Рішення № 34273956, 22.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 918/1494/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М. "

до відповідача 1: Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про стягнення в сумі 668 960 грн. 89 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Дяденчук А.І., дов. від 07.10.2013 року

від відповідача 1 : не з'явився

від відповідача 2 : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» (відповідач-2) про стягнення 668 960,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

13.10.2011 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № 01-27/08-30/11 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу-1 товар, а відповідач-1 зобов'язався оплатити вартість та прийняти такий товар у власність.

На підтвердження факту поставки позивачем надано видаткову накладну № РН-000278 від 08.06.2012 року на суму 652 356,00 грн., товарно-транспортну накладну від 08.06.2012 року, довіреність № 170 від 06.06.2012 року, рахунок-фактуру № СФ-0000072 від 08.06.2012 року.

Відповідач-1, отримавши товар, здійснив його часткову оплату на суму 50 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 53 від 28.01.2013 року.

Відтак, залишок заборгованості за поставлений товар складає 602 356,00 грн.

За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач у порядку п. 5.2. договору нарахував пеню, розмір якої склав 45 439,80 грн., та 3% річних в сумі 21 168,09 грн. згідно зі ст. 625 ЦК України.

13.10.2011 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, згідно з п. 1.1. якого відповідно до цього договору відповідач-2 зобов'язався частково відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-1, що виникли в результаті укладення договору поставки товару № 01-27/08-30/11 від 13.10.2011 року. Обсяг відповідальності відповідача-2 в разі невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань - 1 000,00 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 22, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 631, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, ь232, 265, 266 ГК України.

Ухвалою суду від 26.09.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 08.10.2013 року.

08.10.2013 року у судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму стягнення пені в розмірі 45 439,80 грн. та 3% річних на суму 21 168,09 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оцінює її як відмову від позову в частині стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

За ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК) господарському суду слід керуватись ч. 6 ст. 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У силу вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Заява про відмову від позову в частині стягнення пені та 3% річних підписана повноважним представником, позивач обізнаний з процесуальними наслідками відмови від позову. Відмова від позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відтак заява позивача про відмову від позову приймається судом.

Ухвалою суду від 08.10.2013 року розгляд справи відкладено на 22.10.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем-1 (замовник) укладено договір поставки № 01-27/08-30/11 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу-1 товар, а відповідач-1 зобов'язався оплатити вартість та прийняти такий товар у власність.

Товаром за цим договором є матеріали для нанесення розмітки доріг. Кількість та ціна товару визначені у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Згідно з п.п. 1.4., 2.1. договору загальна вартість даного договору складає 25 000 000,00 грн. Сторони визначають, що вартість товару встановлюється згідно з додатками, які є невід'ємною частиною даного договору та не може перевищувати граничних цін.

Відповідно до специфікації на поставку товару № 3 від 08.06.2012 року сторонами визначені асортимент, кількість продукції, ціна та сума договору поставки, а саме: фарба біла дорожньої розмітки «Сигнакул» в кількості 15 000,00 кг, розчинник фарби дорожньої розмітки «Сигнакул» в кількості 300 літрів, мікрокульки скляні світлоповертальні Class Beads 125-850 125-850 в кількості 3 750,00 кг.

За п. 4.4. договору поставка товару проводиться автотранспортом замовника або постачальника, при цьому транспортні витрати постачальника підтверджуються товарно-транспортними накладними і сплачуються замовником.

З урахуванням компенсації товарно-транспортних витрат сума поставки склала 652 356,00 грн., у тому числі ПДВ.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу-1 товар на загальну суму 652 356,00 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-000278 від 08.06.2012 року, товарно-транспортною накладною від 08.06.2012 року, довіреністю № 170 від 06.06.2012 року на отримання цінностей за договором поставки № 01-27/08-30/11 від 13.10.2011 року.

Пунктами 2.2., 2.3. договору передбачено, що оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 45 календарних днів з дати отримання товару від постачальника на підставі рахунка-фактури. Датою отримання товару є дата виписки видаткової накладної.

Усупереч наведеному відповідач-1 свій обов'язок з оплати товару виконав частково, сплативши 50 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 53 від 28.01.2013 року.

Отже, розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем складає 602 356,00 грн., з яких позивача просить стягнути 601 356,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом, на виконання ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу-1 письмову вимогу про погашення заборгованості в сумі 18 617,55 грн. № 1 від 19.06.2012 року, що стверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача до відповідач-1 про стягнення 601 356,00 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 45 439,80 грн. та 3% річних на суму 21 168,09 грн.

Як зазначалося, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму пені в розмірі 45 439,80 грн. та 3% річних в розмірі 21 168,09 грн., яку суд оцінив як відмову від позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення пені та 3% річних підлягає припиненню згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимог позивача до відповідача-2, то судом встановлено таке.

13.10.2011 року між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки № 13/10/11, згідно з п. 1.1. якого відповідно до цього договору відповідач-2 зобов'язався частково відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-1, що виникли в результаті укладення договору поставки товару № 01-27/08-30/11 від 13.10.2011 року.

Обсяг відповідальності відповідача-2 в разі невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань - 1 000,00 грн. (п. 1.2. договору).

За п. 3.1. договору поруки в разі невиконання чи прострочення виконання боржником зобов'язання, що виникло в результаті укладення основного договору, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором в розмірах суми, зазначеної в п. 1.2. договору, на умовах, в порядку та в строки, визначені в основному договорі.

Згідно з п. 2.3. порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань поручителя за цим договором не пред'явить позову до поручителя.

Як зазначалося, п.п. 2.2., 2.3. договору передбачено, що оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 45 календарних днів з дати отримання товару від постачальника на підставі рахунка-фактури. Датою отримання товару є дата виписки видаткової накладної.

Видаткова накладна датована 08.06.2012 року, відтак строк виконання зобов'язань за основним договором настав 24.07.2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи, що позивач протягом шестимісячного строку з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явив вимоги до відповідача-2, відтак порука вважається припиненою, а тому підстав для задоволення вимог про стягнення 1 000,00 грн. немає.

Згідно з п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Судовий збір в розмірі 13 379,28 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34. 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (проспект Комсомольський,6-а, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» (вул. Центральна,38, смт. Клевань, Рівненський район, Рівненська область, 35312, код ЄДРПОУ 31299514) 601 356,00 грн. основного боргу, 13 359,21 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 45 439,80 грн. пені та 21 168,09 грн. 3% річних припинити.

4. У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс» про стягнення 1 000,00 грн. основного боргу відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 22.10.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.