Ухвала суду № 34277069, 22.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2263/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.Провадження № 22-ц/780/5845/13 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 26 22.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив у серпні 2013 року, і в якому посилався на те, що 19.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом у розмірі 475 000 доларів США на умовах його забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. п. 1.8, 4.1, 4.2 кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами сплачуються щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за місяцем, у який були нараховані відсотки за користування кредитними коштами з дня надання кредитних коштів до дня повернення всієї суми кредитних коштів з розрахунку 360 днів у році за фактично отримані кошти та точну кількість днів користування кредитом (включаючи день повернення кредитних коштів), у який були нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Повернення кредитних коштів здійснюється шляхом внесення готівки.

Згідно з п.п. 1.4, 1.5, 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний в строк не пізніше 25 числа з дня надання кредитних коштів до дня повернення всієї суми кредитних коштів сплачувати банку 14% річних з розрахунку 360 днів у році за фактично отримані кошти та точну кількість днів користування кредитом, за період користування кредитом.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за ним позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день повернення коштів.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору у випадку несвоєчасної сплати кредиту та відсотків позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 10% від розміру кредиту, визначеного п. 1.2 кредитного договору.

Однак, у порушення умов кредитного договору позичальником у строк не були зроблені щомісячні платежі по поверненню кредитних коштів, своїх зобов'язань по поверненню отриманого кредиту він не виконує і станом на 04.03.2013 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 4712067,41 грн., станом на 21.08.2013 року заборгованість складає 3023719,93 грн., а загальна сума заборгованості складає 7735787,34 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29.12.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, за умовами якого в іпотеку передано майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, за умовами якого в іпотеку передано майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Позивач просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором від 19.11.2007 року у розмірі 7735787,34 грн. звернути стягнення на предмети іпотек, а саме: майнові права на об'єкти незавершеного будівництва - багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 (з усіма літерами), шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на предмети іпотеки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з правом отримання документів у всіх підприємств, установ, організацій, необхідних для реєстрації права власності, в тому числі, але не виключно в органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, з правом на вчинення дій щодо реєстрації права власності та інших речових прав на вищезазначене майно. (а. с. 115-117).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позичальник належним чином не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку"сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно роз'яснень п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.

Згідно п. 4.3.1, 4.3.1.1 обох договорів іпотеки майнових прав на об"єкт незавершеного будівництва від 29.12.2008 року, якими передбачено способи задоволення вимог іпотекодержателя, у випадку невиконання іпотекодавцем/позичальником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим договором та/або кредитним договором, у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотеко держателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що відображає згоду іпотекодавця на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідуванням іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Застереження, яке відображене в цьому підпункті договору, згідно ст. 36 Закону України "Про іпотеку" вважається сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя - правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. (а. с. 16-17, 24-25).

Встановлено, що 19.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", правонаступником якого є позивач Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом у розмірі 475000 доларів США на строк до 17.04.2008 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків та штрафу у розмірі 10% від розміру кредиту у випадку несвоєчасної сплати кредиту та відсотків. (а. с. 10-12).

Встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29.12.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, за умовами якого в іпотеку передано майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1. (а. с. 13-20).

Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, за умовами якого в іпотеку передано майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1. (а. с. 21-28).

Встановлено, що згідно умов п. п. 1, 2 та 3 договору іпотеки, укладеного 28.12.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № 1301/0818-1000 від 19.11.2007 року, додаткового договору до нього № 38 від 20.12.2011 року іпотекодержатель надав іпотекодавцю кредит у сумі 408446 доларів США строком до 30 квітня 2012 року, а іпотекодавець зобов'язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором. Строк повного виконання іпотекодавцем основого зобов'язання до 30 квітня 2012 року.

Іпотекодавець з метою забезпечення виконання основного зобов'язання передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку наступний предмет іпотеки: належні іпотекодавцю майнові права на нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавця після реєстрації права власності, а саме: житловий будинок, двоповерховий з дворівневим мансардним поверхом, загальною площею 1311,0 кв. м, житловою площею 547,7 кв. м, що розташований за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 29-32).

Встановлено, що у порушення умов кредитного договору позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором і станом на 04.03.2013 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 4712067,41 грн., станом на 21.08.2013 року заборгованість складає 3023719,93 грн., а загальна сума заборгованості становить 7735787,34 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки п. 4.3.1, 4.3.1.1 іпотечних договорів від 29.12.2008 року передбачено застереження про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, яка передбачає задоволення забезпеченої іпотекою вимоги іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.11.2007 року в розмірі 7735787,34 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді