Постанова № 34274454, 21.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 справа №908/2039/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А.суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Мариніч Н.В. - довіреність №603 від 28.03.2013р.від відповідача: не з`явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізька областьна рішення господарського судуЗапорізької області від30.07.2013р. (повний текст підписано 01.08.2013р.) у справі№908/2039/13 (суддя Дроздова С.С.) за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" м. Енергодар, Запорізька область до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізька область про стягнення 100 076грн.41коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2013р. у справі №908/2039/13 позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" м. Енергодар, Запорізька область до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізька область про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №6Т-12 від 31.01.2012р. в розмірі 100 076грн.41коп., з яких 27 848,13грн. - 3% річних, 2 644,27грн. - втрати від інфляції, 69 584,01грн. - пеня - задоволені в повному обсязі.

Комунальним підприємством "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ДП НАЕК «Енергоатом», про що відповідачем було заявлено в процесі розгляду справи.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" м. Енергодар, Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізька область про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №6Т-12 від 31.01.2012р. в розмірі 100 076грн.41коп., з яких 27 848,13грн. - 3% річних, 2 644,27грн. - втрати від інфляції, 69 584,01грн. - пеня.

Позовні вимоги до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №6Т-12 від 31.01.2012р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з січня 2012р. по листопад 2012р. включно надав відповідачу послуги з транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 11 423 404,22грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи актами про надання послуг. Оскільки, за твердженням позивача, відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних, а також, на підставі п.4.5 договору нарахована пеня.

Задовольняючи позовні вимоги до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №6Т-12 від 31.01.2012р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 31.01.2012р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (теплопостачальна організація) та КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (споживач) укладено договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №6Т-12.

Відповідно до п.1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується надати послуги споживачу, зазначені у п.1.2 договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов'язується сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені даним договором.

Згідно п.1.2 договору, найменуванням послуг є «послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами)» код 40.30.1, згідно класифікатору ДК 016-97 (надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води).

За приписом п.4.1 договору розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії та 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про додання послуг з виробництва теплової енергії та з транспортування та постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію.

Пунктом 4.3 договору сторонами узгоджено, що по закінченню звітного місяця відповідач зобов'язаний на протязі 2-х робочих днів з моменту одержання, підписати надані теплопостачальною організацією нарочно акти про надання послуг.

Згідно із п.4.4 договору розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюються споживачем щомісяця, до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Як встановлено господарським судом, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та у період з січня 2012р. по листопад 2012р. включно надав відповідачу послуги з транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 11 423 404,22грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надання послуг:

- №144/01 від 31.01.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії 1-2 мікрорайон за січень 2012р. на суму 190559,66грн.;

- №39/01 від 31.01.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за січень 2012р. на суму 690 867,22грн.;

- №54/02 від 29.02.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за лютий 2012р. на суму 978 711,22грн.;

- №51/03 від 31.03.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за березень 2012р. на суму 2 429 513, 86грн.;

- №52/03 від 31.03.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за березень 2012р. на суму 781 881,41грн.;

- №49/04 від 30.04.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за квітень 2012р. на суму 1 153 850, 98грн.;

- №50/04 від 30.04.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за квітень 2012р. на суму 371 339,57грн.;

- №45/05 від 31.05.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за травень 2012р. на суму 506 730,62грн.;

- №46/05 від 31.05.2012р.про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за травень 2012р. на суму 163 079,23грн.;

- №42/06 від 30.06.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за червень 2012р. на суму 145 891,82грн.;

- №42/07 від 31.07.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за липень 2012р. на суму 135 695,90грн.;

- №41/09 від 30.09.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за вересень 2012р. на суму 481 687,20грн.;

- №42/09 від 30.09.2012р. про надання послуг з транспортування та постачання теплової енергії за вересень 2012р. на суму 155 019,60грн.;

- №43/10 від 31.10.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за жовтень 2012р. на суму 1 153 161,31грн.;

- №45/11 від 30.11.2012р. про надання послуг з виробництва теплової енергії за листопад 2012р. на суму 2 085 414,62грн.

Вказані акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

За твердженням позивача, зобов'язання по сплаті наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за вищевказаними актами були припинені наступним чином:

- зобов'язання за актом №144/01 від 31.01.2012р. на суму 190 559,66грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 190559,66 грн., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №39/01 від 31.01.2012р. на суму 690 867,22грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 690867,22грн., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №54/02 від 29.02.2012р. на суму 978 711,22грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 978711,22грн., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №51/03 від 31.03.2012р. на суму 2 429 513,86грн. були частково припинені шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 807423,97грн. на поточний рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням №993 від 19.04.2012р., грошових коштів в розмірі 649791,91грн., що підтверджується платіжним дорученням №1299 від 17.05.2012р., грошових коштів в розмірі 413 922,77грн., що підтверджується платіжним дорученням №1528 від 15.06.2012р. та заліком зустрічних однорідних вимог на суму 561 375,21грн., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №52/03 від 31.03.2012р. були припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №49/04 від 30.04.2012р. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №50/04 від 30.04.2012р. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №45/05 від 31.05.2012р. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- зобов'язання за актом №46/05 від 31.05.2012р. на суму 163 079,23грн. припинені 25.06.2012р., що підтверджується Заявою №221 від 25.06.2012р.;

- частина зобов'язання за актом №42/06 від 30.06.2012р. на суму 104261,76грн. припинена частково 15.08.2012р., що підтверджується Заявою №280 від 15.08.2012р., частина в розмірі 20 043,10грн. - 12.07.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №1789, частина в розмірі 21586,96грн. припинена 14.08.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №2067;

- зобов'язання за актом №42/07 від 31.07.2012р. припинені 15.08.2012р., що підтверджується Заявою №280 від 15.08.2012р.;

- частина зобов'язання за актом №41/09 від 30.09.2012р. на суму 38191,01грн. припинена 17.10.2012р., що підтверджується Заявою №30 від 17.10.2012р., частина в розмірі 443 496,19грн. припинена 11.10.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №2588 від 11.10.2012р.;

- зобов'язання за актом №42/09 від 30.09.2012р. припинені 17.10.2012р., що підтверджується заявою №30 від 17.10.2012р.;

- частина зобов'язання за актом №43/10 від 31.10.2012р. на суму 967252,37грн. припинена 14.11.2012р., що підтверджується Заявою №435 від 14.11.2012р., частина в розмірі 185 908,94грн. припинена 19.11.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №2922 від 19.11.2012р.;

- зобов'язання за актом №45/11 від 30.11.2012р. на суму 2 085 414,62грн. були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 2070667,84грн., що підтверджується Заявою №485 від 18.12.2012р. та шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 14 746,78грн. на поточний рахунок ВП ЗАЕС, що підтверджується платіжним дорученням №3224 від 17.12.2012р.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати наданих послуг всупереч вимогам договору та закону не виконав, внаслідок чого ним допущено прострочення оплати наданих послуг.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений в п.4.4 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період прострочення з 01.03.2012р. по 15.08.2012р. в сумі 69 584,01грн. з урахуванням кожного окремого акту.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата наданих за договором послуг та з огляду на приписи ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.4.5 договору колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 69 584,01грн.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27 848,13грн., та інфляційних витрат в сумі 2 644,27грн. за загальний період прострочення з 01.03.2012р. по 15.08.2012р. з урахуванням кожного окремого акту.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з висновками господарського суду щодо правомірності нарахування суми 3% річних в розмірі 27 848,13грн. та інфляційних витрат в сумі 2 644,27грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Зокрема, твердження скаржника про безпідставність не застосування судом першої інстанції наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ДП НАЕК «Енергоатом», про що відповідачем було заявлено в процесі розгляду справи, колегія суддів не приймає з огляду на наступне:

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України закріплює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України)

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.03.2013р. до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №75-73/19920 від 06.08.2012р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про погашення заборгованості за договорами, в т.ч. за договором №6Т-12 від 31.01.2012р. в сумі 5 524 537,84грн.

Листом №275 від 10.08.2012р. відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором №6Т-12 від 31.01.2012р. в розмірі 683 187,95грн. та зазначив, що заборгованість буде погашена шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Отже, лист №275 від 10.08.2012р. КП "ВК "Тепло-водоканал" є дією, що свідчить про визнання ним боргу за договором №6Т-12 від 31.01.2012р. в розумінні ст.264 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з 10.08.2012р. (дата листа №275 відповідача) був перерваний перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення пені, який розпочався заново з 11.08.2012р. та сплинув 11.08.2013р.

Оскільки позовна заява була направлена до суду 06.06.2013р., тому ДП НАЕК «Енергоатом» діяло в межах строку позовної давності, встановленого для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за порушення умов договору №6Т-12 від 31.01.2012р., а отже відповідні висновки суду першої інстанції є правомірними.

На ряду з зазначеним, заперечення відповідача про незастосування судом річного строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат також є безпідставними, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. у справі №22/274, у постановах Верховного суду України від 08.11.2010р. у справі №4/719 та від 15.11.2010р. у справі №4/720.

За таких обставин, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є неустойкою в розумінні ст.549 ЦК України, тому приписи статті п.2 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо застосування спеціального строку позовної давності на вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних не розповсюджуються.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2013р. у справі №908/2039/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" м. Енергодар, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2013р. у справі №908/2039/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 15.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 18.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС.