Рішення № 34273418, 09.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 р. Справа № 914/3238/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго", м.Дрогобич, Львівська область

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м.Дрогобич, Львівська область

про стягнення 95 459,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Пилипів М.І. - юрисконсульт (довіреність №01/543 від 08.10.2010р.);

від відповідача Костишак В.М. - начальник юридичного відділу (довіреність №563 від 01.03.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Комунальне підприємство "Дрогобичтеплоенерго" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" про стягнення 95 459,70 грн., з яких 89 208,75 грн. основний борг, 5 183,06 грн. пені та 1 067,89 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.09.2013р. Ухвалою суду від 04.09.2013р. розгляд справи відкладено на 18.09.2013р. Ухвалою суду від 18.09.2013р. розгляд справи відкладено на 09.10.2013р.

Представник позивача подав клопотання вих. №01/987 від 08.10.2013р. (вх.№41867/13 від 09.10.2013р.), яким долучив до матеріалів справи наступні документи: рішення Дрогобицької міської ради ХХVIII від 31.01.2013р. №924 «Про прийняття в комунальну власність міста відомчого житлового фонду (гуртожитку) на вул.Грушевського, 19»; лист генерального директора ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" - Залізняка В.А. №13440 від 21.06.2013р.; супровідний лист від 27.08.2013р. №09.1-45/768/В7-14628 головного управління юстиції у Львівській області; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №39484140 від 27.08.2013р.; супровідний лист від 27.08.2013р. №09.1-45/768/В7-14627 головного управління юстиції у Львівській області; постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39484140 від 27.08.2013р.; супровідний лист від 30.08.2013р. №09.1-45/768/В7-14635 головного управління юстиції у Львівській області; постанову про арешт коштів боржника ВП №39484140 від 30.08.2013р. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Попередньо представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти позову з тих підстав, що позивач постачав теплову енергію в гуртожиток, який знаходився у власності відповідача, розташований по вул.Грушевського, 19 в м.Дрогобич, про що в договорі не було зазначено. На підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради РВ ФДМУ у Львівській області прийняло рішення про передачу у комунальну власність даного гуртожитку (наказ №01153 від 26.09.2011р.), яким було зобов"язано відповідача передати безоплатно у власність територіальної громади м.Дрогобича гуртожиток по вул.Грушевського,19 у м.Дрогобичі. Представник відповідача зазначав, що на даний час гуртожиток передано у власність територіальної громади м.Дрогобича, що підтверджується рішенням № 24 від 31.01.2013р. ХХУІІІ сесії 6-госкликання Дрогобицької міської ради. З огляду на вказане представник відповідача просив замінити відповідача на належного та визнати договір неукладеним.

В судовому засіданні 09.10.2013р. представник відповідача подав клопотання вх. №41832/13 від 09.10.2013р., яким долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 15.07.2013р. Усно заявив клопотання про розстрочку виконання рішення на 6 (шість) місяців.

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення заперечив, посилаючись на незадовільний фінансовий стан КП "Дрогобичтеплоенерго", який в свою чергу залежить від ступеня виконання відповідачем своїх зобов"язань.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

21.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (споживач) та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" (енергопостачальна організація) було укладено договір №26 про постачання теплової енергії для потреб опалення приміщень, вентиляції та гарячого водопостачання (далі - договір).

Відповідно до умов даного договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями даної будівлі чи споруди з врахуванням кількості споживачів гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що зазначені в цьому договорі.

Згідно з п.3.2.2. та п.3.2.3. договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії, що визначено в додатку №1, не допускати її перевищень. Виконувати умови та порядок оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, що передбачені даним договором.

Згідно з п.4.2.4. договору енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання тепловою енергією в межах обсягів, що передбачені в додатку №1.

Відповідно до п.6.2., п.6.3. та п.6.4. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач здійснює оплату наданих послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок енергопостачальної організації за поточний місяць до 5-го числа наступного календарного місяця. Оплата послуг споживачем здійснюється помісячно згідно виставлених рахунків.

У зв'язку з несплатою відповідачем за спожиту теплову енергію, у нього існує заборгованість в сумі 89 208,75 грн. за період з 01.01.2013р. по 01.05.2013р.

Позивач керуючись умовами п.7.2.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги з теплопостачання нарахував відповідачу пеню в сумі 5 183,06 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1 067,89 грн.

Отже, загальна сума заборгованості яку позивач просить стягнути становить 95 459,70 грн., з яких 89 208,75 грн. основний борг, 5 183,06 грн. пеня та 1 067,89 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" було укладено договір №26 про постачання теплової енергії для потреб опалення приміщень, вентиляції та гарячого водопостачання. Відповідно до умов даного договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями даної будівлі чи споруди з врахуванням кількості споживачів гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що зазначені в цьому договорі.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

На виконання умов договору КП "Дрогобичтеплоенерго" поставило ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.6.3 договору споживач здійснює оплату наданих послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок енергопостачальної організації за поточний місяць до 5-го числа наступного календарного місяця.

Борг відповідача за січень 2013р. становить 23 378,98 грн., за лютий 2013р. - 24 955,16 грн., за березень 2013р. - 20 795,97 грн., за квітень 2013р. - 20 078,64 грн., всього 89 208,75грн.

Станом на день розгляду спору в суді (09.10.2013р.) відповідач не здійснив жодних проплат за спожиту теплову енергію, що є порушенням умов договору №26 від 21.10.2010р., зокрема п.3.2.3, який передбачає, що споживач теплової енергії зобов?язується виконувати умови та порядок оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, що передбачені даним договором.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження погашення ним основного боргу в сумі 89 208,75грн. за договором №26 від 21.10.2010р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 89 208,75 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову у зв"язку з передачею гуртожитка, що знаходиться за адресою: вул.Грушевського,19 у м.Дрогобич в комунальну власність є безпідставним, оскільки згідно наданого самим представником відповідача акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, вказаний гуртожиток переданий лише 15.07.2013р., а борг існує за період з 01.01.2013р. по 01.05.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку 3% річних становлять 1 067,89 грн.

У зв"язку з тим, що позивач у розрахунку вказав приблизне значення 3% річних за кожний місяць, судом здійснено перерахунок трьох відсотків річних згідно якого до стягнення підлягає 1 067,87 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.2.3 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг з теплопостачання, згідно умов та термінів, що передбачені в р.6. цього договору, споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у відповідності до ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за спожиті комунальні послуги…".

Слід зазначити, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлює відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, отже нарахування пені має відбуватись саме до положень названого закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань не застосовуються (п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" за матеріалами справ розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013).

Слід зазначити, що позивач при нарахуванні пені за січень 2013р. не дотримався положень ч.6 ст.232 ГК України щодо порядку нарахування штрафних санкцій. Відтак господарський суд здійснив перерахунок пені за січень обмеживши її нарахування 6-ти місячним строком, відтак до стягнення за січень 2013р. підлягає пеня в сумі 1 711,46 грн. за період з 06.02.2013р. по 06.08.2013р.

Крім того, слід зазначити, що в розрахунку позовних вимог позивач вказав приблизне значення пені за період лютий-квітень 2013р., відтак згідно проведеного судом розрахунку за вказаний період до стягнення підлягає 3 417,74 грн. пені.

Оскільки пеня нарахована згідно умов п.7.2.3 договору за вказані позивачем періоди з врахуванням обмеження періоду нарахування за січень 2013р. становитиме значно більшу суму ніж просить стягнути позивач, а суд не має права вийти за межі позовних вимог, отже до стягнення підлягає пеня в сумі 5 129,20 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 89 208,75 грн. основного боргу, 1 067,87 грн. трьох процентів річних та 5 129,20 грн. пені, всього 95 405,82 грн.

Щодо усного клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців, суд зазначає наступне.

Підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення у строк або встановленим господарським судом способом. З огляду на положення ст.33 ГПК України вказані обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Зважаючи на той факт, що відповідач не подав доказів в підтвердження обставин для застосування судом розстрочки виконання рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного усного клопотання відповідача.

Водночас, слід зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутись із заявою про розстрочку виконання рішення в порядку ст.121 ГПК України на стадії виконання рішення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1007 від 13.08.2013р. на суму 1 909,19 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 625, 627, 629, 714 ЦК України, ст.ст.174, 230-232, 275 ГК України, ст.ст. 43 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька, 22; код ЄДРПОУ 00240158) на користь комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Індустріальна, 1А; код ЄДРПОУ 05445563) основний борг в сумі 89 208,75 грн., пеню в сумі 5 129,20 грн., 3 % річних в сумі 1 067,87 грн. та 1 908,11 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 14.10.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.