Постанова № 34274637, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/12852/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року

у справі №910/12852/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київської міської ради «Київдорсервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» про стягнення суми заборгованості у розмірі 9246,36 грн., 37,01 грн. інфляційних втрат, 153,51 грн. 3% річних та 687,78 грн. пені.

17.07.2013 р. представником позивача була подана уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10137,52 грн., (у тому числі: 9246,36 грн. - основного боргу, 685,90 грн. - пеня, 168,25 грн. - 3 % річних та 37,01 грн. - інфляційні втрати).

06.08.2013 р. представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 9451,62 грн., (у тому числі: 9246,36 грн. - основного боргу, 168,25 грн. - 3 % річних та 37,01 грн. - інфляційні втрати), від стягнення пені відмовився.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.08.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9246,36 грн. основного боргу, 168,25 грн. 3% річних, 37,01 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення пені у розмірі 685,90 грн. припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вказане рішення, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення 168,25 грн. 3% річних та 37,01 грн. інфляційних втрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 21.10.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 02.10.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.102012 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 10/09-2-12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати пусконалагоджувальні роботи світлофорів по об'єкту: «Лівобережні підходи до залізнично-автомобільного мостового переходу від просп. П. Григоренка до Харківського шосе з виїздом на вул. Привокзальну», а відповідач зобовязався сплатити їх вартість.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 5.1 договору, договірна ціна є динамічною, визначається на основі кошторису робіт, який є невід'ємною частиною договору і складає 9266,76 грн.

Виконання позивачем підрядних робіт у листопаді 2012 року підтверджено наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та довідкою про вартість робіт, що підписані відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 10/09-2-12 від 16.10.2012 р. на суму 9246,36 грн.

Оплата виконаних робіт, згідно п. 5.2 договору, відбувається на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт. Розрахунок з позивачем відповідач проводить протягом трьох банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив вартість підрядних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 246, 36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

07.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9246,36 грн. основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від вимоги про стягнення пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо тверджень відповідача, що договором №10/09-2-12 від 16.10.2010 р. не передбачено стягнення з відповідача, у випадку порушення грошового зобов'язання, 3% річних та інфляційної складової боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проценти річних, так само як і інфляційні втрати нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 168,25 грн. за період з 06.12.2012 р. по 16.07.2013 р. та інфляційних втрат за період з 06.12.2012 р. по 30.06.2013 р. у розмірі 37,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для зміни рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі №910/12852/13 залишити без змін.

Справу №910/12852/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Коршун Н.М.