Постанова № 34274492, 22.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.10.2013 р. справа №905/5652/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Шкрабалюк А.М. за довіреністю №951 від 28.08.2013р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від16.09.2013р. по справі№905/5652/13 (суддя Подколзіна Л.Д.)за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Хмільник Вінницької областідо Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Слов'янськ Донецької області простягнення 93 446,12грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м. Хмільник Вінницької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Слов'янськ Донецької області про стягнення 93446,12грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки, покладені в основу рішення від 16.09.2013р., не відповідають обставинам справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв як належні докази поставки товару відповідачу видаткові накладні, оскільки у вказаних накладних не міститься прізвище особи, що отримала товар, посилається на довіреності, які фактично не видавались. Вважає, що господарським судом не встановлено факти використання печатки підприємства поза волею керівника та наявність печатки на видаткових накладних не підтверджує факт отримання товару саме відповідачем або уповноваженими ним особами. На думку апелянта, судом помилково встановлено, що підписані акти звірки є підтвердженням наявності боргу, оскільки зазначений акт не є первинним документом.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, заявив клопотання про залучення до матеріалів справи заявок на отримання товару, рахунків-фактури та відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми сплачених доходів від 09.10.2013р., яке колегією суддів задоволено, виходячи з приписів статті Господарського процесуального кодексу України. Проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження від 07.10.2013р. сторони було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2012р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 м. Хмільник Вінницької області (далі по тексту-Постачальник) та дочірнім підприємством "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов'янський курорт" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Слов'янськ Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №93 поставки товару, згідно умов якого Постачальник зобов'язався постачати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, предметом поставки є продукти харчування та господарчі товари в асортименті.

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у накладній, але не більше ринкової.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок продавця в термін до 30 днів з моменту поставки.

Згідно з пунктом 5.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2012р. У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк - 2013р. (пункт 5.2 договору).

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №93 від 09.07.2012р.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В свою чергу, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, у період з 09.07.2012р. по 25.12.2012р. за видатковими накладними (перелік яких вказаний у розрахунку ціни позову до позовної заяви) позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 694 340,72грн. Вказані накладні підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару.

З наведених документів вбачається, що продукція була отримана відповідачем без жодних претензій та зауважень.

Відповідач частково оплатив одержаний товар на суму 600894,60грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи. При цьому підставою оплати відповідач визначив як договір, так і рахунки, які виставлені позивачем також з посиланням на договір.

Внаслідок здійснення часткової оплати за договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 103 446,12грн.

Посилання апелянта стосовно того, що наявні у матеріалах справи накладні не можуть вважатися належним доказом здійснення господарської операції, оскільки вони не містять інформації (зазначення П.І.Б., посади) щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції та не містять посилання на довіреність на підставі якої здійснювалось приймання товару, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону визначено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно статті 1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначена накладна підтверджує здійснення господарської операції - дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Вказані видаткові накладні містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств.

Підпис сторін на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що наявність печатки на спірній видатковій накладній є свідченням скріплення не підпису особи, о самого документа.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318 передбачено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері, тощо) свій підпис про одержання цінностей печаткою.

В матеріалах справи відсутні докази втрати печатки, відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена за видатковими накладними, наявними у матеріалах справи та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач вчиняв дії з оплати спірного товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Отже, в даному випадку, видаткові накладні, на які посилається апелянт у скарзі, є первинними обліковими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підписання покупцем накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріалами справи, а саме, видатковими накладними, банківськими витягами щодо часткової оплати товару із посиланням на договір, заявками відповідача щодо замовлення товару саме за договором №93 від 09.07.2012р., підтверджується отримання Дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» товару від позивача.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 93446,12грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. по справі №905/5652/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Слов'янськ Донецької області - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Слов'янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області 16.09.2013р. по справі №905/5652/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2013р. по справі №905/5652/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО