Рішення № 34272931, 15.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 911/2975/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 1000,00 грн пені, 2000,00 грн витрат на послуги адвоката; стягнення з відповідача-2 1067,28 грн пені, 164,82 грн втрат від інфляції, 9386,79 грн штрафу, 24340,16 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010 та договором поруки № 21-12-2012-31 від 21.12.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013.

Ухвалою від 20.08.2013 розгляд справи було відкладено на 03.09.2013.

Ухвалою від 03.09.2013 розгляд справи було відкладено на 30.09.2013.

30.09.2013 представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 30.09.2013 дане клопотання було задоволено, а розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

07.10.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 15.10.2013 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

08.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманське» (покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3. Відповідно до п. 1.1. договору у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п.п. 2.1., 2.3. договору).

Покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані в специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір (п.п.6.1., 6.2. договору).

На виконання умов договору постачальником було поставлено покупцю товару на загальну суму 83190,00 грн відповідно до наступних накладних:

· видаткова накладна № А-00003426 від 12.04.2011 на суму 6762,00 грн;

· видаткова накладна № А-00003528 від 18.04.2011 на суму 13910,40 грн;

· видаткова накладна № А-00003607 від 21.04.2011 на суму 28980,00 грн;

· видаткова накладна № А-00004041 від 20.05.2011 на суму 33537,60 грн.

Про факт прийняття товару покупцем свідчать відбитки його печаток на вказаних накладних, а також підписи уповноважених осіб (копії довіреностей містяться в матеріалах справи).

Таким чином суд встановив, що постачальник належним чином виконував свої зобов'язання за договором. Даний факт також підтверджується відсутністю заперечень або скарг покупця щодо якості, комплектності,строків поставки тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до специфікацій № 1 від 08.12.2010 та № 2 від 19.05.2011 до договору, кінцевий строк сплати вартості отриманого товару 01.10.2011 та 25.09.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, розрахувався за отриманий товар лише частково та з простроченням (копії банківських виписок містяться в матеріалах справи), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 31289,28 грн.

15.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) було укладено угоду № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні. Відповідно до п. 1.1., 1.2. угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманське» (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010. За цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному у п. 2.1. цієї угоди.

Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 36838,07 грн. Первісний кредитор повідомив, а новий кредитор погодив те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010, є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, процентів по товарному кредиту та штрафу, котрі нараховані за період з 18.12.2010 по 08.02.2012 відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України (п.п. 2.1., 2.2 угоди).

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1. угоди).

Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цією угодою (п. 4.3 угоди).

Відповідно до акту прийому-передачі від 15.11.2012 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Первісним кредитором було направлено боржнику повідомлення від 15.11.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні (копії доказів надсилання містяться у матеріалах справи).

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до норм чинного законодавства та вищезазначеного правочину до позивача перейшло право вимоги до боржника згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010.

21.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) було укладено договір поруки № 21-12-2012-31. Відповідно до п. 1.1. договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Лиманське» (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору: угода № 15-11/12-98 про заміну кредитора у зобов'язанні, укладена згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010.

Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 1000,00 грн. У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п.п. 3.1., 4.1. договору).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, суд встановив, що у позивача виникло право вимоги до відповідача-1.

29.12.2012 директору відповідача-1 було вручено вимогу № 27-31/12 від 27.12.2012 про виконання зобов'язань за договором поруки № 21-12-2012-31 від 21.12.2012. Відповідачем-1 було надано позивачу відповідь на вимогу, в якій він повідомив, що не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання у зв'язку з скрутним фінансовим становищем (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

Відтак, суд встановив, що боржник неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК081210/3 від 08.12.2010, а відповідно до вищевказаних правочинів у позивача виникло право вимоги до останнього, а також поручителя в частині сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат та штрафу.

Вказаний факт також підтверджується довідкою, виданою директором позивача, про відсутність надходження грошових коштів від відповідачів я якості погашення заборгованості або виконання зобов'язання будь-яким іншим способом. А також довідкою № 32/05-03/301 від 24.09.2013, виданою Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» про те, що на рахунок позивача в період з 22.02.2012 по 23.09.2013 грошові кошти з рахунків відповідачів не надходили.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2.3. договору за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до п. 8.5. договору згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППх0,5хД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Перевіривши, надані позивачем, розрахунки пені, втрат від інфляції, штрафу, та відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Крім того, відповідачем не надавалося суду контррозрахунку штрафних санкцій, заперечень проти позову або доказів сплати боргу.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 1000,00 грн пені, стягнення з відповідача-2 1067,28 грн пені, 164,82 грн втрат від інфляції, 9386,79 грн штрафу, 24340,16 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами обґрунтованими, документально підтвердженими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення солідарно з відповідачів витрат на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Так, позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось за адвокатською допомогою до адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-45/03 від 25.03.2013 та сплатило останньому 2000,00 грн за адвокатські послуги.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат і, згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, стягується з відповідача.

Статями 2, 12 Закону України "Про адвокатуру" встановлено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Таким чином, враховуючи те, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" адвокатських послуг підтверджується договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-45/03 від 25.03.2013 та платіжним дорученням № 255 від 29.03.2013, позивач просить суд стягнути з відповідачів 2000,00 грн.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону .

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Господарським судом встановлено, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, має посвідчення адвоката та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009.

Оскільки Грищенко Олександр Миколайович є повноважним адвокатом, факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.07.2013 та платіжним дорученням про оплату 2000,00 грн за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-45/03 від 25.03.2013, суд вважає вимогу про солідарне стягнення з відповідачів витрат на послуги адвоката такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" (код ЄДРПОУ 32323794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код ЄДРПОУ 38039872) 1067,28 грн пені, 164,82 грн втрат від інфляції, 9386,79 грн штрафу, 24340,16 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

3. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиманське" (код ЄДРПОУ 32323794) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код ЄДРПОУ 38039872) 1000,00 грн пені, 2000,00 грн витрат на послуги адвоката, а також 1720,50 грн судового збору.

4. Видати накази.

Суддя А.Ф. Черногуз