ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" жовтня 2013 р.Справа № 921/972/13-г/14
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2
до відповідача Приватного малого підприємства "Імпульс", вул. Промислова, 7, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728
про стягнення 21822.93 грн.
за участю представника позивача: ОСОБА_3, довіреність №4307 від 29.08.2012р.
Суть справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного малого підприємства "Імпульс" про стягнення 21822.93 грн., в т. ч. 17000.00 грн. основної заборгованості, 2860.38 грн. пені та 1962.55 грн. десять відсотків річних.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судовому засіданні повноважним представником, посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним, на підставі видаткової накладної, товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням пені та десяти відсотків річних, яка і є предметом судового розгляду.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).
За таких обставин, зважаючи на неподання останнім витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні представнику позивача, процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
28 грудня 2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним малим підприємством "Імпульс" (Покупець) укладено договір поставки №632 (далі Договір).
Згідно умов даного правочину (п. 1.1), Продавець зобов'язується передати (поставити) Покупцю товарно-матеріальні цінності зазначені у видаткових накладних, а Покупець їх прийняти і оплатити.
Товар передається Покупцеві окремими партіями (частинами) на умовах: CPT/EXW в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (п. 2.1, 2.2).
Кількість товару (партії) зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній (п. 2.3).
Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними на нього, підписаними уповноваженими представниками обох сторін згідно законодавства України.
Датою поставки продукції вважається дата, що вказана у відповідній видатковій накладній (п. 2.4).
В той же час п. 2.5 угоди сторони визначили, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі його у власність, а також остаточно узгоджені сторонами: назву, кількість, ціну (вартість) товару. Кожна видаткова накладна на переданий товар є невід'ємною частиною цього Договору.
Передача кожної партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту його отримання Покупцем (п. 3.2).
Ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних видаткових накладних на переданий товар (п. 3.3).
Даний договір діє до його повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань (п. 8.1).
У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, продав відповідачу товар, згідно видаткової накладної № ТО-0005768 від 19.10.2012р., на суму 40320.00 грн.
Проте його вартість контрагентом оплачено лише частково, у 2012рр. - 13320.00 грн., у 2013р. - 10000.00 грн., що підтверджується в т. ч. довідкою Житомирського відділення ПАТ "Банк інвестицій та заохочення" №105-0/08/108 від 07.10.2013р.
Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості складає 17000.00 грн.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 17000.00 грн., яка в порушення п. 3.2 Договору не оплачена та у встановленому процесуальним кодексом не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що кожен з них у випадку невиконання грошових зобов'язань (зокрема, несвоєчасного розрахунку за поставлений (переданий у власність) товар) повинен сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день невиконання зобов'язань (тобто за кожен календарний день неперерахування цієї суми) та десять відсотків річних.
Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено, за період з 19.11.2012р. по 09.09.2013р. пеню, в сумі 2860.38 грн.
За вказівками процесуального законодавства, предмет і підстави позову можуть формуватись виключно позивачем, і суд не вправі корегувати їх за власної ініціативи.
З наведеного та враховуючи п. 2.1, ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 р., судом досліджується правильність обчислення спірних сум саме за період, яким визначений господарським товариством у позовній заяві.
При цьому суд констатує, що нарахування сум пені проведені позивачем без врахування вимог п. 6 ст. 232 ГК України (щодо порядку застосування штрафних санкцій).
З наведених підстав, за наслідками проведеного перерахунку судом встановлено, що в межах заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає пеня, за період з 19.11.2012р. по 19.06.2013р., в сумі 2296.97 грн. В іншій частині нарахованої пені, в розмірі 563.41 грн., суд відмовляє.
Також, судом розглянуто представлений підприємством розрахунок десяти відсотків річних, за період з 19.11.2012р. по 09.09.2013р., на суму 1962.55 грн., який за наслідками його перерахунку суд вважає обґрунтованим та правомірним, а тому в цій частині вимог позов задовольняє.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Імпульс" (вул. Промислова, 7, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 22603087) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2296 (дві тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 97 коп. пені, 1962 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дві) грн. 55 коп. десять відсотків річних та 1676 (одну тисячу шістсот сімдесят шість) грн. 11 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко
Повний текст рішення складено
"16" жовтня 2013р.
Судове рішення № 34274058, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 09.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 921/972/13-г/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: