розмір франшизи, що визначений у зазначеному Законі, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика. На практиці у більшості досліджених договорів страхування, які знаходяться у справах, наданих для аналізу, встановлено більший розмір франшизи. Однак страхувальники ці умови договорів не оспорювали.

Договором (поліс №ВЕ/3720116), яким відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ" ( д. н. СВ 1284 АН ), передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн. З огляду на викладене, страхове відшкодування підлягає зменшенню на 510,00 грн. та складає 3 352,06 грн. (3 862,06 грн. - 510,00 грн.)

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" є обґрунтованою і підлягає задоволенню. З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р у справі №910/9686/13 підлягає скасуванню з прийняттям, відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, нового рішення про задоволення вимог позивача частково, а саме в сумі 3 352,06 грн. В решті частини позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 ГПК України пропорційно задоволених вимог покладаються на Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія".

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013р. скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524 ) 3 352,06 грн. - шкоди в порядку регресу та 1433,30 грн. - судового збору за подання позовної заяви та 860,25 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

В решті частини позову відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи № 910/9686/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.